На развилке двух путей

Как взимать алименты за границей при наличии и отсутствии решения суда в Украине

Возможно ли взыскать алименты, если должник находится за границей? Нужно ли для этого решение суда Украины? В какой валюте должник обязан платить алименты и пеню? Разбираемся в этих вопросах вместе с семейным адвокатом.

Місія можлива!

У Вищій школі адвокатури відбувся вебінар, під час якого захисники могли довідатися про те, як стягнути аліменти поза межами України. Лектором курсу виступила член комітету із сімейного права Національної асоціації адвокатів України, адвокат Ольга Філатова.

Як зазначила лектор, у випадках, коли матір чи батько, які мають обов’язок сплачувати аліменти, живуть за кордоном, нерідко виникає підводне каміння. Ситуації можуть бути різними, наприклад, платник аліментів:

фактично не проживає в Україні й фізично немає можливості поспілкуватися з ним та нагадати про обов’язок;

почав нове життя в іншій країні та вирішив залишити невиконаними в Україні аліментні зобов’язання;

уважає, що ніяких юридичних наслідків за межами України через несплату аліментів не виникне;

офіційно працює за межами України й має бажання сплачувати аліменти, але він та отримувач аліментів не обізнані з тим, як оформити такі відрахування.

В останньому випадку часто помилкою є відсутність відмітки про сплату аліментів у призначенні платежу. Інколи цим користуються стягувачі, які доводять у суді, що отримані кошти не були аліментами, а отже, у платника виникає обов’язок повторно сплачувати борг.

Загалом говорити про те, що стягнути аліменти поза межами України — це місія, яку неможливо виконати, неправильно. Хоча процес обіцяє бути тривалим.

О.Філатова розповіла, що Україна є учасницею низки міжнародних договорів, які дозволяють вирішувати питання стягнення аліментів. Особливу вона радить звернути на Конвенцію про стягнення аліментів за кордоном, що була укладена у Нью-Йорку в 1956 році. Для України ця конвенція набула чинності у 2006-му та визначена Інструкцією про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном. До речі, сама інструкція, за словами адвоката, містить дуже корисні зразки клопотань, зразок відповіді суду, що рішення набрало законної сили. О.Філатова радить, перш ніж направляти такі документи, усе ж ознайомитись із цією інструкцією.

Для того щоб стягнути аліменти з особи, яка проживає за кордоном, громадяни України мають два шляхи. Перший полягає в тому, аби звернутися до компетентного органу іноземної держави, де проживає платник аліментів, із клопотанням про визнання та надання дозволу на виконання рішення суду України про стягнення аліментів. Другий шлях передбачає звернення до компетентного органу іноземної держави із заявою про встановлення рішення щодо аліментів.

За межами визнання

У першому випадку необхідно звернутися з клопотанням до Міністерства юстиції через територіальне управління як стягувачу про визнання й виконання рішення суду України про стягнення аліментів, адресоване компетентному органу іноземної держави. При цьому клопотання повинне містити:

повне ім’я боржника;

дату його народження;

громадянство та (наскільки це відомо стягувачу) його адресу протягом останніх 5 років;

рід занять і місце роботи;

по можливості фотокартку.

Також необхідно надати наявні відомості про фінансові та сімейні обставини боржника, у тому числі інформацію про належне йому майно. Корисною стане й будь-яка інформація, що може сприяти встановленню місцеперебування боржника чи виконанню клопотання.

До такого клопотання додаються належним чином оформлені судом, що виніс рішення, документи:

копія рішення;

довідка про те, що рішення набрало законної сили;

довідка про часткове виконання або невиконання рішення на території України;

довідка про те, що відповідач був належним чином повідомлений про день судового засідання, та копії документів, що це підтверджують, якщо відповідач не брав участі в ньому;

копія протоколу судового засідання, під час якого справу про стягнення аліментів було розглянуто по суті.

Клопотання та документи, що додаються, надаються українською мовою разом з перекладом на офіційну мову договірної сторони, на території якої пропонується виконати рішення. О.Філатова радить звертатись до звичайного перекладача, який просто має достатньо компетентності, аби перекласти такі документи без помилок. Нотаріально посвідчувати такий переклад не потрібно.

Крім того, після подачі такого клопотання в територіальне управління, О.Філатова радить через тиждень зателефонувати і запитати про коректність поданих документів. У протилежному випадку через місяць від управління надійде відмова у клопотанні через відсутність необхідної інформації або неправильну форму подачі документів.

Іноземна справедливість

У випадку ж коли рішення суду України про стягнення аліментів відсутнє, або коли необхідне рішення про зміну розміру аліментів, застосовується другий варіант. У такому разі рішення має бути винесене за місцем проживання відповідача.

Необхідно подати заяву про стягнення аліментів на підставі Конвенції про стягнення аліментів за кордоном, яка оформлюється згідно з додатком 1 інструкції до цієї конвенції. Міністерство юстиції письмово повідомляє позивача про хід та результати розгляду заяви чи клопотання після отримання інформації від іноземних органів.

При цьому аліменти від громадян інших держав в Україні наразі не оподатковуються. Заява та додатки до неї повинні містити таку ж інформацію, яка подається й у разі клопотання до міністерства, коли є рішення суду, а також:

засвідчену копію документа, що підтверджує ступінь родинних зв’язків між відповідачем та особою, на користь якої вимагаються аліменти (наприклад свідоцтво про народження, рішення суду про встановлення батьківства тощо);

нотаріально засвідчене доручення, яке уповноважує орган, що його приймає від відповідної договірної сторони, діяти від імені заявника або інформацію про будь-яку особу, уповноважену діяти від імені заявника.

Відповідно до ст.7 конвенції при надісланні та виконанні доручення про надання міжнародної правової допомоги застосовується ряд правил. Зокрема, суд може надіслати додаткові доручення для отримання додаткових доказів. А якщо судові доручення не виконані протягом 4 місяців, причини такого невиконання повідомляються Мін’юсту.

При цьому лектор звернула увагу на те, що у виконанні судового доручення може бути відмовлено, якщо:

не встановлено достовірності судового доручення;

договірна сторона, на території якої судове доручення підлягає виконанню, уважає, що це може зашкодити її суверенітету чи безпеці.

Питання визначення розміру аліментів у конкретній валюті при цьому залежить від того, де саме було винесено судове рішення — в Україні чи за її межами.

У контексті цього лектор навела як приклади кілька справ, які вела особисто. Так, це справа, в якій розглядалося питання конвертації аліментів з валюти в гривні (№753/14265/19), про стягнення пені за несплату аліментів у валюті (№522/4045/13-ц). Також жінка розповіла про показову справу №373/2054/16, коли суд дійшов висновку, що хоч гривня і є національною валютою, але резиденти й нерезиденти можуть стягувати кошти також у валюті.