Вылечить вандала

Суд не имел права производить разбирательство при отсутствии защитника, даже при наличии его ходатайства об этом. Такое заключение сделал ВС в постановлении №186/427/20, текст которого печатает «Закон и Бизнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

16 грудня 2021 року                          м.Київ                              №186/427/20

Верховний Суд колегією суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої — МАКАРОВЕЦЬ А.М.,
суддів: МАРИНИЧА В.К., МАРЧУК Н.О. —

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за касаційною скаргою прокурора, яка брала участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 1.03.2021 щодо Особи 1, Інформація 1, уродженця м.Артемівська Бодайбинського району Іркутської області, який зареєстрований та проживає за Адресою 1, такого, що перебуває на обліку з 2016 року в лікаря-психіатра, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого положеннями ч.1 ст.297 Кримінального кодексу.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені обставини

Ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 28.12.2020 щодо Особи 1, обвинуваченого за ч.1 ст.297 КК, було застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку. Вирішено питання щодо речових доказів та щодо розподілу судових витрат у справі.

Як установлено судом, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на зневажання пам’яті про померлих, демонстрування свого негативного ставлення до суспільних принципів, Особа 1 28.12.2019, приблизно об 11:00, на території міського кладовища на вул. Чайковського у м.Першотравенську, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, демонструючи негативне ставлення до суспільних відносин, що забезпечують загальноприйняті моральні принципи, традиції, релігійні положення щодо поховання померлих і вияву поваги до пам’яті покійних, здійснив наругу над могилою, а саме: підійшов до місця поховання, нехтуючи громадською моральністю у сфері шанобливого ставлення до померлих та їх місць поховання, діючи умисно, грубо порушуючи суспільні відносини, що забезпечують загальноприйняті моральні принципи та релігійні традиції щодо поховання померлих, почав кричати, виражатись у бік померлих нецензурною лайкою, кидати каміння в надмогильну споруду, а саме в спільний для померлих пам’ятник, після чого демонтував цей пам’ятник ударами ноги, від чого споруда упала на землю. Потім Особа 1 пішов у невідомому напрямку.

Дії Особи 1 за поданим до суду клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру кваліфіковані за ч.1 ст.297 КК як наруга над могилою.

Згідно з висновком стаціонарної судово-психіатричної експертизи №48 КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР» від 5.03.2020 Особа 1 у період інкримінованого йому діяння і на час проведення експертизи страждав на хронічне психічне захворювання. Зазначене захворювання позбавляло Особу 1 можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними в період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння. За своїм психічним станом Особа 1 на момент проведення експертизи також не міг усвідомлювати своїх дій (бездіяльність) та керувати ними. За своїм психічним станом потребує застосування до нього примусового заходу медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції, керуючись стст.93, 94 КК, встановивши, що Особа 1 вчинив суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, що виключає можливість призначення покарання, а даних про його видужання від психічної хвороби або про зміни у стані його здоров’я після вчинення діяння до суду сторонами кримінального провадження не надано, враховуючи характер та тяжкість захворювання, тяжкість вчиненого діяння, ступінь небезпечності психічного хворого для себе або інших осіб, рекомендації експертів, дійшов висновку про застосування до Особи 1 примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 1.03.2021 ухвалу суду першої інстанції щодо Особи 1 змінив, виключив із мотивувальної частини посилання на спрямованість умислу, мети і мотиву дій Особи 1 при вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.297 КК. В іншій частині ухвалу щодо Особи 1 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв’язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.

На обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції на порушення вимог п.5 ч.2 ст.52 та ст.507 Кримінального процесуального кодексу здійснив апеляційний розгляд без участі захисника, участь якого у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру є обов’язковою. Прокурор також вказує на те, що в судовому засіданні суду апеляційної інстанції був відсутній і сам Особа 1 <…>.

Мотиви Суду

За правилами ст.506 КПК особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, користується правами підозрюваного та обвинуваченого в обсязі, який визначається характером розладу психічної діяльності чи психічного захворювання відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи, та здійснює їх через законного представника, захисника.

Згідно з вимогами ст.507 КПК у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру участь захисника є обов’язковою.

Норма закону, зазначена у ст.507 КПК, є імперативною, а тому суд апеляційної інстанції не мав права здійснювати судовий розгляд за відсутності захисника, навіть за наявності його клопотання про це.

Крім того, суд апеляційної інстанції допустив суперечності, зазначивши в своєму рішенні, що апеляційний розгляд матеріалів провадження відбувся у присутності Особи 1, проте, як убачається із журналу та звукозапису засідання від 1.03.2021, розгляд провадження здійснювався без участі Особи 1.

Таким чином, суд апеляційної інстанції порушив вимоги стст.506, 507 КПК та, провівши судовий розгляд без участі захисника особи, стосовно якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, позбавив можливості цю особу реалізувати надані їй процесуальним законом права шляхом здійснення їх через уповноважених на це осіб, тобто допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне й обґрунтоване рішення. Зазначені обставини відповідно до чч.1, 2 ст.412, п.1 ч.1 ст.438 КПК є підставами для скасування судового рішення та призначення нового розгляду провадження в суді апеляційної інстанції.

З огляду на викладене касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню.

Керуючись стст.412, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, ВС

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 1.03.2021 щодо Особи 1 скасувати й призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.