Закон і Бізнес


Покатались и вернули


.

№40 (1546) 02.10—08.10.2021
5265

Если транспортному средству не нанесены повреждения вследствие незаконного завладения им, то отсутствует и причинение значительного материального ущерба потерпевшему. Такое заключение сделал ВС в постановлении №662/937/17, текст которого печатает «Закон и Бизнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

18 серпня 2021 року                         м.Київ                               №662/937/17

Верховний Суд колегією суддів третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого — КОВТУНОВИЧА М.І.,
суддів: АНІСІМОВА Г.М., ЛУГАНСЬКОГО Ю.М. —

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Скадовського районного суду Херсонської області від 16.11.2019 та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 2.02.2021 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №*00201, за обвинуваченням Особи 1, Інформація 1, уродженця с.Воскресенка Новотроїцького району Херсонської області, зареєстрованого у тому ж населеному пункті за Адресою 1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.289, ч.2 ст.187, ч.3 ст.357 Кримінального кодексу, Особи 2, Інформація 2, уродженця смт Якимівка Якимівського району Запорізької області, зареєстрованого у тому ж населеному пункті за Адресою 2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.289, ч.2 ст.187, ч.1 ст.263 КК.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Скадовського райсуду від 16.11.2019 визнано винуватими та засуджено:

Особу 1 до покарання: за ч.3 ст.289 КК — у вигляді позбавлення волі на 7 років 8 місяців з конфіскацією всього належного йому майна; ч.2 ст.187 КК — у вигляді позбавлення волі на 7 років 3 місяці з конфіскацією всього належного йому майна; ч.3 ст.357 КК — у вигляді обмеження волі на 2 роки. На підставі ч.1 ст.70 цього кодексу за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим Особі 1 призначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на 7 років 8 місяців з конфіскацією всього належного йому майна;

Особу 2 до покарання у вигляді позбавлення волі: за ч.3 ст.289 КК — на 7 років 8 місяців з конфіскацією всього належного йому майна; ч.2 ст.187 КК — на 7 років 3 місяці з конфіскацією всього належного йому майна; ч.1 ст.263 КК — на 3 роки. На підставі ч.1 ст.70 цього кодексу за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим Особі 2 призначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на 7 років 8 місяців з конфіскацією всього належного йому майна.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК (у редакції закону «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом терміну попереднього ув’язнення у строк покарання» від 26.11.2015 №838-VIII) зараховано у строк покарання Особі 1 та Особі 2 строк попереднього ув’язнення з 13.03.2017 по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Згідно з вироком суду Особу 1 та Особу 2 визнано винуватими в тому, що вони за обставин, які детально наведено у вироку, діючи за попередньою змовою групою осіб з особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, 11.03.2017 о 22:30 прибули на територію Новотроїцької центральної районної лікарні, розташованої на вул. Соборній, 105 у смт Новотроїцьке Херсонської області, та під приводом скористатися послугами таксі зателефонували Особі 3. Після того як останній приїхав у домовлене місце, Особа 1, Особа 2 і особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, діючи умисно, повторно, із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров’я потерпілого, із застосуванням предмета, схожого на пістолет, завдали удару в голову Особі 3 і заволоділи транспортним засобом марки ВАЗ-21112 (реєстраційний №1), який належить на праві власності Особі 4, але перебуває в користуванні Особи 3, чим спричинили останньому значну матеріальну шкоду на суму 88366,77 грн.

Після заволодіння транспортним засобом Особа 1, Особа 2 та особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, цього ж дня приблизно о 23:00, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного заволодіння чужим майном, перебуваючи на території Генічеського району Херсонської області на відстані приблизно одного кілометра від с.Щорсівка у напрямку м.Мелітополя Запорізької області, на автодорозі зупинили вищевказаний автомобіль та, погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров’я особи, наказали потерпілому залишити салон транспортного засобу та вчинили розбійний напад на Особу 3, у результаті чого заволоділи належним йому майном, завдавши матеріальної шкоди на суму 582,50 грн.

Також Особа 1 під час вищевказаного розбійного нападу, діючи в особистих інтересах, умисно, незаконно, відкрито заволодів паспортом громадянина України на ім’я Особи 3 та іншими важливими особистими документами потерпілого.

Крім того, Особа 2, діючи умисно, без передбаченого законом дозволу, незаконно придбав у не встановлений досудовим розслідуванням час та місці, неостаточно споряджений боєприпас, а саме конструктивно оформлений в корпусі наступальної ручної гранати РГД-5 заряд вибухової речовини тротил та вибуховий пристрій — бойовий підривач типу УЗГРМ, які у своєму поєднанні утворюють бойову наступальну осколкову ручну гранату РГД-5, придатну для проведення вибуху, та які незаконно без передбаченого законом дозволу зберігав до того часу, коли 13.03.2017 працівники поліції їх виявили та вилучили.

МАС ухвалою від 2.02.2021 залишив вирок місцевого суд щодо Особи 1 та Особи 2 без змін.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не оскаржуючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності винуватості та юридичної кваліфікації дій Особи 1 і Особи 2 (окрім за ч.3 ст.289 КК — кваліфікуючої обставини завдання значної матеріальної шкоди), посилаючись на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, просить змінити оскаржувані судові рішення щодо засуджених і виключити з мотивувальних частин кваліфікуючу ознаку кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК, — завдання значної матеріальної шкоди.

Суть його доводів, наведених у касаційній скарзі, зводиться до того, що суди попередніх інстанцій під час постановлення оскаржуваних судових рішень не врахували рекомендацій, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 №14, та практику ВС. Як вказує прокурор, суди залишили поза увагою наявну в матеріалах кримінального провадження заяву потерпілого, згідно з якою останній отримав на зберігання автомобіль марки ВАЗ-21112 і не має жодних претензій, що підтвердив і в судовому засіданні. Крім того, з точки зору скаржника, відсутність претензій матеріального характеру підтверджено незаявленням Особи 3 цивільного позову. Посилання в резолютивній частині вироку місцевого суду на те, що автомобіль залишено у потерпілого, на думку прокурора, свідчить про відсутність реальних збитків.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор Подоляк М.С., надавши відповідні пояснення, підтримав касаційну скаргу сторони обвинувачення та просив її задовольнити.

Захисник Калімбет Т.А. та засуджені Особа 1 і Особа 2 теж підтримали подану прокурором касаційну скаргу та не заперечували проти її задоволення <…>.

Мотиви Суду

Висновків суду про доведеність винуватості Особи 1 та Особи 2 в інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях, вчинених за обставин, установлених місцевим судом, а також про правильність кваліфікації їхніх дій (Особа 1 — за ч.3 ст.289 (окрім кваліфікуючої ознаки завдання значної матеріальної шкоди), ч.2 ст.187, ч.3 ст.357 КК; Особа 2 — за ч.3 ст.289 (окрім кваліфікуючої ознаки завдання значної матеріальної шкоди), ч.2 ст.187, ч.1 ст.263 КК) ВС не перевіряє, оскільки законності й обґрунтованості судових рішень у цій частині прокурор не оскаржує.

Водночас доводи прокурора про допущення судами попередніх інстанцій неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, а саме врахування наявності в діянні засуджених за ч.3 ст.289 КК такої кваліфікуючої ознаки, як завдання значної матеріальної шкоди, ВC вважає слушними.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вироком місцевого суду дії Особи 1 та Особи 2 кваліфіковано, зокрема, за ч.3 ст.289 КК як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, що завдало значної матеріальної шкоди.

Не погоджуючись із вироком місцевого суду, зокрема, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити вирок місцевого суду та виключити з його мотивувальної частини з кваліфікації дій засуджених за ч.3 ст.289 КК таку кваліфікуючу ознаку, як завдання значної матеріальної шкоди, оскільки транспортний засіб, яким вони заволоділи, було повернуто працівниками поліції потерпілому без жодних пошкоджень, а тому збитків Особі 3 не завдано.

Апеляційний суд відхилив ці доводи прокурора та вказав, що місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність у діях засуджених складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК, та кваліфікуючої ознаки завдання значної матеріальної шкоди.

На обґрунтування свого висновку цей суд зазначив, що діями Особи 1 і Особи 2, які полягали в незаконному заволодінні транспортним засобом, потерпілому було завдано збитків на суму 88366,77 грн., що встановлено висновком експерта і відповідно до п.3 примітки до ст.289 КК (у редакції, яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення) є значною шкодою.

Однак колегія суддів не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій щодо наявності в діяні Особи 1 і Особи 2 за ч.3 ст.289 КК кваліфікуючої ознаки — завдання значної матеріальної шкоди.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, поза увагою місцевого суду та суду апеляційної інстанції залишилась та обставина, що транспортний засіб — автомобіль марки ВАЗ-21112 (реєстраційний №1), яким заволоділи засуджені Особа 1 та Особа 2, було повернуто потерпілому Особі 3. Крім того, з показань потерпілого, наданих у судовому засіданні, не було встановлено того, що транспортний засіб зазнав пошкоджень унаслідок його незаконного заволодіння засудженими. Також з установлених судами обставин не вбачається, що внаслідок їх незаконних дій було заподіяно шкоди транспортному засобу, не містять таких даних і матеріали кримінального провадження.

Таким чином, висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про наявність у діянні Особи 1 та Особи 2 за ч.3 ст.289 КК кваліфікуючої ознаки, — завдання значної матеріальної шкоди, є помилковим, оскільки реальних збитків внаслідок незаконного заволодіння транспортним засобом потерпілому Особі 3 не заподіяно.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що судові рішення в цій частині підлягають зміні з виключенням кваліфікуючої ознаки діяння засуджених Особи 1 та Особи 2 за ч.3 ст.289 КК, — завдання значної матеріальної шкоди.

Аналогічний висновок зроблено у постанові Касаційного кримінального суду від 16.09.2020 (справа №755/14255/15-к).

Також колегія суддів відхиляє висновок апеляційного суду про те, що розмір збитків, які були завдані потерпілому на суму 88366,27 грн. установлено висновком експерта, яким визначено вартість викраденого автомобіля, тоді як за обставин цього кримінального провадження цей автомобіль без будь-яких пошкоджень повернутий Особі 3.

Водночас, виключення однієї з кваліфікуючих ознак діяння засуджених за ч.3 ст.289 КК, за встановлених судами попередніх інстанцій інших, на думку ВС, не впливає на розмір призначеного засудженим покарання.

Тому колегія суддів ККС ВС погоджується з доводами, викладеними прокурором у касаційній скарзі, про те, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано закон про кримінальну відповідальність, у зв’язку з чим вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду підлягають зміні, а касаційна скарга сторони обвинувачення — задоволенню.

Керуючись стст.433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, ВС

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Скадовського районного суду Херсонської області від 16.11.2019 та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 2.02.2021 щодо Особи 1 та Особи 2 змінити.

Виключити із судових рішень посилання на кваліфікуючу ознаку дій Особи 1 та Особи 2 за ч.3 ст.289 КК — завдання значної матеріальної шкоди.

У решті судові рішення залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.