Закон і Бізнес


Неосведомленный, значит, беззащитный


Чтобы не пропустить новости судебной практики, подписуйтесь на Телеграмм-канал "ЗиБ". Для этого кликните на изображение.

№1-2 (1559-1560) 12.01—21.01.2022
7962

Если должник не имеет возможности выразить несогласие с письменным требованием об уплате долга, это объективно исключает возможность совершения исполнительной надписи. Такое заключение сделал ВС в постановлении №758/14854/20, текст которого печатает «Закон и Бизнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

10 листопада 2021 року                                м.Київ                              №758/14854/20

Верховний Суд у складі колегії суддів третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — ВИСОЦЬКОЇ В.С. (доповідач),
суддів: ГРУШИЦЬКОГО А.І., ЛИТВИНЕНКО І.В., ПЕТРОВА Є.В., ТКАЧУКА О.С. —

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Особи 1 до акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець округу м. Києва Клітченко Оксана Анатоліївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає до виконання, за касаційною скаргою Особи 1 на заочне рішення Подільського районного суду м.Києва від 23.02.2021 та постанову Київського апеляційного суду від 9.08.2021.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2020 року Особа 1 звернулася до акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., приватний виконавець округу м.Києва Клітченко О.А., з позовом, у якому просила визнати виконавчий напис №26599, виданий 7.11.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., таким, що не підлягає виконанню.

2. Позовна заява мотивована тим, що з січня 2020 року з призначеної їй пенсії стягується 20% її розміру на рахунок приватного виконавця для погашення боргу в сумі 160786,14 грн. на користь АТ «ПУМБ».

3. У зв’язку із цим позивач звернулась зі скаргою на дії приватного виконавця до Міністерства юстиції щодо безпідставного винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та отримала відповідь, згідно з якою така постанова винесена з метою примусового виконання спірного виконавчого напису.

4. Позивач вважає, що наведений вище виконавчий напис вчинено з порушенням вимог закону «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами. Зокрема, нотаріусом не встановлено безспірність заборгованості позивача перед банком, адже жодних договірних кредитних відносин між сторонами не існує. Будь-яких письмових вимог від банку про повернення заборгованості за кредитним договором на адресу позивача не надходило. Нотаріусом не перевірено місце роботи позивача, адже остання не є фізичною особою—підприємцем, про що вказано у виконавчому написі нотаріуса.

5. Посилаючись на вказані обставини, позивач просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

6. Заочним рішенням Подільського райсуду від 23.02.2021 у задоволенні позову Особи 1 відмовлено.

7. Рішення суду першої інстанції мотивоване недоведеністю позовних вимог. Позивачем не доведено обставини на спростування безспірності вимог, недотримання нотаріусом при вчиненні виконавчого напису вимог чинного законодавства, що є підставою для відмови у задоволенні позову щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

8. Суд першої інстанції не взяв до уваги доводи Особи 1 про те, що між сторонами відсутні договірні кредитні правовідносини, що також спростовує безспірність вимоги, оскільки під час розгляду справи позивач не надав доказів на підтвердження цієї обставини, не спростував безспірності заборгованості на момент учинення виконавчого напису про стягнення заборгованості та не довів неправомірності дій нотаріуса щодо вчинення цієї нотаріальної дії.

9. Місцевий суд не встановив будь-яких інших фактичних даних та підтвердження їх доказами, що має значення для правильного вирішення справи.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

10. Постановою КАС від 9.08.2021 апеляційну скаргу Особи 1 залишено без задоволення. Заочне рішення Подільського райсуду від 23.02.2021 залишено без змін.

11. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. У касаційній скарзі, поданій у вересні 2021 року, Особа 1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, у справі ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

13. Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, а саме застосовані норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах ВС від 12.03.2020 у справі №757/24703/18-ц та від 15.04.2020 у справі №158/2157/17, відповідно до якого, якщо серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв’язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника <…>.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17. 7.11.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. вчинено виконавчий напис №26592. Відповідно до його умов пропонується звернути стягнення з громадянки України Особи 1, Інформація 1, місце роботи: фізична особа—підприємець, яка є боржником за кредитним договором від 9.08.2018 №1001098555701, укладеного між нею та Публічним акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» (стягувач) заборгованість. Строк платежу за кредитним договором настав. Боржником допущено прострочення платежів. Сума заборгованості проводиться за період з 18.09.2018 до 18.09.2019 та складає 145305,58 грн., із яких: 49156,93 грн. — прострочена заборгованість за сумою кредиту, 38695,93 грн. — прострочена заборгованість за комісією, 9555,04 грн. — прострочена заборгованість за процентами, 46 862,69 грн. — строкова заборгованість за сумою кредиту, 892,98 грн. — строкова заборгованість за комісією, 142,01 грн. — строкова заборгованість за процентами. За вчинення виконавчого напису підлягає стягненню плата за вчинення виконавчого напису із боржника на користь стягувача у розмірі 500,00 грн.

18. Постановою приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Клітченко О.А. 19.11.2019 відкрито виконавче провадження №60646168 на підставі виконавчого напису №2659, виданого 7.11.2019 про стягнення з Особи 1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість у розмірі 145805,58 грн.

19. У зв’язку з відкриття виконавчого провадження Особа 1 звернулась із скаргою на дії приватного виконавця до МЮ. На підставі зазначеної скарги проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Клітченко О.А. щодо здійснення виконавчого провадження №60646168, порушень вимог законодавства не виявлено, що підтвердженою довідкою від 25.02.2020 <...>.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Мотиви, з яких виходить ВС, та застосовані норми права

25. У справі, яка переглядається, між сторонами виник спір щодо неправомірності вчинення виконавчого напису нотаріуса.

26. За загальним правилом стст.15, 16 Цивільного кодексу кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч.1 ст.16 ЦК, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

27. Відповідно до ст.18 ЦК нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

28. Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена гл.14 закону «Про нотаріат» та гл.16 розді.ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮ від 22.02.2012 №296/5.

29. Так, згідно зі ст.87 закону «Про нотаріат» в редакції, чинній на момент видачі виконавчого напису, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів.

30. Статтею 88 закону «Про нотаріат» в редакції, чинній на момент видачі виконавчого напису, визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями — не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

31. Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пп.1, 3 гл.16 розд.ІІ порядку).

32. Згідно з пп.2.1 п.2 гл.16 розд.ІІ порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, в якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника — фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

33. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (пп.2.2 п.2 гл.16 розд.ІІ порядку). Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов’язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу 30 днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень — письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв’язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (пп.2.3 п.2 гл.16 розд.ІІ порядку).

34. Крім того, пп.3.2, 3.5 п.3 гл.16 розд.ІІ порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМ від 29.06.99 №1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному переліку документів. При цьому цей перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

35. Стаття 50 закону «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови в її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

36. За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.

37. Вчинення нотаріусом виконавчого напису — це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов’язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису — надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов’язання боржником.

38. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

39. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника — це обов’язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 закону «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками — наданими стягувачем документами згідно з переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

40. Таким чином, учинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

41. З урахуванням зазначеного та приписів стст.15, 16, 18 ЦК, стст.50, 87, 88 закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

42. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

43. Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог боржника.

44. Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів.

45. Для правильного застосування положень стст.87, 88 закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

46. Разом з тим законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

47. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 5.07.2017 у справі №6-887цс17.

48. Відповідно до ч.3 ст.400 ЦПК суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пп.1, 3, 4, 8 ч.1 ст.411, ч.2 ст.414 цього кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові ВС після подання касаційної скарги.

49. Обґрунтовуючи позов, позивач Особа 1 серед іншого посилалась на те, що виконавчий напис вчинено без попереднього направлення їй стягувачем будь-якої письмової вимоги та без надання нотаріусу документів, що підтверджують безспірність суми боргу.

50. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про дотримання нотаріусом вимог чинного законодавства при вчиненні оспореного виконавчого напису.

51. Проте з таким висновком погодитись не можна з огляду на наступне.

52. Частиною 4 ст.263 ЦПК встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах ВС.

53. У постанові від 13.10.2021 у справі №554/6777/17-ц ВС зазначив, що чинне законодавство не зобов’язує нотаріуса викликати позичальника і з’ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, ураховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з’ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.

54. Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов’язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень — письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

55. Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об’єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об’єктивно виключає можливість учинення виконавчого напису.

56. Наведене спростовує висновок апеляційного суду про те, що нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов’язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

57. Матеріали справи відомостей про отримання позивачем (боржником) відповідного повідомлення не містять.

58. Суди попередніх інстанцій не встановили факт направлення позикодавцем листа-повідомлення з вимогою сплатити борг і отримання/неотримання позичальником такого листа, що має суттєве значення та унеможливлює вирішення спору по суті.

59. Усунути наведені вище недоліки на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноваження ВС та меж перегляду справи в касаційній інстанції (ст.400 ЦПК), коли необхідно встановлювати фактичні обставини та оцінювати докази, є неможливим <…>.

Керуючись стст.409, 411, 416 ЦПК, ВС

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Особи 1 задовольнити частково.

2. Заочне рішення Подільського районного суду м.Києва від 23.02.2021 та постанову Київського апеляційного суду від 9.08.2021 скасувати.

3. Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.