Операция «Прикрыть тылы»,

или Почему не наказали прокурора, которого начальство назначило козлом отпущения

Офис Генерального прокурора около двух лет руководил производством по краденому лесу, которое в конце концов сочли бесперспективным, и отделались от него. Однако руководитель прокуратуры, куда оно прибилось, нашел виновных среди собственных подчиненных.

На тобі, небоже, негоже

На в.о. першого заступника керівника Житомирської обласної прокуратури, а нині першого заступника керівника Коростенської окружної прокуратури Житомирської області Антона Лещенка до дисциплінарного органу поскаржився керівник цієї прокуратури.

Він звинуватив підлеглого в неналежному виконанні службових обов’язків. Мовляв, із серпня 2019 р. головне слідче управління Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва ОГП здійснювало досудове розслідування провадження за рядом статей Кримінального кодексу (ч.5 ст.191, ч.2 ст.209, ч.4 ст.246, ч.2 ст.266).

На підставі ухвали слідчого судді столичного Печерського районного суду слідчі ДБР обшукали виробничі приміщення, розташовані в Житомирській області, і вилучили документи щодо господарської діяльності ФОПів та лісоматеріали об’ємом 410,78 м³. У лютому 2020 р. слідчий суддя визнав вилучені матеріали речовими доказами, їх передали на відповідальне зберігання до одного з державних підприємств.

У травні 2020-го Київський апеляційний суд наклав на них арешт, а в січні 2021-го заступник начальника ОГП виділив матеріали досудового розслідування за фактом незаконної порубки лісу в окреме провадження й визначив підслідність за слідчим відділом Коростенського РУ ГУНП в Житомирській області.

У лютому 2021 р. в кримінальному провадженні визначили групу прокурорів, призначивши А.Лещенка старшим. Однак у березні, як стверджував скаржник, той змінив старшого групи на Віктора Сільченка.

Уже у квітні власники майна клопотали про скасування арешту та повернення деревини. Мовляв, сторона обвинувачення не довела, що дане майно є предметом кримінального правопорушення або одержане внаслідок його вчинення. І взагалі деревину нібито здобули законно — придбали в іншого ФОПа.

Скаржник повідомив, що В.Сільченко заперечував щодо задоволення клопотання, і врешті суддя його не задовольнив. Однак уже за тиждень адвокат знову просив повернути майно, і цього разу слідчий суддя не відмовив. Начебто через те, що на засіданні А.Лещенко проти цього не заперечував. Згодом лісоматеріали повернули.

А.Лещенка звинувачували в тому, що він буцімто не пам’ятає, чому зайняв іншу, ніж В.Сільченко, процесуальну позицію. Також повідомлялося, що в листопаді 2020 р., після огляду деревини, що зберігалася просто неба, представники ДБР встановили, що вона псується.

Урешті скаржник стверджував, що речові докази втратили через прорахунки А.Лещенка, і просив покарати його, заборонивши переводитися на вищі посади в органах прокуратури.

Зробив усе, що міг

А.Лещенко повідомляв «дисциплінарникам», що насправді на судовому засіданні В.Сільченко проти задоволення клопотання теж не виступав, а віддав рішення «на розсуд суду» — це зафіксовано на аудіоплівках засідання.

До того ж ДБР самі просили власника деревини забрати її на відповідальне зберігання через її стан. Мовляв, чітко указувалося, що дерево не «псується», а «зіпсувалося» — його поїла мушля, воно всохло, мало тріщини.

На той момент нічим не було доведено, що деревина не належить ФОПу чи здобута ним незаконно. Тож даний епізод визнали безперспективним, і визначили підслідність за Коростенським районним управлінням.

«Коли мене було призначено старшим групи прокурорів, я саме обіймав посаду прокурора Коростенської місцевої прокуратури», — зазначав А.Лещенко. Урешті провадження з’явилося в ЄРДР більш як за місяць, і коли прокурор побачив його в реєстрі, то знову мав розмову з керівництвом. Потім, ще навіть не маючи на руках матеріалів, просив суд продовжити строки досудового розслідування.

Оскільки прокурор не розумів усіх деталей справи, суд повернув клопотання на доопрацювання. «Але без матеріалів доопрацьовувати не було що». А.Лещенко зазначав, що використав усі законні повноваження, а слідчі дії в цьому провадженні дійсно не проводилися.

Мовляв, під час оперативної наради з керівником, ще до розгляду клопотання в суді, справу визнали такою, що не має судової перспективи. Також А.Лещенко стверджував, що не робив В.Сільченка старшим групи, аби скинути із себе відповідальність. Мовляв, на час розгляду в суді він був старшим, але проти задоволення клопотання дійсно не заперечував.

«Що деревина здобута незаконно, досі не доведено. Ніде не сказано, що я мав заперечувати проти задоволення клопотання. Я просив ухвалити рішення на розсуд суду. Можливо, я здійснював процесуальне керівництво неналежно, але провадження перебувало в мене менше ніж 2 місяці», — розводив руками прокурор.

При цьому зазначив, що Житомирщина славиться лісами, повідомляв «дисциплінарників», що особисто направив до суду 5 кримінальних проваджень за майже 40 епізодами, керуючись ст.366 («Службове підроблення») КК.

У пошуках крайнього

Очільник органу Андрій Гнатів цікавився в прокурора чи розуміє той правову природу скасування арешту на майно. Мовляв, це можливість особи його реалізувати: «Як на майбутнє ви уявляли встановлення походження деревини і причетних осіб?».

А.Лещенко пояснював, що попередній власник деревини повідомляв, що документацію щодо її продажу він втратив. Мовляв, на допиті він свідчив, що не знає як дані документи опинилися в іншого ФОПа. «Досі неможливо встановити факт заволодіння документами на деревину, чи їх викрадення», — повідомляв прокурор. Та додав, що вже минуло 9 місяців, однак справу досі не скеровано до суду. А з моменту вилучення деревини пройшло фактично 2 роки. Тобто, якщо хтось і мав досліджувати зрізи, це слід було робити відразу.

Тим часом доповідач у справі Михайло Цуркан звертав увагу на висновок за результатами службового розслідування: «Ви відрізняєте підстави призначення розслідування й наслідки або висновки цього розслідування? Вони різняться?»

Підставами для дисциплінарного провадження стали сумніви в доброчесності А.Лещенка. Нібито він міг діяти в інтересах інших осіб, хоч у висновку знайшло підтвердження лише «неналежне виконання службових обов’язків».

Скаржника на засіданні представляв начальник одного з відділів прокуратури. Він нарікав, що через дії А.Лещенка в кримінальному провадженні не змогли застосувати можливості інституту спеціальної конфіскації. Однак запитань до «обвинуваченого» в нього не було, а промова виявилася напрочуд короткою.

Не заперечував представник скаржника і того, що деревина тривалий час зберігалася просто неба. «Не дивно, що вона 2 роки лежала, а А.Лещенко всього два місяці «диригував» і має відповідати? Це справедливо? Що він не врахував, коли висловив нейтральну позицію, які норми закону порушив?» — цікавився М.Цуркан.

Обвинувачення відповідало, що «засади законності та процесуального кодексу».

«Чи не прикриває, ініціювавши скаргу, обласна прокуратура свої тили? — розмірковував доповідач. — Це провадження «гуляло», прибилося до Коростеня, і там одразу знайшли винних».

Начальник відділу повідомляв, що нині досудове розслідування триває. Однак що тепер відбувається з провадженням не в курсі. Натомість ходом справи цікавився А.Лещенко, котрий повідомив «дисциплінарників», що станом на серпень деревину повернули, проте реалізована вона не була.

Цікаво, що згідно з документами, які представив «відповідач», він залишався старшим групи прокурорів протягом усього часу. Однак представник скаржника продемонстрував постанову, згідно з якою А.Лещенко все ж призначив старшим В.Сільченка. «Думаю, це технічна помилка», — здивувався той, побачивши документ.

Урешті-решт «дисциплінарники» повідомили, що провадження закривають. Схоже, за теперішнього складу органу прокуратура має небагато шансів знайти крайніх у своїх рядах, розраховуючи на формальний розгляд подібних обвинувачень.