Закон і Бізнес


Действие приказов не останавливается!


Чтобы не пропустить новости судебной практики, подписуйтесь на Телеграмм-канал "ЗиБ". Для этого кликните на изображение.

№44 (1550) 30.10—05.11.2021
5578

Сам по себе факт принятия ответчиком решения, которое касается прав и интересов истца, не может автоматически свидетельствовать о том, что такое решение является явно противоправным. Такое заключение сделал ВС в постановлении №ЗД/460/2/20, текст которого печатает «Закон и Бизнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

13 вересня 2021 року                       м.Київ                               №ЗД/460/2/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача — ЖЕЛЄЗНОГО І.В.,
суддів: БЕРНАЗЮКА Я.О., КОВАЛЕНКО Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства інфраструктури на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 7.02.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнестандарт» про забезпечення позову установив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У лютому 2020 року ТОВ «Рівнестандарт» звернулося до РОАС із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій просив забезпечити позов шляхом зупинення дії наказу Міністерства інфраструктури «Про анулювання призначення товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнестандарт» органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання» від 5.02.2020 №41— до набуття рішенням суду у справі за позовом ТОВ «Рівнестандарт» про його скасування законної сили.

2. Ухвалою РОАС від 7.02.2020, залишеною без змін постановою Восьмого ААС від 23.06.2020 року заяву про забезпечення позову задоволено. Зупинено дію наказу Міністерства інфраструктури «Про анулювання призначення товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнестандарт» органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання» від 5.02.2020 №41 — до набрання рішенням суду у справі за позовом ТОВ «Рівнестандарт» про його скасування законної сили.

3. 14.08.2020 до ВС надійшла касаційна скарга Міністерства інфраструктури на ухвалу РОАС від 7.02.2020 та постанову Восьмого ААС від 23.06.2020 у справі №3Д/460/2/20, у якій просить скасувати вищезазначені судові рішення та у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

4. ВС ухвалою від 20.08.2020 відкрив касаційне провадження у цій справі.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 5.02.2020 Міністерством інфраструктури прийнято наказ №41 «Про анулювання призначення товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнестандарт» органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання».

8. Доказами, долученими заявником до заяви про забезпечення позову, ТОВ «Рівнестандарт» здійснює діяльність у сфері сертифікації індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання, що є основним видом економічної діяльності товариства (КВЕД 71.20. «Технічні випробування та дослідження», до якого включено діяльність з сертифікації).

9. Станом на 6.02.2020 на адресу ТОВ «Рівнестандарт» надійшло 38 заявок від різних фізичних осіб на виконання робіт з сертифікації КТЗ, які мають бути виконані протягом встановленого строку.

10. Крім того, у заявника працює 50 працівників (в тому числі особи з інвалідністю), що підтверджується довідкою ТОВ «Рівнестандарт» про кількість працівників та місячний фонд оплати праці від 6.02.2020 №4.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що внаслідок фактичної реалізації оскаржуваного наказу, основна діяльність заявника є фактично припиненою, а 50 працівників, які складають 4/5 трудового колективу товариства, лишаються без засобів до існування. Припинення такої діяльності призводить до завдання позивачу збитків та наявності правових підстав для застосування наслідків щодо не виплати заробітної плати працівникам ТОВ «Рівнестандарт».

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

12. Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховані фактичні обставини у справі, надана неправильна оцінка аргументам позивача та не обґрунтовано розумність вимог заявника, забезпеченість збалансованості інтересів сторін. Заявник здійснює й інші види діяльності, зокрема господарську діяльність у сфері обов’язкового технічного контролю, відтак висновки судів попередніх інстанцій щодо припинення господарської діяльності ТОВ «Рівнестандарт» та як наслідок, необхідності звільнення працівників у період судового розгляду справи по суті є помилковими.

13. Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому зазначає, що відповідачем у касаційній скарзі не наведено доводів щодо неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права. Оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій є законними, обґрунтованими та винесені з дотриманням вимог норм процесуального права.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14.Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог ст.341 Кодексу адміністративного судочинства з’ясував повноту фактичних обставин справи встановлених судами, перевірив правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

15. Відповідно до ч.1 ст.150 КАС суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

16. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст.150 КАС).

17. Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

18. Згідно з рекомендацією №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.189, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов’язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов’язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв’язку з оскарженням адміністративного акта.

19. Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб — позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

20. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

21. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

22. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

23. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

24. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові ВС від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18.

25. При цьому колегія суддів зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов’язані з відновленням прав будуть значними.

26. Тобто обов’язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень.

27. Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначив, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також що є очевидні ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Наказ Міністерства інфраструктури безпосередньо впливає на господарську діяльність ТОВ «Рівнестандарт», позаяк фактично забороняє його діяльність у сфері сертифікації індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання, що є основним видом економічної діяльності товариства (КВЕД 71.20. «Технічні випробування та дослідження», до якого включено діяльність з сертифікації), а раптове неочікуване анулювання призначення ТОВ «Рівнестандарт» органом із сертифікації, призводить до невиконання зобов’язань перед замовниками, що в свою чергу призводить до заподіяння матеріальних збитків як ТОВ «Рівнестандарт», так і третім особам, які звернулися за наданням їм послуг сертифікації. Анулювання призначення (тобто заборона здійснювати діяльність) без будь-яких повідомлень чи попереджень про такі дії зі сторони Міністерства інфраструктури, призведуть не тільки до того, що товариство буде змушене припинити будь-яку роботу вже з 6.02.2020, але і до того, що всі його працівники залишаться без роботи, а їх сім’ї без будь-якого джерела існування. Прийнятий наказ не лише позбавляє ТОВ «Рівнестандарт» наданого права на здійснення підприємницької (господарської) діяльності, але і позбавляє 50 працівників товариства гарантованого їм Конституцією права на працю.

28. У свою чергу, колегія суддів звертає увагу на те, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.

29. Відповідно до ст.1173 Цивільного кодексу шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, АРК або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

30. У разі оскарження відповідного акта суб’єкта владних повноважень, особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди. Тому, відсутність особливого порядку відшкодування шкоди внаслідок необґрунтованого анулювання призначення ТОВ «Рівнестандарт» органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання», на що посилався суд, не може бути підставою вжиття заходів забезпечення позову.

31. Безумовно, рішення чи дії суб’єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб’єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.

32. Проте, відповідно до ст.150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

33. Разом з цим заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.

34. Фактичні обставини справи підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи по суті.

35. Сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

36. При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що забезпечення позову в такий спосіб призводить до продовження діяльності позивача як органу із сертифікації на противагу рішенню відповідача, який є компетентним органом щодо прийняття рішень про анулювання призначення органу із сертифікації, згідно з яким було анульовано призначення заявника органом із сертифікації колісних транспортних засобів.

37. З урахуванням зазначеного у суду відсутні підстави стверджувати про очевидну протиправність рішення суб’єкта владних повноважень та порушення прав або інтересів позивача дією такого рішення, а також про наявність підстав вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, а тому на думку, колегії суддів відсутні правові підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

38. Викладене свідчить про те, що оскаржувані ухвала та постанова ухвалені судами попередніх інстанцій з істотним порушенням норм процесуального права, а саме стст.150, 151 КАС, відтак їх слід скасувати із ухваленням нового рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

39. Відповідно до чч.1—3 ст.351 КАС підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

40. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

41. Таким чином, ухвала суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову в цій справі, яка залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції, не ґрунтується на правильному правозастосуванні, а відтак оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, із ухваленням нового — про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись стст.345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства інфраструктури задовольнити.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 7.02.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2020 — скасувати.

У задоволенні заяви ТОВ «Рівнестандарт» про забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.