Летний переполох для Фемиды

Путь к «перезагрузке» ВРП и ВККС открыт: что может пойти не так?

Вступили в силу оба закона, дающие старт переизбранию главных кадровиков судебной системы. Акты предусматривают почти одинаковые инструменты иностранного влияния на национальные органы. Впрочем, есть и существенные различия, объясняемые спешкой при принятии этих законов.

День «Х» для судової системи

Ті, хто до останнього розраховував, що глава держави дослухається до думки науковців і суддівських асоціацій та не стане руйнувати останній бастіон суддівської незалежності — Вищу раду правосуддя, піймали облизня. У будівлі на вул. Банковій не стали відмовлятися від ідеї віддати орган суддівського врядування на відкуп іноземним партнерам.

Не справили враження ні наукові висновки, ні застереження щодо наступного визнання неконституційними положень, що запроваджують «велику інквізицію» для чинної ВРП — етичну раду. Напевне, тепер в Офісі Президента впевнені, що, на відміну від минулого разу, нинішній Конституційний Суд не стане квапитися з висновком. А якщо й визнає окремі положення такими, що не відповідають Основному Закону, то буде це років через 2—3, тобто коли ЕР уже зробить своєю справу — очистить ВРП від зайвих елементів.

Обидва акти — «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо відновлення роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України» від 13.07.2021 №1629-IX та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» від 14.07.2021 №1635-IX — оприлюднені в один день. Отже, й одночасно набули чинності — з 5 серпня.

З огляду на виписану процедуру, десь через 41 день ми повинні отримати й конкурсну комісію та етичну раду. Перша займеться відбором кандидатів на посади членів ВККС, а для другої головним завданням буде за півроку оцінити всіх наявних членів ВРП (крім Голови Верховного Суду) та відсторонити від роботи тих, до чиєї професійної етики та доброчесності виникнуть запитання.

Тож днем «Х» для судової системи наразі є 15 вересня — крайня дата, коли мають бути завершені ці процедури. Відразу зауважимо, що тут правило арифметики не діє та через особливості обчислення строків можемо мати й іншу дату, наприклад, 20 вересня. Але про все по порядку.

Алгоритм на 4 етапи

Й ЕР, і КК формуватимуться за однаковим алгоритмом у 4 етапи (див. інфографіку). Перше слово буде за Міністерством закордонних справ. Воно надсилає ВРП перелік міжнародних та іноземних організацій, які в останні 5 років давали нам гроші на судову реформу та/або боротьбу з корупцією. Теоретично, це має бути один і той самий список від одного адресанта одному адресату. Але такого документа вимагають різні закони. Тож листів має бути два.

Далі голова ВРП негайно направляє запити до цих самих міжнародних організацій та Ради суддів, аби вони подумали над тим, кого навантажити цим почесним, але безоплатним обов’язком. Адже за сприяння, хоч і в такій важливій справі, зарплати не нараховуватимуть.

Можна припустити, що на цьому процес буде поставлений на паузу. Хоча закони відводять на складання списків аж 30 днів, на практиці цього може не вистачити, принаймні для РСУ. Адже, за нашою інформацією, найближче засідання цього органу заплановано на останній перед святами день — 20 серпня. При цьому, як стало відомо, на ньому, швидше за все, лише обговорять питання, як власне визначатися з кандидатами.

Річ у тім, що тепер закони дозволяють більш широкий вибір порівняно з реформою-2019 — будь-який суддя або суддя у відставці, але який пройшов кваліфікаційне оцінювання. Щоправда, для членів ЕР є додаткове обмеження: не перебувати на адміністративних посадах і не входити до складів ВККС і ВРЮ до 2015 року.

Тобто формально РСУ не може обмежитися вибором виключно з-поміж «своїх». Проте часу не так уже й багато: списки мають бути складені не пізніше 13 вересня. Звісно, якщо МЗС і ВРП вкладуться у свої часові межі.

А тут теж є варіанти. По-перше, у законі №1635-IX забули додати, що на другому етапі листи може направляти не тільки голова ВРП, а й виконувач його обов’язків. У другому акті це уточнення є (до речі, за пропозицією Президента). Тож можна дійти висновку, що без повноцінного очільника Ради процедура зі створенням ЕР може загальмувати. Принаймні РСУ не буде обмежена у складанні цього списку будь-яким строком, який відлічується саме від дати надходження звернення голови ВРП.

До речі, 20 вересня — крайня дата, що не враховує поштових пересилань. Адже закони не передбачають задіяння електронного листування. Тож між направленням листа та його отриманням може спливти не один день.

Наприклад, якщо лист МЗС зі списком надійде поштою в п’ятницю, 13-го, то голова ВРП матиме час до понеділка, аби зробити запит у міжнародних партнерів та РСУ щодо списків кандидатів до ЕР та КК. І не тому, що має якісь перестороги до такого дня, а з огляду на тлумачення з рішення Конституційного Суду від 7.09.98 №11-рп/98: термін «дні», якщо він вживається у правових актах без застережень, означає лише календарні дні. Якщо ж останній день строку припадає на вихідний або неробочий день, то він спливає в перший робочий день після цієї дати.

Казус виникне, якщо до цієї дати не оберуть очільника Ради. Тоді лист стосовно складу ЕР й направляти буде нікому. Щоправда, на 12 серпня в порядку денному ВРП значиться підозріло мало конкретних питань — одне. Заради цього збирати пленарне засідання Ради якось не комільфо. Однак є «різне», і, можливо, саме під час відповідного обговорення і спробують нарешті проголосувати за нового голову. Але для цього кандидат має здобути підтримку щонайменше 11 колег із 17 наявних.

Експерти на два фронти

Будемо вважати, що все пройде гладко й голова ВРП таки з’явиться. Хоча б для того, щоб не дратувати наших міжнародних партнерів. Тож перейдемо до третього етапу — списків кандидатів.

Можна бути впевненим, що в міжнародних організацій вони вже давно складені та узгоджені. Тож на дотримання строків вплине хіба що літня відпустка. Однак до середини вересня там точно впораються.

Питання тільки в тому, скількома ще авторитетними правниками з бездоганною репутацією наші партнери зможуть пожертвувати заради судової системи України. Бо ж і на батьківщині на них, напевне, підвищений попит. А тут одразу 6 слід відірвати й перекинути в Україну. Чи достатньо трьох? Тобто чи можуть одні й ті самі експерти входити до складу і ЕР, і КК?

Прикметно, що закони мають відмінні вимоги до закордонних представників. Теоретично до складу КК можуть увійти навіть українські громадяни, бо достатньо, аби в очах міжнародних партнерів вони мали «бездоганну ділову репутацію, високі професійні якості, суспільний авторитет та відповідали критерію доброчесності».

Проте закон №1635-IX містить додаткову умову: не менше 10 років досвіду «здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням, підтримання державного обвинувачення в суді чи здійснення судочинства у справах, пов’язаних із корупцією», зокрема в інших країнах. Отже, жоден з вітчизняних грантових активістів не має шансів потрапити до складу ЕР. А до КК — будь ласка, якщо дуже перепросити наших партнерів.

Натомість жодних обмежень щодо суміщення посад не зазначено ні в одному, ні в іншому законі. Звісно, працювати на два фронти буде обтяжливо, тим більше в дистанційному режимі. Але для виконання ролі ретранслятора багато часу не знадобиться.

До того ж у членів комісії строк повноважень становить 2 роки, а перша ЕР працюватиме 6. Та й тривалість конкурсів дещо різна. Оголошення про конкурс до ВККС має бути розміщене аж через 30 днів після першого засідання комісії. Натомість суб’єкти призначення 4 членів ВРП, яких наразі не вистачає, мають повідомити про добір претендентів не пізніше 30 днів з дня набрання чинності законом №1635-IX. Тобто навіть раніше, як з’явиться повноважний склад ЕР.

Тож теоретично можна працювати в обох органах за принципом «Фігаро тут, Фігаро там» або на два монітори одночасно.

Хто тут найдоброчесніший?

В РСУ вибір значно більший — із суддів, котрі пройшли кваліфікаційне оцінювання. Адже закон №1635-IX можна тлумачити таким чином, що вимога наявності 15 років стажу на перший склад ЕР не поширюється. Інакше цей ценз повинен застосовуватись і до «міжнародної складової», що утворить колізію з п.23-1 розд.III «Прикінцеві та перехідні положення» закону «Про Вищу раду правосуддя. Принаймні членам РСУ буде над чим подискутувати.

Щодо стажу членів КК жодної умови в законі №1629-IX не передбачено взагалі — ні в загальній, ні в спеціальній частині. Тож, маючи щонайменше кілька тисяч потенційних кандидатів із числа суддів, які пройшли кваліфікаційне оцінювання (як до ЕР, так і КК), РСУ навряд чи має право самостійно обирати, кому пропонувати ці посади.

Можна, звісно, скласти рейтинг усіх суддів і суддів у відставці за кількістю балів, які вони отримали (загалом або тільки за критерієм доброчесності), викреслити з нього тих, хто не має авторитету, а потім починати дзвонити в порядку убування балів, доки потрібна кількість не погодиться.

Більш довгий шлях — оголосити й собі конкурс, аби принаймні виявити охочих суміщати роботу чи заслужений відпочинок із громадським навантаженням. З огляду на плани РСУ такий конкурс навряд чи встигнуть оголосити раніше останніх чисел серпня. Потім потрібен буде час на вивчення документів, співбесіди, голосування. Укластись у відведений для складання списків строк виглядає цілком реальним, але час біжить швидше, ніж нам здається.

Між іншим, закон №1629-IX в основній частині передбачає, що кількість кандидатів у списку має бути вдвічі більшою від посад у КК, а закон №1635-IX такої вимоги не містить. Хоча обидва не обмежують суб’єктів подання в кількості кандидатур у списках.

Можна також обмежитися формальною перевіркою та подати кандидатури всіх, хто відповідає законодавчим критеріям. Єдине, що слід пам’ятати при складанні списків, — автоматичне призначення перших трьох, у разі якщо голова ВРП зволікатиме із цим або буде відсутній до того часу. Утім, аби навчити законодавця уважніше ставитися до складання нормативно-правових актів, кандидатів можна не нумерувати та ще й розставити в 3 стовпчики. І хтозна, в якому порядку рахувати перших.

Отже, зачекаємо, як просуватиметься процедура в останні тижні літа, аби зрозуміти, чи зголосяться судді або судді у відставці взяти участь у реформі з іноземним елементом. Бо якщо судова система точно зацікавлена в найшвидшій появі ВККС, то «етичні контролери» їй точно як п’яте колесо у возі. Принаймні про це гучно заявляли всі правничі та суддівські асоціації. От і подивимось, чи не розійдуться слова із чиїмись амбіціями.

Тож далі буде…