Закон і Бізнес


Фемида готова ко всему

О том, почему ССУ считает миссию по ЭР непочетной, и о других насущных проблемах


Богдан Монич — в поисках желающих взять на себя не слишком почетную миссию работы в этической совете.

№37 (1543) 11.09—17.09.2021
ЮЛИЯ БОЙКО
3434

На первом осеннем заседании рада определялась: с какого размера зарплаты исчислять пожизненное денежное содержание; кто будет исполнять обязанности председателя суда, если он в учреждении один законник и его временно отстранили от должности; не пора ли дать волю судьям работать с пляжа.


Не досить почесна місія

Зібравшись уперше після літніх відпусток, 29 членів Ради суддів першочергово вирішували, де й коли проводити конкурс на заміщення посад членів конкурсної комісії для відбору Вищої кваліфікаційної комісії суддів за їх квотою.

За законом, РСУ має делегувати трьох кандидатів до складу КК. Одначе по завершенні строку подання документів, що сплив 2 вересня, працювати у складі комісії виявили бажання лише двоє — Євген Мєзєнцев із Шостого апеляційного адміністративного суду та Іван Міщенко з Касаційного господарського суду.

«На жаль, інших кандидатур наразі в нас немає. Очевидно, не так багато бажаючих взяти на себе цю місію. Можливо, така ситуація склалася, зокрема, через певні вади законодавства, яке регулює ці питання», — розмірковував уголос голова РСУ Богдан Моніч.

Хай там як, але строк подачі документів довелося продовжити ще на тиждень, до 9 вересня, а проводити конкурс зголосились о 9:30 у важкий з погляду нумерології день — понеділок, 13-го. Під час очного засідання, на яке кандидатів не викликатимуть, РСУ обговорить подані документи, а визначатися щодо кандидатур, швидше за все, будуть таємним голосуванням.

Тоді ж «самоврядники» визначатимуться і стосовно делегування кандидатів до етичної ради. Б.Моніч зазначив, що є необхідність озвучити й цю інформацію на широкий загал з огляду на те, що «представники певних громадських організацій у ЗМІ вказують на те, що хтось саботує процес делегування постпредів до ЕР».

Мовляв, закон, що передбачає порядок формування ЕР, не містить вимоги, що Рада має зробити якесь оголошення, а також щодо конкурсу. «На жаль, не всі, мабуть, це розуміють», — очільник Ради наголосив, що це питання так само обговорюється, і остаточно визначитись стосовно формування ЕР мають також до 13 вересня. У цей день спливуть і відведені законом 30 днів на подання списків кандидатів від суб’єктів призначення.

Хоча на позицію РСУ щодо цього питання вказувала на сам перед риторика її голови. Б.Моніч закликав присутніх на засіданні до комунікації з колегами: «Я розумію, що через регулювання з приводу участі в ЕР, серед представників судової влади бажаючих взяти на себе цю почесну місію, можливо, особливо і немає. У нас там немає конкурсу, але, може, хтось має бажання долучитись». У фіналі тригодинного засідання головуючий уже висловлювався щодо ЕР більш прямо: «Місія така, не досить почесна».

Сприйняття Ради ПФ

Загалом за час літніх канікул накопичилося чимало нагальних питань. Серед них і довічне грошове утримання суддів у відставці. У квітні РСУ пропонувала Пенсійному фонду передбачити зміни до порядку проведення перерахунку суддівської пенсії, аби вивільнити законників від необхідності збирати довідки, подавати їх до ПФУ і щоразу особисто звертатися за перерахунком.

Урешті фонд дослухався й розробив пропозиції. Механізм перерахунку по суті буде схожим на той, що нині встановлений для військовослужбовців чи працівників Міністерства внутрішніх справ. У разі виникнення підстав для цього централізовано повідомлятиметься ПФУ. Після цього регіональні управління складатимуть відповідні списки, витребовуватимуть довідки та здійснюватимуть перерахунок. При цьому за суддями збережеться право самостійного звернення до фонду.

Нині відкритим залишається запитання, із яким ПФУ звернувся до Ради — з якого розміру заробітної плати визначати суму довічного грошового утримання суддям вищих спеціалізованих судів. Адже законопроект, що має урегулювати це питання, дотепер перебуває на розгляді в парламенті.

РСУ наголосила, що сам фонд нині розглядає їх як орган, що може надати для них відповідні роз’яснення з цього приводу. Тож Рада пропонує визначати розмір такого утримання з рівня суддівської винагороди для представників касаційних судів. Це цілком логічно, оскільки, за попередньою структурою судоустрою, вищі спецсуди виконували саме функції касаційного перегляду.

В.о., і підстави для критики

Дискусійним для суддівської спільноти залишається відповідь на питання, чи має залишатися на своїй посаді голова суду, якого відсторонили. Законники воліють почути позицію Ради, але поки рішення щодо цього вона не ухвалила.

Раніше РСУ зазначала, що закінчення строку повноважень судді-«п’ятирічки» автоматично тягне за собою звільнення з адміністративної посади. Нині Б.Моніч закликав обміркувати можливість автоматичного відновлення на адміністративній посаді такого судді з моменту, коли він знову набуває повноважень, при тому, що запитання щодо його переобрання на позиції голови суду все ж може виникати.

Автоматичне припинення повноважень обґрунтовані в рішеннях РСУ за червень 2018-го та квітень 2019-го. Відповідно до нового проекту рішення, законник, щодо якого застосували дисциплінарне стягнення з позбавленням права на отримання доплат і направленням до Національної школи суддів для проходження курсу підвищення кваліфікації, має позбавлятися можливості здійснювати адміністративні повноваження лише на строк відсторонення, у той час як суддя, якого відсторонили через кримінальне провадження, може продовжувати очолювати суд.

«Це звучить до певної міри дивно і для когось, може, не логічно», — очільник РСУ зазначав, що, на його думку, припинення повноважень мало б відбуватися в обох випадках. Більш прийнятною така позиція видалась і Тетяні Невідомій з Київського апеляційного суду. Вона наголосила, що презумпція невинуватості, безперечно, стосується також і суддів, але до них, на відміну від громадян України, висуваються більш суворі вимоги.

Мовляв, застосування до суддів такого поняття як доброчесність може подобатися чи ні, але законник, відносно якого порушили кримінальне провадження і Вища рада правосуддя ухвалила рішення про його відсторонення від діяльності, не може очолювати колектив.

Проте Б.Моніч просував проект нового рішення з огляду на реалії кадрового дефіциту, і пропонував наділити такого суддю можливістю виконувати обов’язки голови без отримання відповідних надбавок — на випадок, коли в суді він залишився взагалі один.

Проти первісного проекту і двох різних підходів виступив і Дмитро Мовчан з Ленінського районного суду м.Дніпропетровська, який підняв питання в контексті уніфікації проблеми. Мовляв, не гоже, коли відсторонення обґрунтували у ВРП, залишати людину виконувати функції очільника: «Навіщо нам створювати різні підходи до вирішення проблеми й підстави для зайвої критики?» — нарікав член ради.

«Не повірите, але я сам не підтримую таку редакцію», — зазначив Б.Моніч. Віктор Оступак з Касаційного кримінального суду наполягав, що навіть за умови, коли в суді залишився один суддя, бути в.о. він не має права.

«А хто буде виконувати його обов’язки? Якщо він буде один — іншого варіанта немає, — головуючий переконував, що очільник суду і в.о. — то різне правове регулювання. — Якщо ідея сприймається, пропоную завершити обговорення. І пізніше ми підготуємо відповідний проект рішення».

Тож поки рада стосовно даного питання не голосувала і рішення не ухвалювала.

КАС не на боці суддів

Асен Адамов від Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області порушив питання припинення ДСАУ із січня поточного року виплат доплат суддям, які з незалежних від них причин не здійснюють правосуддя. Член ради наголошував, що така позиція є невірною, і суперечить рішенню Конституційного Суду від 4.12.2018, яким було визнано неконституційним положення п.10 ст.133 закону «Про судоустрій і статус суддів» у попередній редакції. Мовляв, нині діє редакція закону, яка була визнана неконституційною.

У той час як позбавляти суддів надбавок було б допустимо лише у разі їх притягнення до дисциплінарної відповідальності чи відсторонення у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності. Б.Моніч зазначав, що з прийняттям рішення КС надбавки виплачувалися, а сумніви почали виникати через те, що начебто рішення КС не містить вичерпного переліку суддів, які мають на них право.

У той же час РСУ питання ґрунтовно не аналізувала й рішення із цього приводу не ухвалювала. «Варто погодитись, що КС дійсно намагався перелічити певні випадки, але деякі, безумовно, не згадав. Але це не значить, що суддів потрібно позбавляти надбавок. Це питання хоч і не нове, але посилилось після проведення аудиторських перевірок. Й аудитслужба почала звертати увагу на те, що начебто КС визнав норму закону, який вже втратив чинність 1.01.2020», — резюмував головуючий.

Валерія Чорна з Вищого антикорупційного суду з цього приводу розповіла історію із практики, мовляв, у них склалася ситуація уже після прийняття рішення КС, коли всіх суддів призначили у квітні, а процесуальну діяльність вони розпочали лише з вересня. За цей період ніхто не отримував жодних надбавок крім окладу. Тож один із колег звернувся із позовом до адміністративного суду.

«Наразі вже є відмова у виплаті цих надбавок на рівні КАС», — повідомила член ради. «Дана правова ситуація пов’язана з тим, що певний суб’єкт призначення суддів чомусь зволікає з виконанням своїх обов’язків. А тягар за це пропонується перекласти на суддів, які чекають», — доєднався до неї Д.Мовчан.

«Можливо, наше рішення змінить судову практику з цього приводу, і вона буде переглянута», — висловив сподівання головуючий, якого одностайно підтримали члени ради.

Слово щодо законопроектів

Висловилися в РСУ і стосовно відновлення повноважень суддів-«п’ятирічок». Зокрема, члени ради підтримали певні положення законопроектів №№4505 та 5794, вирішивши запропонувати ВРП подавати «п’ятирічок», в яких закінчується строк повноважень без відповідної рекомендації ВККС. Такі судді в подальшому повинні будуть пройти кваліфікаційне оцінювання першочергово.

«Нині аудитслужби, які провели перевірки нам же ставлять у вину, що нераціонально використано більше 1,2 млрд грн. на оплату винагороди суддям, які з різних причин не здійснюють правосуддя. Судді готові й хочуть працювати», — дану позицію Б.Моніч пообіцяв відстоювати в парламенті.

Тим часом законопроект №5778 викликав певний негативний резонанс у судовій спільноті. Андрій Потапенко із Ржищевського міського суду Київської області наполягав на неприйнятності пропонованих змін і виступив за скасування будь-яких обмежень щодо можливості повторно бути обраним на адміністративні позиції. «Не можна погодитися, що судді, які займають такі посади, мають суттєвий вплив на суддів, і його слід обмежувати», — зазначав він.

«Народні депутати уявляють, що голова суду всім керує. Насправді такого вже давно немає. Але після запровадження демократичних процедур виборності, голова суду це все ж таки лідер колективу, людина, яку поважають і якій довіряють». Б.Моніч наполягав, що визначатися з кандидатурою такого лідера мають самі судді, мовляв, якщо така людина утратить авторитет, збори суддів не оберуть її не лише на третій, а й на другий термін. Головуючого одностайно підтримали члени ради.

Пляжний суддя й інші ризики

Зовсім скоро майже 190 суддів утратять свої повноваження у зв’язку з закінченням п’ятирічного терміну. ДСАУ запитує — чи потрібно їм їздити на роботу, як табелювати, тобто чи треба ставити «вісімки», якщо формально вони не звільнені. Дана тема в РСУ викликала палкі дискусії.

«Табелювання досить цікаве питання з точки зору незалежності. Бо час приходу на роботу судді начебто фіксується не зборами суддів, не головою суду, а працівником апарату. Деякі колеги говорять, що такого бути не може і не потрібно. Крім того, суддя працює ненормовано. Може прийти раніше, може піти пізніше», — Б.Моніч переймався як суспільство відреагує на відсутність табелювання взагалі, якщо винагороду платитимуть незалежно від того, чи ходить суддя на роботу.

Мовляв, не маючи можливості розглядати справи, і на роботі йому нічого робити. Адже скажімо, навіть його допомога у підготовці проектів рішень кимсь із колег буде сприйматися, а кимось — ні. Постало питання, чи варто залишити усе як є: на роботу ходити потрібно, табелювання має відбуватися, або ж дозволити проставляти вісімки автоматично, а «енки» (позначки «не робив») відмічати лише в разі відсутності судді на роботі — через хворобу чи виходячи із наказів — про відрядження, відпустки тощо.

Д.Мовчан звертав увагу ради: навіть якщо судді проставляти 12—16 год., винагорода від цього не збільшиться, адже вона є фіксованою. Натомість організаційний аспект щодо того як мають працювати судді, варто віддати на місця, адже зловживань з цього приводу немає.

Тим часом очільник РСУ переймався питанням чи готове суспільство сприймати можливість судді, наприклад, брати участь в засіданнях з відпочинку. За відсутності альтернативи, пропонувалося нічого не змінювати: «Бо це може дуже негативно відобразитися на нашій з вами репутації», — зазначив голова, також погодившись, що із цим у кожному конкретному випадку мають визначатися на місцях.

А прецедент уже є — в Донецькому окружному адміністративному суді ухвалили рішення про дистанційну роботу. Олексій Грубник із Дружківського міського суду Донецької обл. висловив думку про необхідність прийняття такого рішення зборами суддів. Він наголосив: якщо судді взагалі не ходитимуть на роботу, це може не лише обурити суспільство, а й вийти за межі трудового законодавства: «Не можна все віддавати на відкуп зборів. Правосуддя має здійснюватися в залі суду, а рішення підписуватись не з пляжу. Бо так ми можемо далеко зайти».

Рада наголошувала: те, що нині допустимо для учасників процесу у зв’язку з пандемічними заходами, не прийнятно для суддів. Тетяна Гребенюк з Господарського суду Харківської області відмічала, що нині законодавча база не готова до дистанційного правосуддя. Однак усе однозначно буде рухатися в бік лібералізації цих процесів, тож варто дивитися в майбутнє, а не в минуле, зокрема і щодо вісімок, закликала законниця (див., наприклад, «Стрибок в онлайн», №32—33 «ЗіБ». — Прим. ред.).

Тож поки в РСУ вирішили, що компетенція в цих питаннях має бути за зборами, проте необхідно визначитися з межами розсуду. Під час засідання ради із цього приводу не голосували й рішення не ухвалювали.

Б.Моніч резюмував, що, якщо не проставити червоних ліній, служителі Феміди трактуватимуть це кожен на свій лад: «Свідомість суддів до цього не готова. Поки що це робити недоцільно й точно недоречно», — наголосив голова РСУ.