Закон і Бізнес


Гайки закрутят постепенно

Будут ли селяне платить налог на огород, а руководители предприятий-должников отдыхать исключительно дома?


Якщо законодавці наважаться ввести податок на город, багатьом селянам доведеться ділити одну ділянку на клаптики, аби не залишитися без зелені.

№47 (1553) 20.11—26.11.2021
Александр НИОРАДЗЕ, юрист ADER HABER
2934
2934

Немногие сдерживают себя от критики парламентариев за чрезмерную законодательную инициативность в сфере публичных финансов. Последняя из них — законопроект №5600 — не стала исключением, и при просмотре комментариев видим: встречаются преимущественно страшилки, что государство в очередной раз закручивает гайки и забирает у населения последнее. Остановимся на отдельных запланированных изменениях и попытаемся проанализировать их влияние на субъектов хозяйствования и рядовых граждан.


Торговці нерухомістю

Згаданий проект передбачає суттєві зміни в оподаткуванні фізичних осіб, які проводять операції з нерухомістю. Так, поточна редакція ст.172.2 Податкового кодексу передбачає, що раз на рік фізособа може продати свою нерухомість, не сплачуючи податків і зборів. Кожна наступна така операція протягом року оподатковуватиметься за ставкою 5%.

Будемо відвертими, цією можливістю багато років користуються великі забудовники, які оформлюють право власності на квартири на фізосіб з оподаткуванням таких операцій за ставкою 5% ПДФО замість 18%.

Законодавець пропонує, аби перший продаж нерухомості протягом року звільнявся від оподаткування, другий — оподатковувався за ставкою 5%, а третій та наступні — за ставкою 18%.

Чи вплине вказана зміна на наповнення бюджету? Вочевидь, так. Чи відчують збільшення податкового навантаження пересічні платники? Вочевидь, ні.

«Подорожуйте Україною!»

Вивіски з таким закликом можуть з’явитись вже найближчим часом біля будівель підрозділів Державної податкової служби. Адже проектом №5600 серед іншого пропонується уповноважити контролюючі органи звертатися до суду для встановлення заборони на виїзд за межі України для директорів компаній у випадку наявності в останніх заборгованості зі сплати податків та зборів.

Податківці матимуть указане право за умов одночасного існування двох обставин:

• сума, зазначена у податковій вимозі, перевищує 1 млн грн.;

• ця сума не була сплачена протягом 240 календарних днів із дня вручення такої вимоги платнику.

Якщо суд запровадить тимчасове обмеження у праві виїзду директора підприємства за межі території України, податковий орган не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відповідного рішення повідомляє про це Державну прикордонну службу. У подальшому він повідомляє прикордонників про факт зарахування заборгованості на казначейський рахунок або реєстрації провадження у справі про банкрутство підприємства-боржника.

Не будемо оцінювати вплив вказаної норми на сумлінність суб’єктів господарювання. У той же час, маючи загальне розуміння організації та порядку роботи ДПС, припускаємо, що директор проблемного підприємства навіть після погашення податкового боргу ще довго залишатиметься в базі прикордонників, не маючи можливості перетнути кордон України.

Неврегульованим також залишається і той випадок, коли керівник, підприємства-боржника вирішить змінити місце роботи. Чи повинен у такому випадку контролюючий орган ініціювати зняття обмеження на виїзд для старого керівника та ініціювати його застосування для нового?

У цілому логіка законодавця дає підстави вважати, що в майбутньому подорожувати лише Україною будуть змушені не тільки керівники «проблемних» підприємств, а й «проблемні» ФОПи.

Позасудове стягнення боргів

Проект №5600 значно розширює повноваження керівників територіальних підрозділів ДПС у частині безспірного стягнення заборгованості за узгодженими податковими зобов’язаннями. Так, керівник контролюючого органу без звернення до суду зможе направляти безпосередньо до банку платника інкасове доручення про стягнення з рахунку останнього відповідної суми коштів.

На даний момент установлені такі умови для безспірного стягнення:

• податковий борг перевищує 5 млн грн.;

• він не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати;

• відсутні зобов’язання держави щодо повернення такому платнику помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань.

Проект №5600 має на меті значною мірою спростити ці умови.

Пропонується, по-перше, прибрати верхню межу, аби податківці могли стягувати будь-яку суму заборгованості, а по-друге, видозмінити умову про відсутність зобов’язань держави. Зокрема, у разі наявності непогашеного зобов’язання держави перед платником у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, пропонується дозволити стягнення в межах такої різниці.

Податок на город

Парламентарі запланували ввести так зване мінімальне податкове зобов’язання, що в принципі містить майже всі ознаки нового податку.

Первинна редакція проекту передбачала, що МПЗ сплачуватимуть усі громадяни, які володіють або користуються земельними ділянками, сукупний розмір яких перевищує 0,5 га.

Також пропонувалося зменшити площу ділянки, що використовувалася для оподаткування доходів, які отримані платником від продажу власної сільгосппродукції. Нині такий дохід обкладається ПДФО тоді, коли та продукція вироблена на ділянках, загальна площа яких не перевищує 2 га.

Цю величину спочатку хотіли зменшити до 0,5 га. Проте така перспектива викликала значний суспільний резонанс. Тому текст до другого читання був суттєво доопрацьований на користь селян. Нардепи прибрали норму, що зменшувала порогову площу ділянок для оподаткування. Тож, як і раніше, ПДФО слід сплачувати у випадку, коли власна сільгосппродукція вирощена на ділянках площею понад 2 га.

Було суттєво змінено й положення про види земельних ділянок, на які МПЗ не нараховуватиметься. Так МПЗ не потрібно розраховувати щодо угідь, які належать фізичним особам на праві власності та/або користуванні, та станом на 1.01.2022 знаходились у межах населених пунктів.

До речі, у випадку переходу протягом календарного року права власності/користування ділянкою платниками МПЗ будуть і новий, і попередній власник/користувач. Попередній — за період з 1 січня поточного календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на ділянку або коли вона була передана в користування. Для нового — починаючи з місяця, в якому він набув право власності або користування.

Відповідне речове право на землю має бути зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Інакше МПЗ буде розраховуватись для попереднього власника (користувача) за весь календарний рік.

При цьому суб’єкти господарювання будуть самостійно розраховувати розмір МПЗ в додатку до щорічної декларації про податок на прибуток. Водночас за фізосіб такі обчислення робитимуть податківці.

Утім, запровадження МПЗ дає підстави вважати, що закладені в проекті №5600 зміни стануть підґрунтям для загального збільшення податкового навантаження в майбутньому.