Закон і Бізнес


Опытные и желающие перемен

Кандидаты в члены ВРП указали на системные провалы в работе предшественников


До складу ВРП можуть увійти лише двоє з 14 кандидатів, та не факт, що члени етичної ради не перекриють шлях усім.

№49 (1555) 04.12—10.12.2021
Олеся БАГРЯНАЯ
4162

Одной из крайне необходимых мер в ходе судебной реформы определили изменение состава Высшей рады правосудия. Среди кого будут избирать на ХІХ внеочередном съезде судей? Какими мотивами руководствуются кандидаты?


Знову на лаву правосуддя

У період судової реформи не змогли залишатись осторонь деякі законники, які нині перебувають у відставці. Вони наважилися претендувати на місце у складі ВРП.

Віктор Фомін тривалий час працював суддею та головою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області. У відставку пішов у червні 2020 р.

У своєму мотиваційному листі В.Фомін указав на системні провали в роботі ВРП. На його думку, це пов’язано з відсутністю серед членів «агентів змін», які б мали сміливість утілювати в життя судову реформу та безкомпромісно боротися з корупцією. За словами В.Фоміна, нині він відчуває спроможність разом з іншими однодумцями відстоювати загальнолюдські цінності та сприяти відновленню довіри суспільства до судової влади.

Ігор Кушнір понад 10 років працював у Господарському суді Чернігівської області. У 2017 р. став членом Касаційного господарського суду. Однак у вересні 2020-го пішов у відставку.

Пропонуючи свою кандидатуру, І.Кушнір посилається на власні знання та досвід для виконання обов’язків члена ВРП. Він указав на необхідність ретельного підходу до розгляду справ. За словами колишнього володаря мантії, тільки в такому випадку кожен чесний суддя зможе працювати спокійно та впевнено. Натомість особи, які не зрозуміли суті покладених на них обов’язків, залежно від скоєного діставатимуть або відповідне дисциплінарне стягнення, або підлягатимуть звільненню за невідповідність високому званню судді.

Юрій Мацюк працював суддею та головою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області, у червні 2018 р. вийшов у відставку.

Він переконаний у своєму громадянському та професійному обов’язку максимально сприяти впровадженню чергової судової реформи, яка «розпочата без логічного завершення попередньої». За його словами, недостатня наполегливість у вирішенні нагальних питань дискредитує професію судді та викликає невдоволення суспільства. Із цими викликами Ю.Мацюк планує впоратися завдяки своєму досвіду та особистим якостям.

Олег Могильний протягом 1997—2013 рр. працював у Кіровському районному суді м.Кіровограда. У 2017-му пройшов конкурс на посаду в Касаційному кримінальному суді. Однак у грудні 2020 р. пішов у відставку.

«Не порівнювати себе з кимось, а бути кращим, ніж зараз», — оголосив своє життєве кредо О.Могильний. Також у мотиваційному листі колишній законник повідомив, що раніше саме за його ініціативою було досягнуто представництва всіх регіонів у Раді суддів. За словами О.Могильного, він не може залишатись осторонь у період реформування системи правосуддя та повернення довіри суспільства до судової влади.

Під іншим кутом

Натомість деякі служителі Феміди встигають здійснювати правосуддя й при цьому захищати дисертації. Тому кандидати наук у галузі права також вирішили поділитися власними знаннями, які можуть знадобитися для ефективного функціонування ВРП.

Ірина Шаповалова має науковий ступінь доктора філософії в галузі права. Водночас із 2012 р. й дотепер вона працює в Павлоградському міськрайонному суді Дніпропетровської області.

За словами І.Шаповалової, саме на місцеві суди припадає найбільше навантаження за кількістю справ, до яких прикута увага пересічних громадян. Тому вона переконана в необхідності своєї участі в роботі ВРП як представника суду першої інстанції.

Владислав Костенко з 2011 р. працює в Ковпаківському районному суді м.Сум. Протягом 2014—2015 рр. він був членом РСУ. У 2021-му законник захистив дисертацію та здобув ступінь кандидата юридичних наук.

У мотиваційному листі В.Костенко насамперед посилається на свій досвід роботи в РСУ. За словами володаря мантії, це дозволило йому поглянути на організацію судової влади під іншим кутом зору й відчути вразливі місця в системі. Крім того, В.Костенко запевняє, що дотримується виваженості при прийнятті рішень і розуміє, «де слід проявити принциповість та наполегливість, а якщо треба — емпатію і милість».

Іван Котубей раніше працював у органах внутрішніх справ. На посаду судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області був призначений у 2008 р. Там працює й дотепер. Науковий ступінь кандидата юридичних наук здобув у 2015-му.

Правник переконаний, що саме від ВРП залежить обличчя українського суддівського корпусу. За словами І.Котубея, у разі обрання до складу цього органу основне завдання для нього полягатиме в забезпеченні впевненості в захисті для чесних та професійних служителів Феміди.

Олександр Панасюк із 2011 р. працює у Вінницькому апеляційному суді. У минулому році здобув ступінь кандидата юридичних наук

У мотиваційному листі О.Панасюк повідомив, що завжди погоджувався на призначення чи обрання лише на ті посади, стосовно яких усвідомлював завдання та шляхи їх вирішення. Він чітко визначив перелік питань, на яких зосередить зусилля в разі обрання членом ВРП. Серед основних — завершення формування мережі місцевих судів, упровадження ефективних рішень для протидії поширенню недостовірної інформації тощо.

Дмитро Гудима здобув ступінь кандидата юридичних наук у 2008 р. Уже у 2012-му здобув учене звання доцента на кафедрі теорії та філософії права юридичного факультету Львівського національного університету ім. І.Франка. У 2017 р. був призначений суддею Касаційного цивільного суду, де працює й дотепер.

Законник уважає, що судова система потребує якісних і кількісних змін, які суттєво залежать від належного виконання повноважень членами ВРП. Крім того, він переконаний, що формування корпусу суддів не повинне бути «елементами культури пакунка». Тому Д.Гудима бажає докласти зусиль, щоб «зміст» мав більше значення, ніж «форма».

Світлана Кругова у 2018 р. вступила до аспірантури Інституту держави і права ім. В.М.Корецького Національної академії наук України. При цьому ще з 2005-го вона працює в Харківському апеляційному суді.

На думку С.Кругової, історія не знає націй, яким би випадало стільки шансів змінити свій шлях у бік благополуччя та процвітання. Тому мотивом, який спонукає її до дій, є побоювання, що ліміт цих шансів буде вичерпано. Тож у мотиваційному листі жінка переконує, що саме на нас лежить відповідальність за майбутнє і за те, чи будуть нащадки знати, «що таке свобода, рівність, гідність, недоторканність, безпека».

З бажанням реалізації

У пошуках шляхів для професійного зростання подали свої кандидатури ті правники, які нині є безстроково обраними на суддівські посади. Вони переконані, що членство в Раді зможе надати їм широкі можливості для безпосередньої участі в реформуванні.

Любов Грушковську обрали на посаду судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області ще у 2008 р. Крім того, протягом 5 років (2016—2021) вона була головою в зазначеній установі.

Законниця переконує, що за критеріями професійної компетентності, етики та доброчесності відповідає вимогам, які висуваються до членів ВРП. При цьому вона наголошує, що за час своєї роботи завжди виявляла стійкість, наполегливість і бажання працювати, розуміючи важливість суддівської професії.

Людмила Нерода ще у 2005 р. була призначена суддею Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області, де нині головує.

Вона підтримує позитивні зміни в судовій системі та має намір працювати у ВРП з метою застосування здобутих знань. Одним з головних завдань для неї є «забезпечення незалежності судової влади з одночасним забезпеченням функціонування звітності перед суспільством».

Інна Калугіна працювала в Мелітопольському міськрайонному суді Запорізької області більше ніж 15 років. У 2019-му призначена на посаду судді апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

За словами І.Калугіної, посада члена ВРП надає широкі можливості для безпосередньої участі в процесі реформування судової системи. Серед інших своїх мотивів вона виділила потребу в професійній реалізації та бажання залишити слід в історії розбудови, становлення та зміцнення судової влади.

Олександр Бойко з 2012 р. й до цього часу працює в Орджонікідзевському районному суді м.Запоріжжя. Володар мантії вже вчетверте висуває свою кандидатуру.

За словами О.Бойка, його внутрішня рушійна сила та мотиви залишаються незмінними. Насамперед він бажає обмежити сторонній вплив на суддю. Служитель Феміди наголосив, що особисто його не влаштовує те, на що перетворили судову владу. Він упевнений у своїх можливостях змінити ситуацію або протистояти тиску.

Залишається сподіватися, що всі обіцянки кандидатів будуть виконуватись. Адже хто як не володарі мантій мають бути чесними як із собою, так і з громадськістю. Звісно, якщо це влаштує наших міжнародних партнерів та їхніх представників у етичній раді.