Брак на паузе
Почему нельзя установить режим отдельного проживания супругов путем заключения договора?
.
Александр ВИШНЕВЫЙ, адвокат АО «Вишневый и Партнеры»Несоблюдение принципов института брака приводит к возникновению в семье переломных периодов. Тогда перед супругами встает вопрос: либо разводиться, либо взять паузу в отношениях и пожить отдельно друг от друга. Но как это оформить?
Альтернатива розлученню
Установлення режиму окремого проживання не суперечить Конституції, чинному сімейному законодавству, не порушує прав подружжя. Дружина, чоловік мають право вибору місця проживання, і в результаті можуть жити окремо й без встановлення режиму окремого проживання. Однак у цьому разі не зупиняється дія презумпції права спільної сумісної власності та презумпції батьківства. Отже, у конфліктних ситуаціях може виникнути потреба судового захисту прав одного з подружжя.
На законодавчому рівні обов’язку встановлення режиму окремого проживання не передбачено. Водночас ст.119 Сімейного кодексу передбачено право подружжя щодо встановлення такого режиму у разі неможливості чи небажання дружини та/або чоловіка проживати спільно.
Інститут режиму окремого проживання подружжя має на меті збереження шлюбу. Він є певною альтернативою розлучення (постанова Київського апеляційного суду від 25.06.2020 у справі №757/33758/19).
У зв’язку з юридичною необізнаністю людей щодо того, як працює цей інститут та наслідків встановлення такого режиму, дедалі менше людей цікавляться цим правовим механізмом, приймаючи остаточне рішення про розірвання шлюбу, не даючи відносинам жодного шансу.
Частиною 1 ст.119 СК передбачено, що за заявою подружжя або позовом одного з них суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно.
Таким чином, убачається, що встановлення режиму окремого проживання відбувається в судовому порядку. Попри пряму вказівку законодавця, на практиці все одно в людей виникає питання: чому не можна встановити окреме проживання в договірному порядку? Адже СК передбачає низку договорів, які може укласти між собою подружжя (у тому числі договори про аліменти, про визначення місця проживання дитини тощо). То чому ж не можна укласти договір про режим окремого проживання?
Припинення презумпцій
Насамперед тому, що в СК прописана норма, яка чітко вказує, що режим окремого проживання встановлюється в судовому порядку.
Крім того, слід проаналізувати юридичні наслідки встановлення такого режиму. Виходячи з норм законодавства (ч.2 ст.120 СК), можна виокремити такі правові наслідки:
•майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважатиметься набутим у шлюбі;
•дитина, народжена дружиною після спливу 10 місяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка.
Як бачимо, установлення режиму окремого проживання веде до припинення режиму спільності майна, набутого в шлюбі, а також до припинення дії презумпції батьківства, що є вагомими наслідками. У зв’язку із цим, у випадку надання законодавцем права укладати договори про окреме проживання це призвело б до порушень права та інтересів дружини/чоловіка, та до зловживання правом на укладення таких договорів чоловіком/дружиною.
Отже, установлення режиму окремого проживання є одним із способів захисту майнових та немайнових прав подружжя, а також своєрідною формою вирішення конфлікту, який виник між чоловіком та дружиною. Неможливість установлення такого режиму в договірному порядку пояснюється тим, що закон містить чітку вказівку на те, що вказаний режим має бути встановлений судом за заявою подружжя або позовом одного з них.
У свою чергу встановлення такого режиму судом спрямоване на запобігання зловживання правом на укладення договорів з подальшим їх використанням чоловіком/дружиною у випадку виникнення конфліктних ситуацій та недопущення порушень прав та інтересів дружини/чоловіка.