200 гривен для полицейского
.
Термин «явно несправедливое наказание» означает не люое возможное отличие в оценке вида и размера наказания, а отличие принципиального характера. Такое заключение сделал ВС в постановлении №357/1389/20, текст которого печатает «Закон и Бизнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
1 вересня 2021 року м.Київ №357/1389/20
Верховний Суд колегією суддів третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого — ЧИСТИКА А.О.,
суддів: БОРОДІЯ В.М., МАЗУРА М.В. —
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого Особи 1 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 3.06.2020 та ухвалу Київського апеляційного суду від 24.02.2021 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №*03764 від 12.12.2019, за обвинуваченням Особи 1, Інформація 1, уродженця м.Біла Церква Київської області, який згідно матеріалів кримінального провадження зареєстрований та проживає за Адресою 1, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 Кримінального кодексу.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини
За вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 3 червня 2020 року Особу 1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК, та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк два роки. Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком, 12.12.2019, о 8:57, Особа 1, перебуваючи у службовому автомобілі працівників поліції на вул. Ставищанській у м.Білій Церкві, усвідомлюючи, що працівники поліції є службовими особами органів Національної поліції, висловив пропозицію про надання поліцейському взводу №2 роти №2 батальйону патрульної поліції в м.Біла Церква УПП в Київській області ДПП капралу поліції Особі 2 неправомірної вигоди та надав неправомірну вигоду в сумі 200 грн. за непритягнення його до адміністративної відповідальності внаслідок порушення Правил дорожнього руху.
КАС ухвалою від 24.02.2021 вирок Білоцерківського міськрайсуду від 3.06.2020 стосовно Особи 1 залишив без змін, а апеляційну скаргу захисника Крупнової Л.В. — без задоволення.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі засуджений Особа 1, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить змінити оскаржені судові рішення і призначити покарання у виді штрафу.
За його обґрунтуванням суд першої інстанції не в повній мірі врахував обставини, які пом’якшують покарання, а також те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності. Зазначає, що суд помилково відніс вчинене ним кримінальне правопорушення до категорії середньої тяжкості та не звернув уваги на можливість застосування до нього покарання у виді штрафу. Не погоджується з висновками судів про те, що він не працює, не отримує доходів та не сплачує податків. Указує, що на його утриманні перебуває дружина та неповнолітній син. На його переконання, судами не в повній мірі врахований висновок органу пробації про можливість його виправлення без обмеження або позбавлення волі. У вчиненому кримінальному правопорушенні щиро розкаюється.
Також у доповненнях до касаційної скарги засуджений, висловлюючи незгоду з призначеним покаранням, посилається на те, що його сім’я потрапила в тяжке становище: він та батько у 2021 році перехворіли на короновірусну хворобу, дружину було прооперовано і на час подачі цих доповнень вона перебувала на лікуванні. Звертає увагу на те, що його батьки-пенсіонери та неповнолітній син можуть залишитися без догляду. Вважає, що призначення покарання у виді штрафу буде справедливим та достатнім для його виправлення.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений Особа 1 у судовому засіданні підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор Подоляк М.С. у судовому засіданні вважав касаційну скаргу необґрунтованою, просив залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення — без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до приписів ст.438 Кримінального процесуального кодексу підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Висновки суду про доведеність винуватості Особи 1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК, та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оспорюються.
Як убачається із оскаржених судових рішень, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, призначаючи засудженому покарання, врахував тяжкість учиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно зі ст.12 КК в редакції закону №770-VIII від 10.11.2015, чинної на час вчинення кримінального правопорушення, є злочином середньої тяжкості, дані про особу засудженого, який раніше не судимий, не працює, одружений, має на утриманні малолітнього сина, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце проживання, де характеризується посередньо. Обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання, суд не встановив.
Перевіривши доводи касаційної скарги щодо невідповідності призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення внаслідок суворості, Суд визнає їх обґрунтованими.
Згідно зі ст.414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м’якість або суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання й тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.
За змістом ст.50 КК метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст.65 КК суди при призначенні покарання мають враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути належним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.
Проте, апеляційний суд, залишаючи вирок суду першої інстанції без змін, не звернув уваги на наявні у матеріалах провадження документи, які підтверджують те, що Особа 1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, отримував дохід, за місцем проживання характеризується позитивно.
Крім цього, суди достатньою мірою також не врахували того, що Особа 1 вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні неповнолітнього сина, а також висновку органу пробації, згідно з яким виправлення засудженого можливе без позбавлення або обмеження волі.
Враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, суму наданої неправомірної вигоди (200 грн.), а також дані про особу засудженого, його ставлення до скоєного, колегія суддів робить висновок, що покарання у виді штрафу буде необхідним і достатнім для виправлення Особи 1 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Отже, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу Особи 1, змінити оскаржувані судові рішення в частині призначеного покарання та призначити Особі 1 покарання за ч.1 ст.369 КК в редакції закону №770-VIII від 10.11.2015, чинної на час вчинення кримінального правопорушення, у виді штрафу.
Керуючись стст.433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, ВС
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу засудженого Особи 1 задовольнити.
Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 3.06.2020 та ухвалу Київського апеляційного суду від 24.02.2021 стосовно Особи 1 змінити в частині призначеного покарання.
Призначити Особі 1 за ч.1 ст.369 КК покарання у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн.
У решті судові рішення стосовно Особи 1 залишити без зміни.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.