Зарыть топор войны

Почему медиация на стадии кассации — это стратегия и в каких случаях не следует настаивать на примирении?

В каких категориях гражданских дел чаще всего происходит примирение сторон, в том числе во время процедуры урегулирования спора с участием судьи? Целесообразно ли введение обязательных медиационных встреч в некоторых категориях споров?

Коли вже не сім’я

Судді Касаційного цивільного суду і заступник керівника департаменту аналітичної та правової роботи — начальник правового управління ВС Михайло Шумило взяли участь у засіданні Міжрегіональної групи регіональних рад з питань реформи правосуддя «Медіація у цивільних спорах».

Суддя КЦС Олена Білоконь підтримала позицію, що медіабельними передусім є деякі сімейні спори, зокрема ті, що стосуються аліментних зобов’язань, реалізації батьківських прав та обов’язків: спори про визначення місця проживання дитини, участь батьків у вихованні дитини та ін.

«Виходячи з того, що такі спори емоційно чутливі для учасників, застосування альтернативних позасудових способів їх вирішення є позитивним. У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення означених спорів між батьками зумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням порозумітися в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей», — зазначила спікер. Медіація, на думку О.Білоконь, дає змогу врахувати особливості кожної ситуації, забезпечує конфіденційність, створює специфічну обстановку, у межах якої учасникам легше висловити свої тривоги, сумніви щодо можливих варіантів розв’язання сімейного конфлікту та віднайти оптимальне рішення щодо піклування про дітей.

Особливо корисною, за словами судді, медіація може бути при вирішенні спорів про визначення місця проживання дитини, один з батьків якої є іноземцем і проживає за кордоном. У таких випадках медіація дозволяє враховувати культурні особливості різних країн, їх правові системи, релігійні переконання учасників.

Десятки на мільйон

М.Шумило навів статистику щодо вирішення спорів за участю судді. Суди загальної юрисдикції за рік розглядають близько 1 млн справ. Протягом 2019 року було постановлено лише 50 ухвал про проведення врегулювання спору за участю судді, і лише у 12 випадках сторонами досягнуто примирення. У 2020 році кількість таких ухвал збільшилася до 77, а досягнуто примирення у 22 випадках. «Статистика свідчить про те, що цей інструмент потребує вдосконалення», — зауважив доповідач.

М.Шумило зазначив також про великий потенціал застосування медіації у вирішенні трудових спорів. Спікер зауважив, що її слід поширити не лише на індивідуальні трудові спори, але й на колективні. «На вирішення колективних трудових спорів законодавець установив монополію Національної комісії з посередництва і примирення. У законопроекті «Про медіацію» (№3504), який ВР прийняла в першому читанні, передбачено, що із застосуванням медіації можуть розглядатися й колективні трудові спори», — додав М.Шумило.

Не заходячи до суду

Суддя КЦС Ганна Коломієць зауважила, що, за цивільним процесуальним законодавством України, примирення між сторонами можливе внаслідок врегулювання спору за участю судді, укладення мирової угоди між сторонами, а також випадки примирення сторін можуть виражатись у формі відмови позивача від позову чи визнання позову відповідачем.

Однак усі ці випадки стосуються ситуації, коли справа вже перебуває в суді. Натомість доповідач уважає за доцільне запровадити медіацію як досудове врегулювання спорів, щоб сторони могли обговорити можливість примирення, не звертаючись до суду.

Суддя зазначила, що, крім вищезгаданих сімейних спорів медіабельними, є деякі категорії спадкових спорів, якщо однією зі сторін не виступає держава. Водночас Г.Коломієць зауважила, що досудова медіація не має примушувати до примирення, а має дати можливість консультативної бесіди з медіатором і змогу зрозуміти, що є такий альтернативний спосіб вирішення спору. Сторони повинні завжди мати вибір. У випадку, якщо шляхом медіації спір не вирішено, сторони можуть звернутися до суду.

Крім того, суддя акцентувала увагу на тому, що є категорії справ, у яких не можна наполягати на проведенні досудової медіації. Зокрема, ідеться про ситуації, пов’язані з домашнім насильством. «Не можна спонукати та примушувати постраждалу особу проти її волі до проведення перемовин щодо примирення з кривдником, який здійснював і продовжує здійснювати психологічне, економічне, фізичне або сексуальне насильство», — зазначила суддя.

А суддя КЦС Андрій Грушицький зауважив, що на стадії касаційного провадження примирення може відбуватися шляхом затвердження мирової угоди, і такі випадки непоодинокі. Але переважно примирення на цьому етапі відбувається шляхом відмови від касаційної скарги. В останньому випадку має важливе значення сталість судової практики.

«Якщо сторона у справі, яка подала касаційну скаргу, бачить чітку практику ВС і прогнозує рішення, то очевидно, що їй немає сенсу доводити процес до кінця касаційного провадження, і вона подає заяву про відмову від касаційної скарги», — пояснив суддя. Тому А.Грушицький наголосив, що на стадії касаційного розгляду ймовірність примирення сторін залежить не від категорії справ, а від сталості судової практики.

Суддя зазначив, що процедура медіації не має перетворюватися на формальність, коли достатньо буде лише констатувати незгоду сторін на примирення, щоб далі вони вже могли йти до суду. Вона повинна призводити до реальних змін у цивільних правовідносинах. Адже часто попереднє засідання зводилося до того, що сторони приїздили до суду з віддалених куточків району, щоб лише засвідчити, що позивач підтримує позов, а відповідач його не визнає.

Та з огляду на означене найважливіше, аби за рахунок медіації досягалося справжнє примирення. Інакше цей спосіб урегулювання спорів перетвориться на зайвий тягар для сторін…