В ложе Прокруста

Желание стать членом ВРП нардепы обрезали 10 кандидатам: кому-то не хватило заявления, другим — приложения к диплому

На заседании Комитета Верховной Рады по вопросам правовой политики обсудили вопросы доступа к демографическому реестру нотариусов и проанализировали документы, поданные кандидатами в члены Высшей рады правосудия.

Формула доцільності

Розпочалося засідання з повторної спроби прийняти рішення щодо проекту «Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення порядку доступу нотаріусів до Єдиного державного демографічного реєстру» (№3989). Про попереднє обговорення цієї законодавчої ініціативи йшлось у статті «Мусульманський комплімент», «ЗіБ» (прим. ред.).

Цього разу член комітету та колишній нотаріус Ігор Фріс повідомив, що готувався проект у тісній співпраці між авторами документа, Міністерством юстиції та Державною міграційною службою. Зрештою вийшли на два варіанти формули щодо набрання чинності нормами. За першою з них, момент набрання чинності настає не пізніше ніж через 3 місяці після введення програмного забезпечення в промислову експлуатацію. За другою — не пізніше ніж через 2 роки з дня опублікування закону.

У Мін’юсті схиляються до варіанта, коли все залежить від строків введення програмного забезпечення в промислову експлуатацію. За словами представника Мін’юсту, цей закон у такому разі вводить не просто чисті правила гри, а й імплементацію відповідного забезпечення. Тобто логіка в тому, аби вимога користуватися реєстром висувалася лише тоді, коли сам реєстр адекватно працюватиме в режимі доступу. Так, у Мін’юсті зазначили, що таким же принципом мали б готуватись за замовчуванням усі законопроекти.

У ДМС також пристали на позицію Мін’юсту та погодилися, що саме така формула є найбільш доречною. Однак зазначили, що, не дивлячись на те, що технологічно зі сторони ДМС все готово, все ж йтиметься про чітке підтвердження особи за допомогою реєстру в усіх випадках окрім тих, коли особою пред’являється паспорт у формі книжечки.

Голова комітету Андрій Костін також погодився, що друга формула видається менш вдалою. Адже в очах суспільства згадка про 2 роки — це «десь колись щось буде». Й, оскільки є політична воля та можливість це зробити раніше, доречно обрати перший варіант.

Зрештою члени комітету вирішили все ж відштовхуватися від моменту введення програмного забезпечення в експлуатацію. Можливо, вони пригадали приклад з Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою, яка досі не запрацювала в повному обсязі, як передбачалося й обіцялося на момент унесення змін до процесуальних кодексів.

Крізь сито формалізму

Другим питанням, яке підлягало обговоренню на цьому засіданні комітету, стали кадри, а саме — обрання членів Вищої ради правосуддя за квотою парламенту. Народним депутатам необхідно було дослідити документи та проголосувати за подальше включення окремих кандидатів до списку для направлення на спецперевірку.

А.Костін запропонував першими розглянути питання подальшої участі у конкурсі тих кандидатів, у яких або відсутній повний пакет документів, або ж документи яких були додані після закінчення строку їх подання.

Нардеп Сергій Власенко зазначив, що перевірка поданих документів згідно з Регламентом ВР передбачає ситуацію, в якій має місце деякий формалізм. Адже може бути так, що людина дає витяг з реєстру, що вона є адвокатом, а насправді така особа не провадить адвокатської діяльності.

З точки зору Регламенту, перевірити щось поза довідкою з реєстру народні депутати повноважень не мають. Тож постає питання про необхідність унести зміни до закону щодо критеріїв такої оцінки. Адже документи формально можуть відповідати переліку, але з них не завжди випливає, що людина відповідає певним критеріям. При цьому є чітка заборона членам комітету не вимагати додаткових документів від кандидатів. Так, за словами С.Власенка, народні депутати у цьому разі виступають лише такою собі поштовою скринькою.

Утім, «маємо, що маємо», а тому члени комітету все ж перейшли до обговорення кандидатів, розпочавши з «неугодних». Таких кандидатів, які рішенням комітету припинили свою участь у конкурсі, виявилось аж 10 із 25. Підстави для таких рішень у кожному разі були різними. Так, деякі не подали декларацію родинних зв’язків або ж не надали відомостей про трудову діяльність. Ще кілька осіб надали документи після завершення строку їх подачі.

Парламентар Роман Бабій також порушив питання, чи можуть уважатися дійсними декларації тих осіб, які сформували їх за 2020 рік до оголошення конкурсу через необхідність подати декларацію на іншій посаді. Але народні депутати дійшли згоди в тому, що це не має принципового значення, адже зміст таких декларацій однаковий.

Розглянули на комітеті й питання повідомлення кандидатами про відсутність обмежень для зайняття високої посади. У кількох були відсутні заяви про те, що у разі обрання кандидата в члени ВРП ним будуть усунені такі обмеження. Тут член комітету Сергій Демченко провів аналогію з обранням у народні депутати.

Члени комітету припинили участь у конкурсі й особи, яка надала лише копію диплома, без додатка до нього. А також особи, котра подала декларацію, Утім, нічого не зазначила в окремих її пунктах.

А от факти непроставлення в поданих кандидатами документах дати поділили нардепів на два табори. Одні вважали, що це формалізм, який не має значення, інші — що це є неналежним оформленням документів і підставою для зняття особи з конкурсу. Проте прийняти рішення не вдалося, бо голоси «за» та «утримались» поділилися порівну.

Таким чином, нардепи дали дорогу в життя 15 претендентам, які прагнуть посісти крісло у ВРП, які тепер повинні пройти спецперевірку. Однак, за новими правилами, одночасно комітет має спрямувати їхні документи до етичної ради, формування якої — під великим питанням. Адже парламент не зможе голосувати за тих кандидатів, яких відібрав комітет, доки принаймні два іноземці з ЕР не дозволять зробити такий вибір.