Испарившиеся вещдоки

Прокуроров уволили за пропавшие сигареты на 22 млн грн., которые к тому же не изымались

Спасая вещественные доказательства от таможенников и полицейских, два прокурора вывезли электронные сигареты на хранение неизвестно кому, в то время как следователь отказывался принимать их на баланс. А АРМА имущество не передали.

Товар на 22 мільйони

Орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, розпочав свою роботу з 26 жовтня. «ЗіБ» запросили на одне із засідань «дисциплінарників».

Орган розглядав дисциплінарне провадження (№07/3/2-608дс-133дп-21) відносно прокурорів Віктора Сливича (начальника відділу нагляду Закарпатської обласної прокуратури) і Юрія Дербака (начальника відділу організації процесуального керівництва). На них поскаржився нинішній начальник обласної прокуратури Закарпатської області Дмитро Казак.

У ролі доповідача виступила Олена Захарова. Вона пояснила, що прокурорів обвинувачують у неналежному виконанні службових обов’язків. У січні 2019 року на митному пості в Ужгороді в ході перевірки супровідних листів були виявлені ознаки їх фіктивності. Затримали два вантажні автомобілі, які перевозили тютюновмісні вироби електричного нагрівання вагою близько 39 т на загальну суму майже 22 млн грн.

Митники склали протоколи про порушення митних правил, у рамках яких товар вилучили. Утім, згодом кримінальні провадження закрили через відсутність у діяннях складу кримінального правопорушення.

Як свідчили матеріали, старший групи прокурорів Ю.Дербак вимагав від митниці передати електронні сигарети на зберігання прокуратурі. Зазначені речові докази прокурори ніде не облікували. Ужгородський суд наклав на них арешт, також згодом у ході реформування прокуратури процесуальні керівники втратили свої повноваження. Проте це не перешкоджало В.Сливичу продовжувати здійснювати процесуальне керівництво.

Зокрема, він скасував постанову про закриття провадження та подовжив строки досудового розслідування. Не поспішав прокурор і зі зміною групи прокурорів, у результаті чого групу змінили майже через рік. Тривалий час процесуальне керівництво взагалі не здійснювалося.

У результаті те, що прокурори не облікували речовий доказ, призвело до втрати майна. На момент передачі товар не мав статусу речових доказів. До того ж на зберігання його направили до неліцензованих приміщень. Коли майно зникло, Ю.Дербак уже не працював у прокуратурі через неуспішне складання іспитів.

Операція «Порятунок майна»

Зі свого боку Ю.Дербак зазначав, що в скарзі не сказано, яку конкретно норму він порушив. «Разом з тим у ній використовуються фрази на кшталт: «мною допущено тяганину»; «не забезпечено збереження речових доказів»; «У вересні 2020 року мене звільнили з органів прокуратури. Яким чином я мав забезпечувати збереження даних доказів — незрозуміло». Прокурор наполягав, що вони не могли зобов’язати слідчих поліції належно облікувати та зберігати речові докази, адже закон не покладає таких обов’язків на прокурорів.

Прокурор розповідав, що за рік його призначили керівником групи прокурорів у 400—700 провадженнях. Майно зникло 21.12.2020, на момент, коли він не працював у прокуратурі. До того ж, за його словами, ні суд, ні будь-який інший орган не визнали його дій незаконними. Тож підстав для притягнення до відповідальності немає.

Члени органу цікавилися в Ю.Дербака, які були мотиви звернення до митниці з проханням передати товар. «Я отримав інформацію, що працівники митниці й ужгородського підрозділу поліції будуть намагатися вилучити тютюнові вироби з митного складу, аби вони не доїхали до будь якого місця зберігання», — пояснив прокурор.

Д.Казак заперечував, і цікавився в опонента походженням такої інформації. Ю.Дербак відповідав, що ці відомості передав оперативний підрозділ Служби безпеки. До того ж прокурор наголошував, що передати товар вони просили на виконання рішень судів, а також аби в подальшому мати можливість звернутися до слідчого судді з тимчасовим доступом.

«Митні органи добровільно погодилися передати дані вироби. Я сумнівався, що вони нам їх передадуть», — зітхав прокурор.

Орган цікавився що мається на увазі під «виконанням рішення суду». З’ясувалося, що ішлося про рішення, яким майно передали до Ужгородського відділу поліції, який розглядав дане кримінальне провадження. «Дисциплінарники» дивувалися: у рішенні йдеться про два суб’єкти: той, від якого потрібно передати, та той, якому передати, але прокуратура в ньому не згадується.

Ю.Дербак виправдовувався тим, що вироби можуть пропасти. До того ж списував усе на велику кількість проваджень, мовляв, не встигає усіма займатися.

«А в якій кількості цих проваджень вами або вашими підлеглими особисто вилучалися речові докази вартістю від 10 млн грн.?» — цікавився Д.Казак. Нинішній керівник прокуратури наголошував, що предметом розслідування були товаротранспортні накладні: «До чого тут тютюнова продукція?»

Прокурор пояснював необхідність вилучення тим, що вартість товарів за документами відрізнялася. Начебто, аби встановити який з пакетів документів підроблений, вони мали провести дослідження й тютюнових виробів.

Д.Казак відзначав, що тоді це зовсім інше правопорушення. «У кримінальному провадженні в майна є два статуси — арештоване й тимчасово вилучене. Який статус мало майно у вашому випадку?» — поцікавився він. «Можливо, тимчасово вилучене. Не знаю».

Прокурор зазначав, що після вилучення майна він лише проводив його огляд, і то вже фактично в час, коли перебував у відпустці.

Слідчий відмовив у зберіганні

В.Сливич пояснював «дисциплінарникам», що, коли провадження надійшли в прокуратуру, йому, «за великим рахунком, там було вже нічого робити», адже за 1,5 року не було зроблено нічого.

«Я особисто на митниці перерахував майно. Його передали на склад, і ми думали, як скерувати його органу досудового розслідування. Слідчий виніс постанову про визнання товару речовим доказом. Через кілька днів я підписав клопотання про накладення арешту, і суд його задовольнив. Мені відомо, що слідчий призначав експертизу виробів», — пояснив В.Сливич.

А втрачений контроль виправдовував тим, що в липні — вересні 2020 року через непроходження багатьма колегами атестації у відділі, де він працював звичайним прокурором, на нього «лягла не дуже приємна ноша виконувача обов’язків начальника відділу». Мовляв, упродовж 3 місяців у відділі працювали 1—3 особи, і то — разом з ним.

На той час безпосереднім керівником прокурора був Ю.Дербак. Орган цікавився, хто оплачував вартість зберігання майна. «Наскільки мені відомо — ніхто», — відповів В.Сливич. «Дисциплінарники» обурювалися, що справа на суму близько 22 млн грн. не була на контролі прокуратури.

В.Сливич пояснював, що вироби не облікували через те, що слідчий відмовився приймати речові докази на зберігання. Мовляв, казав, що тоді керівництво не погодило йому підписання акта прийому-передачі.

Нічого не вилучалося

Д.Казак резюмував, що прокурори навіщось конспірували палети, обмотавши їх чорною плівкою. До того ж акт прийому-передачі уклали безпідставно, адже на баланс органу досудового розслідування слідчий нічого не взяв: «Графа акта про вилучений товар — порожня. Чому ви не зробили застереження в протоколі огляду речових доказів?»

«Не пам’ятаю. Це було 1,5 року тому. Чесно кажучи, я був переконаний, що після проведення огляду ми просто передаємо речові докази, будь вони неладні, і на тому все закінчиться», — відповів В.Сливич.

Тоді вже Д.Казак наголосив, що кримінальне правопорушення розслідувалося за ч.4 ст.358 Кримінального кодексу. Це дізнання, однак в управлінні прокурорів не було відділу дізнання. Тож слідство взагалі не мало права розслідувати дане провадження.

«А ви ці провадження об’єднуєте та звертаєтесь у суд. Це якась легалізація чогось?» Скаржник наполягав, що до того ж прокурори кваліфікували два проступки як злочини. «Ви розуміли, що розслідуєте проступки?»

«Я лише зараз звернув на це увагу», — пояснював В.Сливич. Прокурор зазначав, що, якби мав можливість повернутися назад, як мінімум робив би все зовсім інакше: «У найкращому варіанті я б пішов у відпустку».

Сховали експертизою

Д.Казак зазначав, що ніхто не захоче зберігати товар за власні кошти. До того ж особа, що надавала склад, не була його власником, а орендувала приміщення. Справжній власник побачив цигарки, і попросив вивезти товар через відсутність у нього дозвільних документів. Так товар перевезли на інший склад.

«Також прокурорам було не цікаво передавати майно в АРМА. Вони тримали на контролі не кримінальне провадження, а речові докази. Але докази зберігалися неналежним чином» — пояснив скаржник.

Також Д.Казак наголошував, що прокурори безпідставно ініціювали питання та отримали тютюновмісні товари з митниці. Адже, не будучи органом досудового розслідування, прокурори передали товар суб’єкту господарювання, який не мав права зберігати підакцизний товар.

Також він вказував, що клопотання про накладення арешту подавалося з порушенням строку, у подальшому ні слідчий, ні прокурори не ініціювали повернення вилученого майна власнику.

Неправомірні дії прокурорів пропонували кваліфікувати як триваюче правопорушення. Д.Казак пояснював, що Верховний Суд розуміє під цим поняттям невиконання покладених на особу обов’язків або їх виконання невідповідним чином. «Прокурори створили умови, у зв’язку з якими втратили речові докази. Й аби заховати таку резонансну справу, вони відправили її на експертизу», — резюмував скаржник.

Урешті-решт «дисциплінарники» постановили звільнити фігурантів справи з органів прокуратури. І це видається не таким уже тяжким покаранням за втрату товару на 22 млн грн. Бо товар має все ж властивість не зникати безслідно, а, як правило, монетизуватись у чиїхось кишенях.