Закон і Бізнес


Ответить за малозначительность

ВРП наказала судью за вход в «зону беспредела»


№31 (1537) 31.07—06.08.2021
Анна ГРУШКА
6072

Виноват ли судья в том, что законодательство в отношении вождения в нетрезвом состоянии несовершенно? Однако для дисциплинарного органа это не оправдание: он может еще и назвать отдельное правонарушение особо опасным или подвергнуть критике решение, в котором законник применил индивидуальное наказание.


Неправильне виховання

Скаржник нарікав, що Іванна Бакай з Кам’янка-Бузького районного суду Львівської області не квапилася розглядати низку справ за ст.130 Кодексу про адміністративні правопорушення (кермування напідпитку). Як наслідок, провадження закривалися у зв’язку із закінченням строків притягнення до відповідальності.

Мовляв, призначаючи розгляд поза межами строків, законниця не могла не усвідомлювати, що справи підлягатимуть закриттю. До того ж у деяких провадженнях володарка мантії звільняла від відповідальності через «малозначність порушення» та обмежувалася усним зауваженням, не вмотивовуючи при цьому таких рішень.

Хтось, як повідомляв скаржник, керував авто з явними ознаками алкогольного сп’яніння та відмовився від проходження медичного огляду. Однак суддя в призначеному поза межами строку засіданні встановлювала факт правопорушення, проте від адміністративної відповідальності звільняла. Були й такі випадки, коли п’яний мотоцикліст спричиняв аварію, але й це правопорушнику сходило з рук.

Тож друга дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відкрила дисциплінарну справу щодо судді. І насамперед констатувала, що такі справи мали б розглядатися в 15-денний термін. Інакше кодекс не досягає свого завдання — стягнення можна накласти протягом лише 3 місяців з дня правопорушення. І зайнятість в інших процесах, на думку ВРП, не виправдовує такої тяганини.

До того ж «дисциплінарники» вказали на те, що правопорушення за ч.1 ст.130 КпАП порівняно з іншими є більш суспільно небезпечними, та й санкції — більш суворі. Адже якщо не карати за нетверезе кермування, то наступного разу наслідки можуть бути більш трагічними.

Недоліки законодавства

Надаючи пояснення ВРП, суддя зазначала, що кодекс містить застереження щодо розгляду таких справ за відсутності порушників. Проте, якщо ті ухиляються від явки до суду, до них не можна застосувати привід, а зупинення строків закон не передбачає.

І.Бакай виправдовувалася, що, по-перше, вона призначала справи з урахуванням значного навантаження, а по-друге, із запасом часу на отримання повідомлення про те, що особа отримала повістку. До того ж є й об’єктивні причини, як-от чергова відпустка самої судді. Тому інтервали між засіданнями зросли, бо законодавець не передбачив можливість передавати такі провадження іншому складу суду.

До того ж суддя посилалася на закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» від 16.02.2021 №1231-ІХ. Адже цей акт унеможливить закриття таких проваджень через закінчення строку притягнення до відповідальності.

Проте, дослідивши матеріали, ДДП не віднайшла доказів того, що відсутність процесуальних можливостей завадила призначенню слухань з розумними інтервалами. Так, виявилося, що, ідучи в тривалу відпустку, суддя заздалегідь призначила засідання поза межами строків. І взагалі, навантаження не свідчило навіть про те, що в неї не було часу розглянути дані справи до законного відпочинку.

Та й, на думку ВРП, необхідність викликати правопорушників повістками не виключала можливості розглянути справи у межах законних строків. Натомість у 2018—2020 рр. володарка мантії закрила 43% справ вказаної категорії саме за спливом строків давності.

Отже, на думку палати, нічого не свідчило про те, що суддя доклала усіх можливих зусиль аби розглянути справи вчасно. У діях І.Бакай не побачили злочинного умислу, проте її ставлення до роботи назвали недбалим.

Причини для виправдання

Окрему увагу члени палати приділили справі, де правопорушник спочатку погодився з результатами огляду на стан сп’яніння (пристрій зафіксував 0,47 проміле), а пізніше, вже на судовому засіданні запевняв, що у той день вживав ліки, які містили спирт. І суддя погодилася, що його порушення «малозначне» та обмежилася усним зауваженням.

Інший винуватець, кермування якого в нетверезому стані суддя нарекла «малозначним» правопорушенням, також змінив свідчення. І, ніби діючи за підказкою, пояснив свій стан уживанням ліків. Хоча в момент зупинення зізнався поліцейським, що випив слабоалкогольний напій. Тут суддя врахувала ще й щиросердечне зізнання правопорушника та його позитивну характеристику.

Інший кермувальник, у крові якого виявили 1,27 проміле, давати пояснення поліцейським відмовився. А на суддю йому вдалося вплинути копією посвідчення учасника бойових дій та свідоцтвом про народження дитини.

В інших провадженнях аргументами для служительки Феміди стали інвалідність або довідка про втрату матір’ю правопорушника всього майна через пожежу. Були й такі, хто згідно з протоколом щиросердо розкаявся та запевняв, що «більше такого не повториться», тому просив «суворо не карати». Це в сукупності з розкаянням та відсутністю негативних наслідків ставало підставою для звільнення від відповідальності.

У межах одного провадження І.Бакай навіть прийшла до висновків, що про малозначність правопорушення на фоні випитого пива свідчить те, що правоохоронці не вилучили транспортний засіб. Тобто, якщо вже поліцейські дозволили особі залишитися за кермом, тож не настільки водій був нетверезим.

Зона необмеженого розсуду

Водночас, сама ж дисциплінарна палата відзначила, що КпАП не містить визначення поняття «малозначність адміністративного правопорушення» та не визначає ознак чи критеріїв такого проступку. Тож сам законодавець посприяв «необмеженому розсуду суду», що може тягнути за собою «суддівське свавілля» і порушення принципів законності.

Суддя наголосила, що пряму заборону застосовувати приписи ст.22 КпАП законотворець увів лише прийнявши закон №1231-ІХ. А до того часу вона мала право самостійно визначати, чи є нетверезе кермування малозначним правопорушенням.

Проте в ДП була інша думка. З одного боку, члени ВРП не побачили «достатніх мотивів для звільнення правопорушників від сплати штрафу». З другого — удалися до переоцінки доказів, відзначивши, що 1,27 та 2,31 проміле свідчили про значну суспільну небезпечність водіїв. Та й узагалі рішення законниці визнали «шаблонними», а застосування принципу індивідуалізації адміністративної відповідальності — вибірковим. Мовляв, І.Бакай так і не пояснила, чому права та інтереси конкретної особи превалювали над суспільними.

Урешті-решт ДП оголосила судді догану та позбавила права на отримання доплат протягом місяця. Тим самим «дисциплінарники» не погодилися, що закон може бути не тільки суворим, а й м’яким. Але навряд чи в компетенції судді перебирати на себе функції інквізитора й карати всіх без розбору.