«Правильно сделал, что ничего не делал»

Дисциплинарный орган выяснял, можно ли вменять в вину прокурору бездействие

После того как заместитель Генерального прокурора изменил подследственность одного из резонансных дел, бывший процессуальный руководитель сделал интересные выводы. А заодно рассказал об удивительных порядках, держащих прокуроров на «дисциплинарном» крючке.

Фактичне самоусунення

Керівник Сумської обласної прокуратури поскаржився на прокурора Окружної прокуратури м.Сум Сергія Іваненка. Мовляв, той не забезпечив дотримання вимог закону під час здійснення нагляду за досудовим розслідуванням, будучи процесуальним керівником у низці кримінальних проваджень.

Ключова справа стосувалася заволодіння та розтрати у 2007—2013 роках службовими особами одного приватного АТ коштів підприємства. У лютому 2020-го старшим групи призначили С.Іваненка. Однак той за 1,5 року жодних слідчих розшукових дій не провів, фактично самоусунувся від процесуального керівництва, стверджував скаржник. До того ж С.Іваненко не ініціював повторних запитів про міжнародну правову допомогу до Великої Британії та Казахстану.

В іншій справі С.Іваненко погоджував клопотання про продовження строків досудового розслідування поза їх межами, а згодом проігнорував постанову судді про закриття провадження. Скаржник зазначав, що прокурор не давав письмових указівок, не ініціював питання про відсторонення слідчих.

До того ж не раз неправильно кваліфікував правопорушення, даючи через це необґрунтовані доручення дізнавачам. Наприклад, провадження щодо викрадення майна із салону авто розслідувалося за ч.1, а не ч.3 ст.185 Кримінального кодексу.

Скаржник додавав, що С.Іваненко працює прокурором з березня 2021 року. Керівник характеризував співробітника як посереднього. Мовляв, той має достатній рівень теоретичної підготовки, але нібито не завжди може належно організувати виконання завдань.

У письмових поясненнях, наданих органу, що здійснює дисциплінарне провадження, прокурор зазначав, що провадження щодо АТ тривало з 2013 року, там уже проведені всі НС(Р)Д, однак отримати документи про проведення фінансових операцій так і не вдалося. Мовляв, групи прокурорів змінювалися 16 разів, а дочекатися відповіді на міжнародні доручення — єдиний спосіб установити істину.

Щодо іншої справи «відповідач» пояснював, що йому не відомо, чому попередній старший групи завчасно не просив суд продовжити строки досудового розслідування. Тож він просто намагався виправити його помилки.

Стосовно неправильної кваліфікації С.Іваненко наголошував, що в чинному законодавстві немає норми, згідно з якою крадіжку з авто потрібно кваліфікувати за ознаками проникнення. Мовляв, у судовій практиці досі нема єдиної позиції із цього питання.

Розслідування без складу злочину

Надаючи усні пояснення органу, прокурор розповів: щодо ключового провадження йому рекомендували приймати рішення: «Яке саме, я мав здогадатися. Скоріш за все, закрити. Я цього не зробив через те, що відповіді на міжнародні запити ще не надійшли».

Щоправда, листи таки надійшли, але вже після того, як С.Іваненка виключили з групи керівників. І що начебто днями, у січні, заступник Генерального прокурора визначив підслідність за Головним слідчим управлінням. «Якби я закрив провадження за строком давності чи відсутністю складу злочину, приїхав би до вас не сьогодні, а значно раніше. Зважаючи на постанову заступника Генпрокурора, я вірно робив», — пояснював прокурор «дисциплінарникам».

Доповідач у справі Олександр Житний, який є представником від науковців, цікавився, чи ставилися на нарадах під сумнів висновки експертиз. Мовляв, може варто було б провести їх повторно. С.Іваненко пояснював, що для проведення експертиз потрібно було долучити первинні бухгалтерські документи, яких не було.

«Що ж ви тоді розслідували, коли експертиза говорила, що жодних збитків і порушень законодавства немає? Що можна розслідувати в категорії економічних злочинів за відсутності складу злочину?» — О.Житний зазначав, що на дане питання перш за все має дати відповідь представник скаржника.

«Мені самому було не зрозуміло, чому актуальне кримінальне провадження розслідується в районі слідчим, що має стаж роботи до 2 років, і слідчі постійно змінюються», — розводив руками «відповідач».

С.Іваненко повідомляв орган, що коли провадження щодо привласнення і розтрати майна передали до них, досудове розслідування вже містило 17 томів. Доповідач розмірковував, що знищені документи могли зберегтись у контрагентів у Англії чи Казахстані, тож варто було просити їх надати звітність. «Можливо, у напрямку зовнішньоекономічної діяльності в мене недостатньо досвіду та знань», — бідкався прокурор.

Без відмов немає закриття

С.Іваненко повідомляв, що «йому рекомендували приймати рішення щомісяця». Остаточної ж відповіді на запитання чому провадження передали з головного управління Національної поліції до Сумського районного управління так і не почули. «Відповідач» пояснював, що справу передали постановою першого заступника прокурора області. Начебто через те, що злочин був вчинений саме на території Сум.

Також він зазначав, що погоджував клопотання до суду поза межами строків досудового розслідування через усталену практику: «Необхідно дочекатися кількох відмов від слідчих суддів, а вже після цього закривати провадження».

Загалом, окрім процесуального «самоусунення» в резонансному провадженні, скаржник повідомляв «дисциплінарників» про неналежне виконання прокурором обов’язків в 13 епізодах. Однак останній стверджував, що інші приклади відшукали вже навздогін до основного.

Притягнути б усіх

Узявши слово, представник скаржника Владислав Правдюк вимагав аби С.Іваненко назвав конкретні прізвища — хто саме рекомендував йому чи то не рекомендував закрити провадження. Однак «відповідач» обмежився відповіддю, що на нього ніхто не тиснув.

«На даний час заборгованість АТ з заробітної плати становить близько 320 млн грн., з них 218 млн — це Сумське НБО. Ви розумієте резонанс? Акції протесту проходять серед іншого під обласною прокуратурою. Ситуація дуже складна», — повідомив «дисциплінарникам» представник скаржника.

Він також повідомляв, що торік слідче управління значно активізувало дане розслідування. Мовляв, у березні й червні повідомили про підозру двом генеральним директорам за фактом невиплати заробітної плати на суму 99 млн і 58 млн грн., а з кількох тисяч працівників заводу близько 500 осіб захотіли бути потерпілими.

В.Правдюк розповідав про успіхи прокуратури в ряді резонансних проваджень, указуючи на те, що провадження є, і вони розслідуються: «В одному з таких проваджень відділу поліції дали можливість проявити себе. Скажу відверто, найбільш проблемна прокуратура і відділ поліції. Саме сумський. Щодо цього кримінального провадження перший заступник просто попрохав: хлопці, цікаве КП,  можна зробити результат. Там і кредити банків на мільярди, і заробітна плата, і корупційна складова».

Представник скаржника лютував, цитуючи «відповідача»: «Я правильно зробив, що нічого не робив». Мовляв, це неприйнятна позиція.

Очільник органу Андрій Гнатів був змушений нагадати, що прокурор як процесуальний керівник є незалежним. А неналежна робота всього відділу та мітинги — аж ніяк не вина С.Іваненка. В.Правдюк же наполягав, що «відповідач» мав би офіційно, а не телефонними дзвінками прискорити виконання запитів про міжнародну допомогу. Згадував він і провадження, де особі підпалили авто, проте за 4 роки С.Іваненко так і не визнав його потерпілим.

«Ми не можемо ставити в пряму провину прокурору факт непроведення слідчих дій і непризначення експертиз у кримінальному провадженні», — пояснював А.Гнатів. Виявилося, що за 7 місяців роботи «відповідач» надав лише 3 письмові вказівки. Хоч і тут очільник органу зазначав, що надання вказівок це право, а не обов’язок прокурора.

Що ж до погоджень С.Іваненком клопотань поза межами строків, представник скаржника зазначав, що «у двох випадках той, мабуть, не був старшим групи». «Дисциплінарники» з’ясовували чи ініціювалося питання щодо притягнення до відповідальності двох інших старших групи: «Заради справедливості скарги варто було б написати на всіх прокурорів. Чим С.Іваненко гірший від інших?» Однак орган урешті погодився, що прокурор усе ж мав допитати потерпілого, авто якого підпалили.

А щодо ключової справи, бачачи бездіяльність слідчих, усе ж мав активізувати їх шляхом надання конкретних указівок чи змінити слідчих через неефективність.

Практика погодження клопотань про продовження строків досудового розслідування також не знайшла підтримки в «дисциплінарників». Хоча, схоже, у державних обвинувачів усе ж склалися дещо інші порядки. «Так, я міг би закрити провадження. Але в нас були випадки, коли прокурор закрив справу й щодо нього ініціювали питання про дисциплінарну відповідальність», — пояснив прокурор.

Утім, після таких обговорень напрошується запитання: де ж ті висококваліфіковані нові кадри, яких відбирають за допомогою численних конкурсів та атестацій? Виходить, що ті, хто допустив фігуранта цього провадження до роботи, розуміються на прокурорській діяльності не набагато краще за нього.