Договорились о виновности
Чего стоят доказательства, полученные в производстве, в котором есть приговор, вынесенный на основании соглашения
.
Марина ФУРТАТ, помощник руководителя Харьковского филиала АО «Барристерс»С появлением в процессуальном законодательстве соглашений о признании виновности сторона обвинения симпатизирует им и, конечно, имеет для этого основания. Призванный ускорить и упростить течение уголовного производства, этот институт не всегда идет на пользу подозреваемому или обвиняемому и процессу отправления правосудия в целом.
Чи відповідають засоби меті?
Щойно особі вручається повідомляється про підозру, прокурор має право ініціювати укладення угоди про визнання цією особою своєї винуватості. Не будемо зараз говорити про те, як це узгоджується з принципом презумпції невинуватості та гарантіями доведеності вини. А поговоримо саме про практику застосування такого інституту.
Приблизно в 10—13% усіх кримінальних проваджень щорічно застосовується укладання угоди. Найбільш поширеними є ухвалення вироків на підставі такої угоди у справах щодо злочинів проти основ національної безпеки, проти довкілля, проти громадської безпеки, а також у сфері господарської діяльності.
Цікавою є практика їх застосування у кримінальних провадженнях, де підозрюваними є двоє і більше осіб. Частина 8 ст.469 Кримінального процесуального кодексу дозволяє укласти угоду з одним чи кількома підозрюваними у разі досягнення згоди щодо укладення не з усіма. Тож теоретично виділення матеріалів в окреме кримінальне провадження не виключає можливості використання зізнавальних показів осіб, які уклали угоду стороною обвинувачення, для доказування винуватості тих, хто її не укладав.
Звісно, такі випадки зустрічаються на практиці. У висновку Касаційного кримінального суду, викладеному в постанові від 19.11.2019 у справі №759/10575/16-к, надано оцінку саме такому випадку. Залишаючи без задоволення касаційну скаргу прокурора, котрий намагався використати угоду з учасниками кримінального провадження, які вже отримали свій вирок, проти тих, хто не погодився на неї, ККС зазначив, що обставини, встановлені вироком суду на підставі угоди про визнання винуватості або про примирення, не можуть мати преюдиціального значення при розгляді кримінального провадження щодо іншої особи.
Проте, недоброчесні працівники правоохоронних органів можуть використовувати угоди ще більш незаконним шляхом. У провадженнях, в яких свідками є підозрювані чи обвинувачені в іншому кримінальному провадженні, така угода може стати інструментом маніпуляції задля отримання неправдивих показів. Доведення в суді неправдивості таких показань для сторони захисту буде важким завданням.
Угоди, що затверджуються не завжди
Чи завжди умови укладання такої угоди можуть бути виконані на практиці? Все ж таки укладання угоди це лише пів справи. Далі таку угоду має ще затвердити суд. І сторона обвинувачення має лише одну спробу на звернення з угодою в одному кримінальному провадженні. Суд має перевірити зміст, обставини укладання, а також умови, які погоджують сторони, на предмет порушень законодавства та прав людини. Установивши будь-які порушення процедури укладання угоди, суд може відмовити в її затвердженні.
Так, у справі №932/2103/21 суддя Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська встановив, що умови угоди в частині визначення міри покарання суперечать вимогам Кримінального кодексу та закону, а також інтересам обвинуваченого та відмовив у її затвердженні.
Під час розгляду питання затвердження угоди у справі №366/2440/19 суддя Іванківського районного суду Київської області незважаючи на те, що затвердження угоди підтримали всі учасники процесу, включаючи обвинуваченого та його захисника, відмовив у її затвердженні. Підставою стало невиконання вимоги п.9 ч.2 ст.52 КПК під час укладання угоди, а саме, те, що угоду обвинувачений підписав самостійно, без участі адвоката. Адже її підписання без участі захисника може вказувати на те, що до підозрюваного чи обвинуваченого застосовувався примус чи катування.
Нарешті, значення має і те, чи підтримує в суді угоду сам підписант. Так, підставою для відмови у затвердженні суд може визнати те, що в підготовчому судовому засіданні обвинувачений не підтримав угоду про визнання винуватості (ухвала Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 11.02.2020 у справі №180/18/19, ухвала Старобільського районного суду Луганської області від 30.01.2018 у справі №431/385/18). Можливість апеляційного оскарження таких ухвал прокурором чинний КПК наразі не передбачає.
На боці прав людини
Національні суди враховують та застосовують практику Європейського суду з прав людини при розгляді справ, у яких фігурують угоди про визнання винуватості. Досить часто у справах, де підозрюваними є кілька осіб, і сторона обвинувачення формує доказову базу на основі укладених угод про визнання винуватості з деякими з них, суди посилаються на рішення ЄСПЛ «Навальний і Офіцеров проти Росії» (заяви №№46632/13, 28671/14).
Розглянувши заяви високі судді підкреслили, що обставини, установлені в провадженні, в якому не беруть участь інші обвинувачені, не повинні мати преюдиціального значення для їх справ. Тож суд не повинен враховувати докази, отримані в іншому провадженні, в якому існує вирок, ухвалений на підставі угоди.
Утім, попри наявну практику ЄСПЛ, представники прокуратури доволі часто користуються такими посиланнями.
Не оминула практика ЄСПЛ і питання показів свідків, отриманих шляхом укладання угоди. Унаслідок розгляду справи «Развозжаєв проти Росії та України та Удальцов проти Росії» (заява №75734/12) ЄСПЛ дійшов висновку, що посилання на покази, які надані свідками внаслідок укладення угоди зі слідством, не відповідає принципу справедливого судового розгляду. Якщо угода про визнання винуватості дійсно укладена з дотриманням всіх вимог, не порушує прав підозрюваного чи обвинуваченого, то вона загалом має позитивне значення для всіх учасників процесу здійснення правосуддя. Ідеалізований результат їх застосування — це прискорений розгляд справ, розвантаження судової системи, зменшення кількості призначених покарань і кількості ув’язнених.
У рішенні «Нацвлішвілі і Тогонідзе проти Грузії» (заява №9043/05) ЄСПЛ вказав, що не може бути нічого неналежного в самому процесі укладення угод щодо обвинувачень або міри покарання… Проте з огляду на практику застосування угод про визнання винуватості в Україні доцільне уточнення: якщо цей процес реалізується законним шляхом — без зловживань з боку органів слідства і прокуратури.