Закон і Бізнес


На свой страх и риск

Как юридический комплаенс при обретении права собственности способен сформировать иммунитет от рейдерства


№31 (1537) 31.07—06.08.2021
Виктор ФЕДОРОВ
6843

Все чаще инвесторы и компании обращаются к юристам, чтобы проводить юридический комплаенс. Ведь как для покупателя, так и для продавца недостаточно тщательная подготовка к сделке может вылиться в большие неприятности.


Майно з минулим

Національна асоціація адвокатів України провела круглий стіл, на якому учасники розповіли, для чого взагалі потрібен юридичний комплаєнс у сфері корпоративних прав та які правові тенденції сприяли тому, що він має все більший попит.

Член комітету з питань захисту бізнесу та прав інвесторів, що діє в складі НААУ, к.ю.н. Дмитро Луценко зупинився на питанні «Чому ж комплаєнс важливий?» та назвав такі підстави. Сьогодні ситуація складається таким чином, що дуже поширеним у сфері бізнесу та корпоративних відносин є такий факт, як рейдерство. І, на жаль, він продукує певні наслідки, які часто тягнуть за собою втрату контролю над нерухомими об’єктами.

Однією з передумов такої втрати є непідготовленість власника до проблем, які можуть виникати саме через ту історію, яка передувала придбанню цього об’єкта. Саме усвідомлення цих ризиків і є метою юридичного комплаєнсу. Він розв’язує низку проблем і дозволяє об’єктивно оцінити ризики при придбанні такого майна, наперед опрацювати процесуальні дії та документи або просто комунікації з приводу ризиків, дозволяє заздалегідь сформувати доказову базу щодо правомірності набуття права власності на такий об’єкт.

Адвокат, експерт із корпоративного права Юлія Курило також віднесла до функцій комплаєнсу чітке формування структури правочину, що буде укладатися. Адже це може бути одна угода купівлі-продажу, комплекс угод чи угоди щодо реструктуризації.

Не менш важливо, що одним з поширених способів набуття права на майно стає отримання права на ТОВ, яке ним володіє. Це дозволяє оптимізувати сплату податків, але саме з корпоративними правами в такій формі найчастіше виникають історії з втратою контролю.

Д.Луценко зазначив, що дійсно таке набуття права власності на об’єкт на порядок простіше, ніж звичайна процедура купівлі-продажу. Однак, наприклад, іноземні інвестори не звикли до таких реалій правовідносин, що тягнуть за собою самі проблеми. Тому тут важливо не лише донести інформацію про ризик, але і зробити правильну оцінку та опрацювання такого ризику.

Ю.Курило проілюструвала даний спосіб набуття права власності прикладом з іноземної практики. Так, була історія, коли інвестори з пострадянських країн намагались придбати велику будівлю у Берліні шляхом купівлі компанії. Однак інформація про цей правочин просочилася в пресу, і піднялася хвиля суспільного невдоволення завідомо недоброчесними намірами інвесторів. Зрештою під тиском громадськості інвестори були змушені скасувати угоду й укласти договір купівлі-продажу. Тому адвокат порадила враховувати й такий фактор, як ризик публічної оцінки наміру інвесторів.

Невластиві повноваження

Д.Луценко навів статистичні дані, які демонструють, що з 2015 до 2020 року відбувається постійне зростання кількості рейдерських захоплень. Причому за все більш філігранними та продуманими схемами. Однак проблема в тому, що механізми боротьби з ними досить однобокі та примітивні. Одним з таких механізмів є антирейдерська комісія при Мін’юсті.

Однак тут між адвокатами виник діалог щодо ефективності цієї комісії та доцільності передавати такі повноваження саме Мін’юсту. Ю.Курило запитала: «А ви не вважаєте що цій комісії передали функції, які замінюють судові рішення, особливо в спірних ситуаціях?» Її співрозмовник відповів, що дійсно коли є спір про право, у комісії мали б закривати провадження і передавати справу до суду. Але натомість чітко прописано те, що не можна одночасно звертатися і до суду, і зі скаргою до комісії. Виникає цілком природне для адвоката запитання: куди краще? І тут перевага на боці комісії, бо судовий розгляд може затягнутися на 1,5 року.

Загалом же спікери погодилися з тим, що такі повноваження для Мін’юсту взагалі невластиві. Але це показник того, що законодавчі рамки працюють погано, а рейдерство поширюється. Водночас дії самих рейдерів завжди ідуть на випередження, поки в комісії не забезпечується належна вертикаль у комунікації з владою. Як наслідок, наприклад, геокадастр ділить та об’єднує земельні ділянки, щодо яких відбувається розгляд в антирейдерській комісії або суді.

Адвокати вбачають, що подолати останню означену проблему можна було б якраз за рахунок цифровізації та координації. Адже Мін’юст, працюючи зі скаргами, має повний доступ до всіх реєстрів, і в процесі дослідження матеріалів міг би оцінити всі правові аспекти спірного об’єкта. Натомість у суді тягар доказування лежить на позивачеві, а отримати глибинну інформацію навіть на адвокатський запит досить складно.

Разом спікери погодились із тим, що надання доступу до реєстрів і суду, і адвокатам значно б спростило життя…

Тактика та парадокси

Також адвокати зупинились на тактиках сторін у ситуаціях, коли рейдерство вже почалося. Перша з них — це судовий або позасудовий захист прав, а другий — подання заяви про злочин до правоохоронних органів. Але проблема в тому, що різні органи здійснюють такі досудові розслідування і тут починається розмаїття інкримінації кримінальних проваджень, за якими порушуються чи не порушуються судові справи. При цьому арешт на майно є одним з інструментів боротьби з рейдерством, але не завжди ефективним. Адже потім виникає головоломка зі зняттям арешту.

Звернули спікери увагу і на те, що в разі, коли майно, яке планується придбати, свого часу проходило через СЕТАМ або АРМА, то це стовідсотково додатковий ризик. Ю.Курило назвала лакмусовим папірцем і реєстрацію права власності на підставі судового рішення. Хоча це звучить парадоксально, але так склалось у правовій історії держави, що часто це відбувається за обставин, що свідчать про те, що право власності набувається не на законних підставах. У таких ситуаціях потрібно вивчити саме судове рішення на предмет обґрунтованості підстав набуття права власності.

Д.Луценко розповів і про цікавий аспект набуття права власності на нерухоме майно Міністерства оборони. Адже тут виникає питання, чи є воно військовим. За словами адвоката, є ряд таких об’єктів, які були продані ще в 1990-х роках, і частину цих об’єктів Міноборони вже відсудило навіть в іноземних інвесторів.

Шлейф можуть тягти за собою й об’єкти, які збудовано до 1992 року, а також об’єкти, щодо яких немає довідки в реєстрі (він містить лише об’єкти, що зареєстровані з 2013-го). Доступ до глибоких первинних документів — це те, що часто необхідно в юридичному комплаєнсі, і те, що реалізується найскладніше. Хоча Д.Луценко зізнався, що сьогодні є ряд відкритих ресурсів, які дозволяють віднайти бодай щось. «А 10 років тому це було схоже скоріше на ворожіння на кавовій гущі, ніж на юридичний комплаєнс», — додав адвокат.

Наостанок спікер зазначив: якщо навіть у відкритих реєстрах є точки ризику, із цим потрібно працювати в першу чергу. Водночас необхідно виокремити проблему за доступною інформацією та з’ясовувати її більш глибоко. Також Д.Луценко застеріг від пересилки установчих документів електронною поштою: «Завдяки цьому в менеджера, з яким ви спілкувались у такий спосіб задля оформлення договорів, може сформуватися повний пакет документів для того, щоби вкрасти компанію».

Утім, попри всі ризики, угоди все ж укладаються. Як зазначив адвокат, «люди, які готові ризикувати, у нашій країні ще не перевелися».