Свидетели 30 лет спустя
.
На требования об установлении факта принятия наследства путем вступления во владение исковая давность не распространяется. Такое заключение сделал ВС в постановлении №452/938/18, текст которого печатает «Закон и Бизнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
3 листопада 2021 року м.Київ №452/938/18
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого — СТУПАК О.В.,
суддів: ГУЛЕЙКОВА І.Ю., ПОГРІБНОГО С.О., УСИКА Г.І. (доповідач), ЯРЕМКА В.В. —
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Особа 2 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 20.11.2019 та постанову Львівського апеляційного суду від 2.03.2021
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заявлених позовних вимог
У квітні 2018 року Особа 1 звернулася до суду з позовом до Особи 2, третя особа — Самбірська державна нотаріальна контора, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визнання права власності на спадкове майно, визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування, визнання заповіту недійсним, визнання права власності у порядку спадкування.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що Інформація 1 померла її баба — Особа 3. Дочкою Особи 3 була Особа 4, яка після реєстрації шлюбу змінила своє прізвище «Особа 5» на «Особу 6», яка була матір’ю позивачки та її сестри Особи 7. У зв’язку з реєстрацією шлюбу вона змінила прізвище з Особи 6 на Особу 8.
В актових записах про народження матері — Особи 4 — є розбіжності в написанні імені, зокрема вона записана як Особа 9, також неправильно записано ім’я її баби — не Особа 10, а Особа 11. Довідкою Бісковицької сільської ради №840 від 2.04.2018 та виписками з погосподарських книг за 1974—1975 та 1983—1985 роки підтверджуються родинні відносини між ними, а тому позивач просила визнати факти, які мають юридичне значення, а саме що вона, Особа 1 є внучкою Особи 3, яка померла Інформація 1 та є рідною сестрою Особи 12, яка померла Інформація 2.
Особі 3 на праві власності належала земельна частка (пай) розміром 1,56 в умовних кадастрових гектарах у СВСГ «Викоти», що знаходиться в селі Викоти Самбірського району Львівської області, та 1/3 частки житлового будинку за Адресою 1, співвласниками якого в рівних частках (по 1/3) були Особа 3, Особа 7 та Особа 13.
Після смерті баби Особи 3 відкрилася спадщина на належну їй частку (1/3) житлового будинку та на земельну частку (пай). Заповіт баба не складала, спадкоємцями першої черги за законом після смерті Особи 3 була б її мати Особа 4, якби була живою, однак вона померла Інформація 3.
Таким чином, вона та її сестра Особа 7 є спадкоємцями за законом після померлої Особи 3 у рівних частках. Особа 7 на день смерті Особи 3 проживала разом із спадкодавцем, фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, а отже прийняла спадщину, проте не зверталася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.
Зазначала, що вона також вступила у володіння та управління спадковим майном після смерті баби, оскільки забрала собі меблі та деякі речі домашнього побуту, що належали Особі 3, а також обробляла город разом із сестрою та забирала частину урожаю.
Посилаючись на наведене, просила суд встановити факт її вступу в управління та володіння спадковим майном після смерті Особи 3, визнати за нею право власності на 1/2 частку спадкового майна, а саме право на земельну частку (пай), розміром 1,56 в умовних кадастрових гектарах, розташовану в с. Викоти Самбірського району та визнати право власності на 1/6 частки житлового будинку, що розташований за Адресою 1.
Інформація 4 помер син Особи 7 — Особа 13, після його смерті Особа 7 успадкувала належну його 1/3 частки житлового будинку, розташованого за Адресою 1. Таким чином, Особі 7 за життя належали 2/3 частки житлового будинку, що розташований за Адресою 1, земельна ділянка площею 0,1150 га, цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, що належала їй на підставі державного акту на землю серії ІУ-ЛВ №084349 від 22.07.96, а також 1/2 частки земельного паю.
Інформація 2 померла Особа 7. Після її смерті вона не змогла прийняти спадщину в порядку спадкування за законом у зв’язку з наявністю заповіту, яким її сестра заповідала все своє майно Особи 2.
Вказувала на те, що Особа 7 тривалий час тяжко хворіла а тому під час складання заповіту не усвідомлювала значення своїх дій, її волевиявлення не було вільним, а отже складений нею заповіт не відповідає дійсній її волі, що є підставою для визнання його недійсним.
Посилаючись на наведене просила:
1) встановити факти, що мають юридичне значення, а саме, що вона Особа 1 є внукою Особи 3, яка померла Інформація 1; рідною сестрою Особи 7, яка померла Інформація 2; що вона прийняла спадщину шляхом вступу у володіння та управління майном після смерті Особи 3, яка померла Інформація 1;
2) визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті Особи 3, яка померла Інформація 1, право власності на 1/6 частку житлового будинку, розташованого за Адресою 1;
3) визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті її баби Особи 3, яка померла Інформація 1 право власності на 1/2 частку земельної частки (паю) розміром 1,56 в умовних кадастрових гектарах, який розташований у с.Викоти;
4) визнати недійсним заповіт, посвідчений 18.07.2017, державним нотаріусом Самбірської державної нотаріальної контори Мариняк Н.М. від імені Особи 7;
5) визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті Особи 7, яка померла Інформація 2, право власності на 5/6 часток житлового будинку, розташованого за Адресою 1.
6) визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті Особи 7 право власності на 1/2 частку у праві власності на земельну частку (пай) розміром 1,56 в умовних кадастрових гектарах, що розташована у с.Викоти.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Самбірського міськрайсуду від 20.11.2019 позов Особи 1 задоволено частково.
Встановлено факти, що мають юридичне значення, а саме, що: Особа 1 є внукою Особи 3, яка померла Інформація 1; Особа 1 є рідною сестрою Особи 7, яка померла Інформація 2; Особа 1 прийняла спадщину шляхом вступу у володіння та управління майном після смерті Особи 3, яка померла Інформація 1.
Визнано за Особою 1 право власності на 1/6 частку житлового будинку, за Адресою 1 та 1/2 частку земельної частки (паю) розміром 1,56 в умовних кадастрових гектарах, який розташований у с.Викоти та перебував у власності СВСГ «Викоти» у порядку спадкування за законом після смерті її баби Особи 3, яка померла Інформація 1.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявними у справі документами підтверджено, що Особа 1 є внукою Особи 3, яка померла Інформація 1 та рідною сестрою Особи 7, яка померла Інформація 2. Враховуючи положення ЦК УРСР та показання свідків, які підтвердили фактичний вступ Особи 1 у володіння та управління спадковим майном після смерті баби, суд визнав доведеним прийняття Особою 1 спадщини після смерті Особи 3, що є підставою для визнання за нею права власності на 1/6 частки житлового будинку та 1/2 частки земельного паю.
У частині вирішення вимоги про визнання недійсним заповіту Особи 7, посвідченого 18.07.2017 державним нотаріусом Самбірської державної нотаріальної контори Мариняк Н.М., зареєстрованого в реєстрі за №2-744, та визнання за Особою 1 права власності на 5/6 частки житлового будинку,розташованого за Адресою 1 та 1/2 частки земельної ділянки в порядку спадкування після смерті її сестри, Особи 7, суд відмовив за недоведеністю позовних вимог.
Постановою ЛАС від 2.03.2021 апеляційну скаргу Особи 2 залишено без задоволення. Рішення Самбірського міськрайсуду від 20.11.2019 залишено без змін.
Постанова апеляційного суду в частині задоволення вимог Особи 1 про визнання факту прийняття спадщини після смерті Особи 3 шляхом вступу її у володіння та управління спадковим майном та визнання за нею права власності на таке майно, мотивована тим, що суд першої інстанції обґрунтовано покладався на показання свідків, які є допустим доказом на підтвердження встановлених судом обставин у справі, тоді як відповідач не надав доказів, які б спростували повідомлену свідками інформацію. Зауважив, що цивільним законодавством не встановлено строку, в межах якого особа, яка прийняла спадщину, зобов’язана зареєструвати право власності на спадкове майно чи звернутися до суду за захистом свого права, а тому вважав відсутніми підстави для застосування позовної давності до заявлених Особою 1 вимог <…>.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументи інших учасників справи
Касаційна скарга Особи 2 у межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обґрунтована посиланням на те, що:
1) суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, помилково визнав доведеними вимоги Особи 1 в частині визнання факту прийняття спадщини та визнання за нею права власності на спадкове майно після смерті Особи 3, яка померла Інформація 1, покладаючись лише на показання свідків, які є суперечливими та не містили достовірних відомостей про обставини двадцятирічної давності. Суди не урахували правові висновки, викладені у постановах ВС від 25.03.2020 у справі №305/235/17, від 7.04.2020 у справі №150/19/19, від 3.03.2021 у справі №747/467/18, в яких зазначено, що прийняття спадщини шляхом вступу особи у володіння та управління спадковим майном у шестимісячний строк після смерті спадкодавця, повинно підтверджуватися відповідними доказами, які достовірно свідчать про фактичний вступ у володіння та управління майном та, що показання свідків, які є суперечливими та не підтвердженими іншими письмовими доказами, не можуть бути достатніми та достовірними доказами на підтвердження таких обставин;
2) суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив заяву відповідача про застосування позовної давності до вимог Особи 1, оскільки не урахував, що з моменту смерті Особи 3 розпочав перебіг трирічний строк позовної давності, який позивачка пропустила і не навела переконливих аргументів та відповідних доказів на підтвердження поважності причин його пропуску, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи у строк, визначений ВС, до 24.05.2021, не подали.
Рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються в частині вирішення вимог Особи 1 про встановлення факту прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління майном після смерті Особи 3, яка померла Інформація 1, визнання за Особою 1 в порядку спадкування з законом права власності на 1/6 частки житлового будинку, розташованого за Адресою 1 та на 1/2 частки земельної частки (паю) розміром 1,56 в умовних кадастрових гектарах, розташованої у с.Викоти.
В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій не оскаржується, а тому ВС не переглядається.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Особа 14 народилася Інформація 5 в с.Викоти, її батьками записані Особа 15 та Особа 4, після укладення шлюбу 21.02.76 її прізвище змінено на Особу 8.
Особа 16, Інформація 6, була дочкою Особи 15 та Особи 4, після реєстрації шлюбу 11.06.77 у виконавчому комітеті Бісковицької сільради прізвище змінено на Особу 17.
У витягах державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження та про реєстрацію шлюбу, ім’я матері позивача Особи 1 — Особа 6 — записано Особу 9, дата та рік її народження — Інформація 7.
У свідоцтві про смерть серії №1 зазначено, що Інформація 3 в с.Викоти у віці 59 років померла Особа 4, Інформація 7.
У свідоцтві про смерть серії №2 зазначено, що Інформація 1 в с.Викоти у віці 100 років померла Особа 3.
У витягах із погосподарської книги за 1974 рік зазначено, що Особа 3, 1900 р.н., була головою колгоспного двору, до складу членів її сім’ї входили: дочка — Особа 4, Інформація 7, зять Особа 15, Інформація 8, внучка Особа 14, Інформація 9, внучка Особа 16, Інформація 10, та внук Особа 18, Інформація 11.
Особа 7 померла Інформація 2 в с.Викоти у віці 60 років.
Таким чином, Особа 1 є внукою Особи 3 та рідною сестрою Особи 7.
На підставі свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Самбірської районної ради №275 від 22.09.88 житловий будинок, розташований за Адресою 1, зареєстрований на праві особистої приватної власності за Особою 3 як головою колгоспного двору.
Згідно з довідкою виконавчого комітету Бісковицької сільради від 31.10.2017 №435 станом на 1.07.90 за Адресою 1, проживали: голова домогосподарства Особа 3, 1900 р.н., внучка Особа 7, 1957 р.н., та правнук — Особа 13, 1978 р.н.
Судами встановлено, що Особі 3, Особі 7 та Особі 13 належало по 1/3 частки житлового будинку, розташованого за Адресою 1.
За життя Особі 3 також належала земельна частка (пай) розміром 1,56 в умовних кадастрових гектарах у СВСГ «Викоти» на підставі сертифіката від 16.05.97, виданого на підставі розпорядження голови Самбірської РДА №184 від 27.03.97.
Після смерті Особи 3, Інформація 1, відкрилася спадщина, до складу якої входило право власності на 1/3 частки житлового будинку, розташованого за Адресою 1, та земельна частка (пай) розміром 1,56 в умовних кадастрових гектарах у СВСГ «Викоти».
На момент відкриття спадщини після померлої Особи 3, Особа 7 була зареєстрована та проживала разом зі спадкодавцем у житловому будинку за Адресою 1, а тому відповідно до положень ст.549 Цивільного кодексу Української РСР є такою, що прийняла спадщину, оскільки фактично вступила у володіння та управління спадковим майном.
Після смерті Особи 7, Інформація 2, відкрилася спадщина.
3.11.2017 Особа 1 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини померлої Особи 7, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину їй відмовлено у зв’язку з тим, що 30.11.2017 до нотаріуса звернувся Особа 2 із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті Особи 7, яка померла Інформація 2.
У заповіті від 18.07.2017, посвідченому державним нотаріусом Самбірської державної нотаріальної контори Мариняк Н.М., зареєстрованому в реєстрі за №2-744, Особа 7 зробила розпорядження, що на випадок своєї смерті все своє майно, яке належить їй і буде належати на день смерті, де б воно не було і з чого б воно не складалося, заповіла Особі 2, Інформація 12 <…>.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, ВС у складі колегії суддів першої судової палати КЦС дійшов висновку, що касаційна скарга Особи 2 підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно з ст.529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем, вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Відповідно до чч.1 та 2 ст.549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Позивач обґрунтовувала свої вимоги про визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на те, що вона відповідно до ст.549 ЦК УРСР прийняла спадщину після смерті Особи 3, яка померла Інформація 1, шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, зокрема забрала деякі речі домашнього побуту належні спадкодавцеві, а також обробляла земельну ділянку <...>.
Особа, яка фактично вступила в управління або володіння спадковим майном протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини, повинна довести цей факт у суді шляхом подання будь-яких фактичних даних, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги.
Задовольняючи позовні вимоги Особи 1 про визнання права власності на спадкове майно, суд першої виходив з доведеності таких вимог, зокрема поясненнями свідків про те, що Особа 1 після смерті Особи 3 забрала деякі речі домашнього побуту спадкодавця та обробляла город разом із сестрою Особою 7.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, належно не перевіривши доводи апеляційної скарги відповідача Особи 2, який вказував на те, що пояснення свідків, на яких ґрунтується рішення суду першої інстанції є суперечливими, суд не прийняв до уваги та не дослідив пояснення свідків Особи 19, Особи 20, Особи 21, які зазначали, що після смерті Особи 3, усе належне їй майно залишилося Особі 7; майно ніхто не ділив, земельну ділянку обробляла сама Особа 7, якій допомагав її син; свідок Особа 22 за збігом двадцятилітньої давності не могла пояснити, коли саме після смерті баби позивачка Особа 1 забрала деякі її речі та обробляла город; що після смерті сина Особи 23, Особа 7 та Особа 1 посварилися.
Заявник також звертав увагу суду апеляційної інстанції на не урахування судом першої інстанції висновку, викладеного ВС у постанові від 25.03.2020 у справі №30/235/17 про те, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка ЖЕО, чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, довідка державної податкової служби про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки, інші документи, а також висновку ВС, викладеного у постанові від 16.04.2020 у справі №296/289/19 про те, що суд касаційної інстанції бере до уваги, що предметом доказування у цій справі є обставини майже 30-тирічної давнини і достовірність та точність повідомлених свідками відомостей можна обґрунтовано поставити під сумнів.
У зазначеному контексті зазначав, що суди не дослідили та не надали оцінки довідці Бісковицької сільради від 12.07.2017 №169 про те, що на день смерті Особи 3 за Адресою 1 були зареєстровані та проживали: Особа 7 — внучка, та Особа 13 — правнук. Інших письмових доказів, які б підтверджували вступ Особи 1 у володіння та управління спадковим майном після смерті Особи 3, позивачка не надала.
Суд апеляційної інстанції не навів обґрунтованих мотивів відхилення зазначених доводів апеляційної скарги та в порушення норм процесуального права не усунув неповноту з’ясування судом першої інстанції обставин справи, що мають істотне значення для її вирішення, не дослідив наявні у справі докази у їх сукупності, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
ВС зауважує, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено стст.77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК, суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Відповідно до повноважень, визначених ст.400 ЦПК, суд касаційної інстанції не може встановлювати та (або) вважати доведеними обставини у справі, вдаватися в оцінку доказів, вирішувати питання про достовірність або недостовірність доказів чи про перевагу одних доказів над іншими.
Узагальнюючи наведене, ВС погоджується з доводами касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків ВС, викладених у постановах від 25.03.2020 у справі №305/235/17, від 7.04.2020 у справі №150/19/19, від 3.03.2021 у справі №747/467/18, а тому дійшли передчасних висновків про задоволення позову.
Щодо позовної давності до заявлених вимог
Позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ч.1 ст.256 ЦК).
У постанові ВС від 30.09.2020 у справі №584/639/19 (провадження №61-10930св20) зазначено, що: «за загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у 6 місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Цивільним законодавством не передбачено обмеження строку, у який спадкоємець, що прийняв спадщину, може зареєструвати своє право власності у встановленому законом порядку або звернутись до суду за захистом свого права, а тому підстави для застосування позовної давності до спірних правовідносин відсутні». Аналогічний висновок викладений і у наступних постановах, зокрема у постанові ВС від 18.08.2021 у справі №543/994/17.
Таким чином, обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції, що на вимоги про встановлення факту прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном позовна давність не поширюється <…>.
Керуючись стст.400, 409, 411, 415, 416 ЦПК, ВС
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Особи 2 задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного суду від 2.03.2021 скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.b