Название не меняет сути

ВС указал на разницу между замечанием и жалобой

В новом обзоре судебной практики Кассационный административный суд подчеркнул ряд важных правовых позиций по налогообложению. Также обладатели мантий объяснили, как граждане могут защитить свои социальные и политические права.

Єдине джерело

Спори між роботодавцем і працівником можуть виникати з різних причин. Досить важливим і водночас проблемним питанням залишається процедура нарахування заробітної плати.

Працівники одного товариства вирішили повідомити контролюючий орган про розрахунок «у конвертах». Вони дали письмові пояснення під час проведення відповідної перевірки. Зрештою уповноважений орган дійшов висновку, що таким чином платник занизив податок з доходів фізичних осіб. І на підставі цього до товариства застосували штрафні санкції.

Проте керівник не погодився з таким покаранням і звернувся до Феміди. Після розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій сказали, що контролюючий орган дійшов передчасного висновку про порушення вимог податкового законодавства. Адже єдиним джерелом інформації щодо отримання неофіційного доходу були пояснення працівників, які нічим не підтверджуються. Тому рішення про застосування штрафних санкцій визнали протиправними.

Фіскальна служба звернулася до КАС із проханням скасувати постанови попередніх інстанцій. Однак «верховники» залишили скаргу без задоволення. При цьому вони наголосили, що пояснення громадян не можуть бути безумовним підтвердженням порушення податкового законодавства. Адже в такий спосіб не вдасться довести факт несплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соцстрахування.

Також у цьому випадку не можна здійснити достовірний розрахунок правильного обчислення суми податку з доходів. Тож вагому роль зіграло те, що в згаданому спорі пояснення працівників не підтверджувалися бухгалтерськими чи іншими документами.

Загублені виплати

Водночас КАС наголосив на деяких рішеннях у справах щодо захисту соціальних прав. Насамперед це стосувалося порушення порядку при використанні страхових коштів.

Одному товариству довелося добре поплатитися за втрату листків непрацездатності своїх співробітників. Під час планової перевірки уповноважені особи з Фонду соціального страхування виявили відсутність таких документів. Як з’ясувалося, товариство десь загубило понад 100 лікарняних, які свого часу надавали працівники. У зв’язку із цим контролюючий орган дійшов висновку, що неможливо документально підтвердити правомірність призначення виплат.

Тому фонд зобов’язав товариство повернути те, що нараховувалося працівникам за «загубленими» документами. Не обійшлось і без штрафних санкцій, в яких сума в кілька разів перевищувала суму виплачених коштів.

Товариство із цим не погодилось і звернулося до суду. Володарі мантій дійшли висновку про правомірність рішення щодо повернення коштів і нарахування штрафу. Адже в законодавстві чітко визначено, що підставою для призначення та виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку документ. А відповідні листки непрацездатності на час проведення перевірки були в позивача відсутні.

Відмовила в задоволенні скарги й касаційна інстанція. Як підкреслив ВС, унаслідок утрати листків непрацездатності неможливо встановити, чи видані такі документи у відповідності з вимогами законодавства та чи могли вони бути підставою для призначення та здійснення виплат застрахованим особам.

Колегія суддів не взяла до уваги посилання позивача на те, що свого часу всі подані працівниками листки непрацездатності перевіряла комісія із соціального страхування, яка діє на підприємстві. Адже це не позбавляє обов’язку зберігати такі документи та пред’являти їх при проведенні перевірки.

Без запрошення для скаржника

В іншій постанові ВС пояснив, якими є вимоги до скарги, що подається в порядку закону «Про звернення громадян». Як з’ясувалося, учасниками показового спору стали працівники судової установи.

Непорозуміння виникли між представниками апарату суду. Один із працівників виявив несправність копіювального пристрою в кімнаті прийому громадян. Він повідомив про це керівника апарату. Однак звернення проігнорували.

Тоді особа зазначила всі обставини у своїй скарзі, розгляд якої просила провести за її участю. Натомість керівник апарату відповів, що зі змісту звернення не вбачається, які законні інтереси чи свободи працівника в цьому випадку порушуються. Тому, мовляв, відсутні підстави для розгляду скарги із запрошенням заявника.

Однак наполегливий працівник на цьому не зупинився й подав позов щодо бездіяльності керівника. За висновками суду першої інстанції, позивач звернувся до відповідача не зі скаргою, а з пропозицією/зауваженням щодо організації діяльності установи, порядок розгляду яких не вимагає від відповідного органу запрошення заявника. Крім цього, оскільки керівник апарату надав письмову відповідь, то відсутні підстави для визнання протиправності його дій.

Проте апеляційна інстанція погодилася з позивачем. Звернення таки визнали скаргою та встановили, що відповідач був зобов’язаний запросити працівника для її розгляду.

Крапку в цій історії поставив ВС, що підтримав позицію першої інстанції. «Верховники» пояснили: не можна розуміти звернення як скаргу лише за назвою, яку присвоїв заявник. Адже вона обов’язково має відповідати певним критеріям згідно із законодавством.

Отже, деякі спори в процесі їх вирішення можуть породжувати все більше й більше суперечностей. І тоді через різне трактування законодавчих ініціатив володарям мантій доводиться досить довго шукати істину.