Закон і Бізнес


Фунты — стимул не благородный

ЕСПЧ не будет защищать свободу слова, обусловленной низкими побуждениями


Те, що ретельно приховується, завжди викликає інтерес журналістів. Проте, маючи стимул, завжди можна знайти того, хто погодиться стати джерелом невідомого.

№38 (1544) 18.09—24.09.2021
Евгения МЕРКУРЬЕВА
3916

Свобода выражения мнения не нарушается фактом уголовного преследования, если должностное лицо разглашало конфиденциальную информацию за вознаграждение да еще и по мотивам мести руководству. Так считают в Страсбурге.


Інформація коштує дорого

Роберт Норман працював офіцером у тюрмі суворого режиму Her Majesty’s Prison Belmarsh, де тримали чимало відомих злочинців. Маючи змогу спостерігати за поведінкою в’язнів, він упродовж 5 років передавав відповідну інформацію журналістові. Той віддячував грошима: приблизно за 40 таких розповідей Р.Норман отримав майже £10,7 тис.

Одержані оглядачем відомості лягли в основу численних статей, опублікованих у Daily Mirror і News of the World. Історії варіювалися від загальних, коли персонажі не були ідентифіковані, до конкретних або особистих, в яких людей було названо прямо або їх легко можна було впізнати.

Така журналістська пронозливість викликала в суспільстві неабияку стурбованість. Зокрема, під сумнів поставили методи, за допомогою яких працівники пера отримують матеріали, як-от зломи телефонів і підкуп державних службовців. Викриття призвело до слухань у двох парламентських комітетах і до з’ясування обставин громадськістю (так зване розслідування Левесона), під час яких розглядалися культура, практика й етика преси.

У рамках розслідування поліція вимагала від власника Mirror Group Newspapers докладної інформації про чиновників, яким платили за інформацію. Урешті-решт між поліцією та MGN було досягнуто домовленості, і компанія розкрила ім’я свого джерела в буцегарні.

Згодом Феміда визнала Р.Нормана винним і засудила його до 20 місяців позбавлення волі. Суд наполягав, що держслужбовця підштовхнуло до співпраці з журналістом не намагання донести суспільно важливі відомості до широкого загалу, а гроші та неприязнь до начальника тюрми. Більше того, наглядач підставив колег, на яких упала підозра в зливі інформації. Постраждалими виявилися й в’язні, яких, з одного боку, демонізували в бульварних газетах, а з другого — у співкамерників посилювалася ворожнеча через такі небажані витоки інформації.

Чиновник оскаржував вирок, але безуспішно.

Знав, на що погоджувався

Тоді колишній тюремник звернувся до Європейського суду з прав людини, уважаючи, що сам факт його засудження порушує ст.7 («Ніякого покарання без закону») та ст.10 («Свобода вираження поглядів») Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Мовляв, постраждав через нечіткість формулювання закону про кримінальну відповідальність, розкриття особи, а також наступне засудження, пише «ECHR.Ukrainian Aspect».

Аналізуючи претензії за ст.7, ЄСПЛ виходив з того, що, по суті, скарга стосувалася дослідження одного з чотирьох елементів злочину, сформульованого апеляційним судом у 2003 році. Той указав на роль, яку відіграють мотиви держслужбовця, обставини вчинення дій та наслідки порушення для встановлення того, чи був досягнутий необхідний поріг серйозності.

У рішенні від 6.07.2021 у справі «Norman v. the United Kingdom» Євросуд констатував, що заявникові заплатили за розкриття конфіденційної інформації. І цей факт стосувався мотивів, а також був частиною обставин, які характеризували поведінку. Перед тим як погодитися стати інформатором ЗМІ, чоловік усвідомлював, що отримання грошей в обмін на розповіді, імовірно, ураховуватиметься судом при оцінюванні того, чи було скоєне правопорушення.

У Страсбурзі також погодилися з британськими колегами: сам факт того, що частину чеків було виписано на ім’я сина Р.Нормана, свідчив про усвідомлення останнім неправомірності своїх дій. До того ж винагорода була лише одним з елементів, які були враховані національними органами влади під час встановлення необхідного порогу серйозності злочину. Та й підозри, які падали на колег тюремного наглядача, шкода для ув’язнених не додають благородства мотивам.

Тому високі судді не погодилися з тим, що для заявника переслідування в судовому порядку та засудження були непередбачуваними. Р.Норман мав усвідомлювати, що, надаючи журналістові внутрішню інформацію про в’язницю в обмін на гроші протягом 5 років, він ризикував бути визнаним винним у службовому злочині. Отже, жодного порушення ст.7 конвенції у Страсбурзі не вгледіли.

Засудження в суспільних інтересах

Заявник стверджував, що медіа-холдинг вимушено розкрив його ім’я. Проте й у цьому випадку ЄСПЛ урахував позицію британського суду, що згода MGN допомогти поліції не була пов’язана з тиском. Умови укладеного меморандуму дозволили компанії відмовитись від розголошення своїх джерел інформації.

А от притягнення до відповідальності та засудження були передбачені законом. Це були законні цілі в інтересах громадської безпеки. Ішлося про запобігання заворушенням чи злочинам, захист здоров’я, моралі, репутації або права інших осіб на недопущення розголошення конфіденційної інформації про них.

Чи були переслідування та засудження заявника необхідними для демократичної держави? Євросуд зауважив, що не могло бути жодного сумніву в тому, що заявник свідомо займався діяльністю, яка суперечила завданням державної служби. Тому існував суспільний інтерес до переслідування його в судовому порядку з метою збереження недоторканності та ефективності пенітенціарної служби й довіри громадськості до неї.

Чиновник був мотивований не проблемами доведення до відома громадськості якоїсь інформації, а виключно грошима та неприязню до начальника в’язниці. Відповідно, було достатньо належних причин переслідувати Р.Нормана в судовому порядку.

У підсумку Суд відхилив скаргу заявника як недопустиму. Тому й іншим інформаторам, які продають інтереси держслужби за гроші, слід мати на увазі, що такі мотиви є ницими й не діставатимуть захисту в судах. Принаймні в європейських.