Суддя повинен нести відповідальність не тільки перед суспільством, законом і державою, а й перед Богом

13 жовтня відбулося чергове засідання Комітету ВР з питань правової політики, на якому депутати схвалили проект закону про Державну програму економічного і соціального розвитку України на 2005 р. Також розглянули законопроекти народного депутата, лідера ХЛПУ Леоніда Черновецького щодо:

•  внесення змін до ЦК;

  
  

  13 жовтня відбулося чергове засідання Комітету ВР з питань правової політики, на якому депутати схвалили проект закону про Державну програму економічного і соціального розвитку України на 2005 р. Також розглянули законопроекти народного депутата, лідера ХЛПУ Леоніда Черновецького щодо:

  •  внесення змін до ЦК;

  •  присяги судді та порядку її прийняття;

  •  зарахування до суддівського стажу оперативно-розшукової роботи, роботи адвокатом та юрисконсультом;

  •  призначення державної допомоги дітям і

  •  внесення змін до ГПК.

  Про прийняття присяги

  Леонід Черновецький, лідер ХЛПУ. Я пропоную, щоб суддя приймав присягу на Біблії. У проекті, що пропонується мною, зазначено: «Присяга судді, який вважає себе християнином будь-якої християнської конфесії, складається на Біблії». Тобто ця вимога стосується тільки християн. Усі інші судді присягатимуть на Конституції.

  До речі, всі американські судді та учасники судового процесу присягають на Біблії. Чому в Україні цього не можна робити? Це дуже гарний початок, оскільки вище за Біблію документа немає.

  Микола Оніщук. Комітет утретє вже порушує цю тему, переважно ми говорили про те, що нинішній текст присяги має бути вдосконалений.

  Але, по-перше, ми повинні відповісти на два запитання: чи необхідно вдосконалювати присягу судді? Перед ким судді повинні складати присягу?

  Пропозиції народних депутатів Л.Черновецького та Ю.Кармазіна заслуговують на увагу та підтримку. Якщо сьогодні присяга приноситься перед Президентом, у законопроектах пропонується, щоб судді складали присягу перед органом, який їх призначив або обрав. Ідея сама по собі слушна, але як це судді, яких ми затверджуємо, присягатимуть перед Верховною Радою? Цей момент треба доопрацювати.

  Можливо, якщо Президент призначає, то — перед Президентом, якщо безстроково призначений — перед Верховною Радою. Пропоную прийняти обидва проекти за основу, створити робочу групу з числа народних депутатів, авторів ініціативи, членів комітету, представників судової влади, щоб доопрацювати текст присяги.

  Віктор Мусіяка. Я вважаю, що ці зміни призведуть до багатьох проблем, оскільки існує багато конфесій, а суспільство не готове до запропонованих змін.

  Микола Селіванов, заступник Голови ВСУ. Дійсно, сучасний текст присяги судді не досконалий. Але ми повинні завжди знаходитись у правовому колі.

  Василь Онопенко. Питання важливе, є два законопроекти. Свого часу проект Ю.Кармазіна Верховна Рада відхилила. Мені подобається проект Л.Черновецького, я пропоную взяти його за основу та доопрацювати деякі положення…

  Рішення прийнято.

  Про суддівський стаж

  В.Онопенко. Далі пропонуються три дуже цікаві проекти щодо внесення змін до закону «Про статус суддів» стосовно включення стажу оперативно-розшукової роботи, стажу роботи адвокатом та юрисконсультом до стажу роботи на посаді судді.

  М.Селіванов: Сьогодні і так дуже розширене коло осіб, яким повинен зараховуватись стаж роботи на посаді судді, це — працівники прокуратури, слідчі. Коло осіб, яким закон дає право на зарахування певного стажу до стажу на посаді судді повинне не розширюватись, а звужуватись.

  Робота на посаді судді особлива, в суддів інше навантаження, інша відповідальність. Що стосується юрисконсультів і адвокатів, то тут виникає багато питань. Не можна порівнювати роботу юрисконсульта і судді. Ми пропонуємо, що стаж роботи на посаді юрисконсульта, адвоката може бути зарахований але лише за умови, що цей суб’єкт пропрацював суддею не менш як 10 років.

  М.Оніщук. Це той випадок, коли я пропозицію Л.Черновецького не підтримую. Сьогодні всі ми з вами працюємо над тим, щоб підняти авторитет судді, авторитет судової влади в цілому. Якщо ми надамо таке право певним працівникам, які зайняті в правоохоронній системі, то завтра підуть податківці, митниця, державно-санітарна служба, Комісія з цінних паперів, Антимонопольний комітет та інші.

  Суддівська робота — це особливий вид діяльності, який і з погляду призначення на посаду судді, і з погляду змісту цієї роботи абсолютно відокремлюється від усієї іншої діяльності, в тому числі і працівників органів прокуратури. Тому мені здається, якщо сьогодні є відчуття того, що 20 років стажу суддівської роботи є надто великою мірою для того, аби судді вийти у відставку, і для цього будуть відповідні обгрунтування (медичні, соціальні, професійні та ін.), то давайте ставити питання про 15 чи 18 років стажу для права виходу у відставку.

  Іван Шицький, голова Судової палати у господарських справах ВСУ. Не треба у стаж судді нічого зараховувати. Є запис у трудовій книжці «суддя», і не треба там більше ніяких посад. Так, я розумію, це впливає на заробітну плату, різні надбавки тощо. Тоді необхідно змінювати систему оплати праці.

  В.Онопенко. Питання не таке просте, як воно здається на поверхні. Ну, скажімо, оберуть сьогодні суддю на перші п’ять років, там треба певний мати стаж. От я дивлюся: до Вищої ради юстиції хто йде? Нотаріуси, адвокати, міліція. Ми ж зацікавлені, щоб туди йшли люди, які мають відповідну кваліфікацію. Адже ми зацікавлені, щоб суддя був підготовлений належним чином. Це одна проблема.

  З другого боку, законодавець дійсно пішов по тому шляху, що він уже поширив це положення на слідчих та прокурорів. А чим гірші за них нотаріуси, адвокати, юрисконсульти? Якщо хтось працює в судовій системі, а потім робить перерву і йде на іншу роботу, а через певний час повертається назад на роботу судді, як бути з цими людьми?

  Л.Черновецький. Я вважаю, що найпершим прихильником мого законопроекту буде саме Микола Васильович, тому що він людина демократична. Ми про що говоримо. Ми говоримо про те, що наперед установлено професії та посади, які мають наслідки… А я стверджую, що чесний двірник буває кращим за деякого суддю.

  У Верховному Суді за призначення хабарів не беруть, а в господарські суди — спробуй влаштуйся. І беруть кого завгодно. Адже не ми вирішуємо взагалі-то питання, кого призначати суддею вперше. І я, можливо, погодився б із Миколою Васильовичем, якби ми, як демократичні люди, взяли порядних людей з Верховного Суду і разом з ними приймали ці рішення.

  За чинного положення, про яке йдеться, ми заздалегідь ділимо суддів на якісь нижчу та вищу «касти». У демократичному суспільстві такого поділу не повинно існувати. Суддя, якщо він добре виконує свої обов’язки, нічим не кращий, але й не гірший за народного депутата чи двірника, який добре мете вулиці. Кожен виконує свої обов’язки. Це — перший аргумент на користь моїх законопроектів.

  Після того як мої законопроекти були опубліковані в газеті «Закон і Бізнес», я отримав цілу купу листів на їхню підтримку. Ви можете з ними ознайомитися на сторінках цього видання.

  Так, є такі слідчі, які, наприклад, сьогодні нахабно викликають на допит мою 90-річну матір, яка вже 10 років паралізована, лише через те, що я увійшов у «Нашу Україну». Це — повне безглуздя і безсоромність. Але це — окремий випадок. І якщо колишньому «оперу» довірили суддівську мантію, отже, йому довіряють. Я знав чимало порядних людей на цих посадах, принаймні раніше вони там працювали.

  Але в даному разі ми заздалегідь повинні вважати, що в законі йдеться про порядних людей, які йдуть працювати суддею з інших посад. Проте подивіться, яка в них зарплата, та й ту не платять. Але ж немає і не може буди в демократичній державі наперед визначених привілеїв для представників окремих професій. Про кого б не йшлося — адвоката чи нотаріуса, депутата чи Президента. Якщо ми когось виокремлюємо — це суто комуністичний підхід. Миколо Васильовичу, не може такого бути в нашій державі! Адже фактично ми говоримо, що прокурор — це посада, а, мовляв, нотаріус — нуль.

  Адвокат на Заході у сто разів має більше повноважень, у нього й гарантій недоторканності більше, ніж у судді. І це принципове питання для демократичної держави.

  Я вважаю, що за діючої системи підбору кадрів, в умовах, коли суддям не платять зарплату в повному обсязі, ми повинні підтримати ці законопроекти і проголосувати їх в цілому. Згодом ми повернемося і до вдосконалення системи підбору суддів, і до їхнього навчання, яке не ведеться взагалі, і до фінансування правосуддя. І коли суддям платитимуть нормальні зарплати, ми повернемося до цього питання.

  Сергій Слабенко. Комітет розглядає багато матеріалів, де на посаду судді пропонуються колишні працівники прокуратури. Виходить, що різні категорії професій знаходяться в нерівних умовах.

  Необхідно створити такі умови, щоб люди конкурували на рівних умовах, і тоді кожен буде оцінювати: чи він іде за покликом душі працювати суддею і приймає на себе таку відповідальність, чи він шукає можливість працевлаштування. Тому давайте поставимо такі умови, що й адвокату стане цікаво прийти працювати суддею, і юрисконсульту.

  В.Онопенко. Є пропозиція прийняти ці законопроекти за основу і доопрацювати з урахуванням зауважень і пропозицій комітету.

  Рішення прийнято.

  Право власності
  є недоторканним

  Також комітет розглянув законопроект про внесення змін до ЦК щодо обмеження права розпорядження рахунком, запропонований Кабміном, та проект постанови про неприйнятність цього проекту, внесений народним депутатом Леонідом Черновецьким.

  Законопроект Кабміну пропонує замінити судовий порядок обмеження прав клієнта розпоряджатися грошовими коштами, які перебувають на його рахунку в банку, на можливість встановлювати законами випадки такого обмеження.

  З іншого боку, автор проекту Л.Черновецький наголосив, що ці зміни порушують право кожного на вільне володіння, розпоряджання та користування своєю власністю та право на захист своєї власності в судовому порядку. Він зазначив, що чинний ЦК передбачає обмеження права клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами тільки за рішенням суду, а Конституція гарантує громадянам недоторканність права власності, тому ніякі інші органи, крім суду, не можуть приймати таке рішення.

  Члени комітету підтримали позицію Л.Черновецького. Народний депутат Віктор Мусіяка наголосив, що право власності може бути обмежено лише за рішенням суду, а запропоновані зміни порушують це право, тому проект Кабміну треба відхилити.

  Народний депутат С.Слабенко, також підтримав проект постанови і наголосив, що проект закону Кабміну є неприйнятним, оскільки порушує право власності. Він зауважив, що цей законопроект принесе багато проблем для іноземних інвесторів, які й так побоюються нестабільності українського законодавства.

  Приймаючи рішення, комітет вирішив рекомендувати ВР відхилити цей проект натомість підтримати проект постанови про його неприйнятність, внесений Л.Черновецьким.

   

  Про допомогу дітям

  Законопроект Л.Черновецького про внесення змін до деяких законів України щодо призначення тимчасової державної допомоги дітям, поданий на розгляд комітету, депутати вирішили взяти за основу.

  Проект закону розроблений з метою законодавчого врегулювання порядку призначення дітям, яких не утримують батьки, тимчасової державної допомоги для забезпечення гідних умов життя цих дітей.

  Л.Черновецький зазначив, що ст.181 Сімейного кодексу визначено способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину. Зокрема, ч.5 зазначеної норми встановлено, що, якщо місце проживання батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога. Передбачається, що порядок призначення цієї тимчасової державної допомоги визначатиме Кабмін. Проте на сьогодні такого порядку ще не існує. Стягнення аліментів за виконавчими документами відповідно до закону «Про виконавче провадження» проводиться державною виконавчою службою.

  Він підкреслив, що від виконання рішень суду залежить забезпечення гідних умов життя дітей, на утримання яких сплачуються аліменти. В результаті невиплати аліментів діти позбавляються найнеобхіднішого — коштів на придбання харчів, одягу, медикаментів тощо, тобто фактично позбавляються дитинства.

  Стаття 5 Сімейного кодексу встановлює, що держава бере під свою охорону кожну дитину, яка позбавлена належного батьківського піклування. А на практиці діти осіб, які ухиляються від сплати аліментів або не мають можливості їх утримувати, залишаються соціально не захищеними. Кожен день зволікання з вирішенням цієї проблеми вкрай негативно впливає на благополуччя дітей, наголосив Л.Черновецький.

  Будь-яке приведення норм чинного законодавства у відповідність із інтересами дітей депутат назвав розумним кроком до побудови майбутнього України.

  Марина Власова

  
  
  

  © Закон и Бизнес