Плохой мир или хорошая война?
Переговоры, медиация, арбитраж: как будут разрешаться споры альтернативными способами по-новому
Если определенности в судебной системе ждать не стоит, а сроки рассмотрения дел не радуют, у оппонентов есть выход — обратиться к альтернативному разрешению споров. Закон «О медиации» предлагает сразу несколько вариантов найти решение быстрее, чем это бы сделала Фемида.
20-річна новація
Комітет Національної асоціації адвокатів України з питань альтернативного врегулювання спорів провів круглий стіл «АВС у діяльності адвоката: арбітраж, медіація, переговори». Передусім учасники спирались на актуалізацію тему у зв’язку з нещодавно прийнятим законом «Про медіацію».
Так, адвокат і лектор Вищої школи адвокатури Олег Трибой зазначив, що прийняття такого закону не є новацією для нас, просто в Україні прийшли до того, що не вдалося реалізувати 20 років тому. Адже подібні ідеї на законотворчому рівні вже з’являлись.
Також спікер звернув увагу слухачів на те, що ні книжок, ні системи в цій сфері не існує. «Ми розпочинаємо новий етап розвитку АВС і для України ми новатори. Це ми будуємо сьогодні принципову нову систему альтернативного вирішення спорів», — додав О.Трибой. За словами адвоката, безліч матеріалів та лекцій, на яких сьогодні можуть учитися майбутні медіатори, представляє сьогодні гарвардська школа. Однак різноманітні розділи в книжках та брошурах про конфлікти не відповідають дійсності.
Модератор заходу, голова комітету НААУ з питань АВС, президент Української арбітражної асоціації Олена Перепелинська поставила спікеру питання щодо методу переговорів та обмеження їх у часовому розрізі. О.Трибой запевнив, що визначених обмежень немає, а вдатись до переговорного процесу можна як до звернення в суд, так і після нього. Адже навіть після винесення судом рішення залишається типова для України проблема — його виконання. Узагалі, як зазначив адвокат, самі переговори допомагають з’ясувати можливо знайти оптимальне рішення в цій ситуації чи ні. Якщо між опонентами відбувається, так звана процесуальна війна, то очевидно, що судовий розгляд спору — це не вихід.
Втримати нейтралітет
Водночас адвокат, лектор ВША Марина Саєнко звернула увагу учасників круглого столу на те, що в медіатора та адвоката різні функції, але при цьому вони не є взаємовиключними. Медіатор, до прикладу, може бути за фахом не юристом, адже закон «Про медіацію» не визначає, яку саме освіту повинен мати медіатор. Тож такий елемент як консультування з юридичних питань цілком природно може бути відсутнім у спілкуванні медіатора та клієнта.
Інтенсивність та кількість зустрічей, за словами спікера, залежить від обставин кожної конкретної справи. Серія таких зустрічей може тривати від кількох тижнів до кількох місяців. Однак, якщо немає перспективи чи динаміки у вирішенні конфлікту за 5—6 зустрічей, опонентам потрібно повертатися до судового розгляду справи. І хоча надати точну статистику кількості таких справ, у яких було знайдено оптимальне для обох сторін рішення, медіатори на відміну від суду дати не можуть, у цілому в майже 70% справ сторони виходять з певними домовленостями. Варто врахувати й те, що переговори та медіація мають між собою суттєву кількість відмінностей, основна з яких полягає в тому, що медіація порівняно з переговорами є більш формалізованою процедурою.
«Від адвокатської та медіаторської спільноти буде залежати те, наскільки процедура медіації займе гідне місце серед способів альтернативного вирішення спорів», — додала М.Саєнко. Водночас, на думку спікера, закон «Про медіацію» дає чудову можливість для адвокатів мотивувати клієнтів іти в медіацію, навіть якщо є судовий спір.
Окрім того, у процесуальні кодекси вносяться відповідні зміни, якими передбачено фінансове заохочення сторін іти в альтернативні процедури й передбачена компенсація судового збору в розмірі 60% від його суми. Наприклад, для господарських спорів це може бути вагомою сумою. Однак медіація не буде жодним чином впливати на строки позовної давності, хоч і дає право суддям зупиняти провадження, у тому числі й у зв’язку з проведенням медіації.
М.Саєнко зазначила, що перевагою медіації є не тільки можливість вирішення спору по суті, а й можливість через роботу з інтересами сторін та розширення переговорного поля дати результат не на підставі компромісу. Адже компроміс передбачає, що хтось щось недоотримав. Медіація ж виступає способом знайти можливість для співпраці й пошуку взаємовигідних умов на підставі консенсусу. Тут уже йдеться не про недоотримання, а про баланс за рахунок виходу за межі предмета спору.
Суддя без суду
Адвокат, лектор ВША Анжела Кричина розповіла про процедуру врегулювання спору за участі судді. У цій процедурі є певні обмеження. Так, вона може застосовуватись лише якщо немає третьої сторони, яка заявляє свої позовні вимоги окремо. Крім того, процедура обмежена строком: вона може бути проведена лише в 30-денний термін, і на цей час суддя зупиняє провадження у справі, про що виноситься відповідна ухвала. До того ж така процедура може бути проведена лише в суді першої інстанції та до початку розгляду справи по суті.
За словами спікера, Україна перейняла канадську модель зазначеної процедури. До введення відповідних новел у процесуальне законодавство в рамках канадсько-українського проекту ці процедури відбувались у кількох українських судах — Івано-Франківському окружному адміністративному та Малиновському районному м.Одеси. Такі експерименти продемонстрували гарні результати.
Загалом врегулювання спору за участю судді — це процедура, що проводиться суддею за згодою сторін до початку розгляду справи по суті та спрямована на добровільне вирішення сторонами спору мирним шляхом, без з’ясування при цьому фактичних обставин у справі, перевірки їх доказами й постановлення судового рішення. Така процедура передбачена стст.201—205 гл.4 розд.3 Цивільного процесуального кодексу, стст.186—190 гл.4 розд.3 Господарського процесуального кодексу, стст.184—188 гл.4 розд.2 Кодексу адміністративного судочинства.
До процедури залучається лише суддя, який призначений у даній справі згідно авторозподілу. А у випадку недосягнення сторонами мирного врегулювання спору повторне проведення врегулювання спору за участі судді не допускається. Такий спосіб АВС відбувається у формі спільних та (або) закритих нарад. При цьому під спільними нарадами маються на увазі наради за участю всіх сторін, їх представників та судді. А під закритими — наради за ініціативою суду з кожною зі сторін окремо. Суддя в такій ситуації може запропонувати сторонам можливий шлях мирного врегулювання спору. Однак під час проведення врегулювання спору суддя не має права надавати сторонам юридичні поради та рекомендації та надавати оцінку доказам у справі.
Інформація отримана будь-якою стороною, а також суддею під час проведення врегулювання спору є конфіденційною. Не ведеться ані протокол таких зустрічей, ані їх фіксація технічними засобами. Саме тому згідно з ч.9 ст.203 ЦПК під час процедури забороняється використовувати аудіотехнічні пристрої, а також здійснювати фото-, відеозйомку чи звукозапис.
У ч.1 ст.204 ЦПК передбачені й підстави припинення такої процедури. Зокрема, цей спосіб АВС припиняється в разі подання стороною заяви про припинення врегулювання спору за участю судді. А також у разі закінчення строку врегулювання такого спору. Крім того, процедуру може бути припинено за ініціативою судді в разі затягування врегулювання спору будь-якою зі сторін. Також процедура припиняється в разі укладення сторонами мирової угоди та звернення до суду із заявою про її затвердження або звернення позивача до суду із заявою про залишення позовної заяви без розгляду, або в разі відмови позивача від позову чи визнання позову відповідачем.
Загалом спікери дійшли згоди в тому, що перші кроки на шляху до запровадження процедур АВС в Україні мають змінити не лише практику, а й напрям думок самих адвокатів.