Вмешательство в частное
Доступ к информации, содержащейся в декларациях добродетели и родственных связей, может быть реализован в том числе и путем предоставления бумажных деклараций. Такое заключение сделал ВС в постановлении №9901/229/21, текст которого печатает «Закон и Бизнес».
Верховний Суд
Іменем України
Рішення
1 липня 2021 року м.Київ №9901/229/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача — ЄЗЕРОВА А.А.,
суддів: КОВАЛЕНКО Н.В., КРАВЧУКА В.М., СТАРОДУБА О.П., ЧИРКІНА С.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №9901/229/21 за позовом Особи 1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. До Верховного Суду як суду першої інстанції звернулася Особа 1 з позовом до ВККС, в якому просить:
— визнати протиправною бездіяльність ВККС щодо неприйняття декларації родинних зв’язків та декларації доброчесності судді Київського окружного адміністративного суду Особи 1 за 2016—2020 та за 2020 роки відповідно у паперовому вигляді;
— зобов’язати ВККС прийняти в паперовому вигляді декларацію родинних зв’язків судді КОАС Особи 1 за 2016—2020 рр. та декларацію доброчесності судді за 2020 рік у паперовому вигляді.
2. В обґрунтування позову Особа 1 зазначає, що вона подала до відповідача декларації родинних зв’язків та доброчесності у паперовому вигляді, проте ВККС безпідставно не прийняла такі декларації з мотивів, що подання декларацій можливе лише шляхом заповнення їх на офіційному сайті ВККС <…>.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що суддею КОАС Особою 1 подано до відповідача дві декларації: декларацію родинних зв’язків за останні 5 років, тобто за 2016—2020 роки, та декларацію доброчесності судді за 2020 рік.
6. Відповідач листом від 16.02.2021 повідомив позивача про відсутність можливості подання вищевказаних декларацій у паперовій формі.
7. Позивач наголошує, що подача декларацій в паперовому вигляді була обумовлена релігійними переконаннями, що її ідентифікація не за прізвищем, ім’ям та по-батькові, а за ЕЦП, є приниженням її гідності як віруючої людини. Окремо стверджує, що обов’язок подання декларацій виключно в електронному варіанті є порушенням її конституційних прав.
8. Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не прийняття паперових декларацій незаконною, позивач звернулась до суду з цим позовом.
ІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. ВС, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
10. Статтею 61 закону «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII передбачено, що суддя зобов’язаний щорічно до 1 лютого подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті ВККС декларацію родинних зв’язків за формою, що визначається комісією.
11. Згідно з правилами заповнення та подання декларації родинних зв’язків судді, затвердженими рішенням комісії від 31.10.2016 №137/зп-16 (зі змінами, внесеними згідно з рішенням комісії 24.09.2018 №204/зп-18), декларація родинних зв’язків судді подається особисто суддею шляхом її заповнення на офіційному веб-сайті ВККС із зазначенням відомостей за останні 5 календарних років. До моменту здійснення організаційно-технічних заходів, необхідних для заповнення вказаної декларації на офіційному веб-сайті ВККС, вона подається у паперовій формі.
12. У примітці до вказаних правил зазначено, що роботу електронної системи декларування запроваджено з 12:00 24.01.2018.
13. Також, ст.62 закону «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII передбачено, що суддя зобов’язаний щорічно до 1 лютого подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті ВККС декларацію доброчесності судді за формою, що визначається комісією.
14. Згідно з правилами заповнення та подання форми декларації доброчесності судді, затвердженими рішенням комісії від 31.10.2016 №137/зп-16 (у редакції рішення комісії від 24.09.2018 №205/зп-18) декларація доброчесності судді подається особисто суддею шляхом її заповнення на офіційному веб-сайті ВККС.
15. Таким чином, закон «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII зобов’язує суддів щороку особисто подавати декларації доброчесності та декларацію родинних зв’язків. Такі ж декларації подають і кандидати на посади суддів. З 2018 року ВККС оптимізувала доступ до цих документів і створила реєстр декларацій родинних зв’язків і доброчесності судді та кандидата на посаду судді, у якому кожен громадянин може ознайомитись із тим, які родичі суддів працюють в органах правопорядку та яку інформацію суддя вказав у декларації доброчесності.
16. Аналіз вимог стст. 61, 62 закону «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII дає підстави вважати, що запровадження обов’язку судді подавати декларації доброчесності та родинних зв’язків спрямоване на спрощення моніторингу способу життя судді, встановлення доступності та прозорості будь-якої інформації щодо нього. Відтак для суспільства важливо одержання правдивої та достовірної інформації із зазначених питань. Отже визначальне значення має доступ суспільства до інформації, яка міститься в деклараціях доброчесності та родинних зв’язків судді.
17. Однак, колегія суддів вважає, що забезпечити доступ суспільства до таких декларацій можна не лише шляхом запровадження обов’язку виключно електронного декларування родинних зв’язків та доброчесності судді. Вказане підтверджується тим, що до 2018 року такі декларації теж були у вільному доступі на сайті ВККС, хоча й подавались суддями у паперовому вигляді. ВККС їх розміщувала на офіційному сайті у рамках розділу «Декларації родинних зв’язків та доброчесності» «невідкладно після їх опрацювання (реєстрації, обліку, сканування та оброблення для оприлюднення)». Тобто вільний доступ суспільства до цих декларацій був забезпечений і до 2018 року, але шляхом розміщення на сайті сканкопій паперових декларацій суддів.
18. Колегія суддів ВС зазначає, що оскільки законодавець зобов’язав суддів подавати декларацію родинних зв’язків судді та декларацію доброчесності судді виключно шляхом заповнення на офіційному веб-сайті ВККС, тобто в електронній формі, а позивач, будучи суб’єктом такого декларування, заперечує проти обробки її персональних даних та заміни її власноручного підпису цифровим, за допомогою якого, власне, і подаються зазначені декларації, то Суд вважає, що в цьому випадку відбулось втручання у право позивача на повагу до приватного життя. Однак, таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини, тоді як в даному випадку колегія суддів не вбачає загрози інтересам національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
19. Правовий висновок аналогічного змісту висловлено у постанові ВС від 27.01.2021 у справі №640/3701/20, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від такого правового висновку.
20. Крім того, як у цій справі, так і у справі №640/3701/20 позивач зазначає, що небажання подавати декларації в електронному вигляді було обумовлене релігійними переконаннями, що ідентифікація її, як людини, не за прізвищем, ім’ям та по-батькові, а за ЕЦП, як того вимагає ч.1 ст.61 закону «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII, є приниженням її гідності як віруючої людини.
21. У зазначеній постанові ВС дійшов таких висновків:
«Колегія суддів зауважує, що аналіз обставин справи за позовом Особи 1 дає підстави вважати, що в цьому випадку відбулось звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод позивача за релігійною ознакою, за відсутності необхідних для цього обставин, визначених Конституцією та ст.9 конвенції.
Серед іншого, це стосується також порушення права особи на ім’я, яке відноситься до охоронюваних особистих немайнових благ (ст.201 Цивільного кодексу) та включає прізвище, ім’я та по батькові (ч.1 ст.28 ЦК).
Згідно згаданого вище «трискладового тесту» надалі важливо з’ясувати, чи втручання держави в право громадянина вільно сповідувати свою релігію або переконання переслідувало легітимну мету, передбачену ч.2 ст.9 конвенції.
Остання суттєва обставина, яка підлягає з’ясуванню в межах «трискладового тесту»: чи було втручання необхідним у демократичному суспільстві. Цей пункт є важливим при визначенні фактично пропорційності застосованих обмежень до прав чи свобод, і саме оцінка з точки зору необхідності в демократичному суспільстві виявляється ключовою при визначенні того, чи вийшла держава за межі розсуду, якими вона наділена.
ЄСПЛ визнає, що, дійсно, в демократичному суспільстві може виникнути необхідність обмежити свободу віросповідання задля узгодження інтересів різних релігійних груп . Проте перелік таких обмежень, перелічених в стст.9 та 11 конвенції, є вичерпним і вони мають чітко тлумачитись в межах обмеженого розсуду держави, і лише переконливі та нездоланні причини можуть виправдати запровадження таких обмежень. Будь-які такі обмеження мають відповідати «нагальній суспільній потребі» та бути «пропорційними легітимній меті, яку вони переслідують».
Необхідно враховувати, що людина є найвищою цінністю, а також носієм не тільки прав, а й потреб та інтересів, їй також властиві наміри та очікування, прагнення до стабільності й безпеки тощо. Тому принцип пропорційності тісно пов’язаний з принципом розумності, який повинен застосовуватися наскрізно через всі його елементи, допомагаючи через оціночні судження виділити належну вагу права, дійсну мету його обмеження, найсприятливіші або ж найменш обтяжливі для людини засоби її досягнення, справедливу компенсацію за обмежене право тощо [Критерії оцінки дотримання верховенства права в Україні (Rule of Law Checklist for Ukraine) / за заг. ред. М.Козюбри; Центр дослідження проблем верховенства права та його втілення в національну практику України Національного університету «Києво-Могилянська академія». Київ, 2019. С 93.].
З матеріалів справи не вбачається наявність переконливих та нездоланних причин, які можуть виправдати запровадження обмеження права Особи 1 на свободу віросповідання, що полягає в безальтернативному поданні електронної форми декларацій доброчесності та родинних зв’язків судді».
22. Обставини цієї справи цілком тотожні справі №640/3701/20.
23. Відповідач у відзиві на позов самостійно зазначає, що рішення у справі №640/3701/20 ВККС виконано добровільно.
24. Окремо колегія суддів зазначає, що ВККС має організаційні та технічні можливості оприлюднювати дані паперових декларацій доброчесності та родинних зв’язків судді у відкритому доступі для суспільства. Вказане підтверджується можливістю ознайомитись із розміщеними на сайті відповідача сканкопіями паперових декларацій доброчесності та родинних зв’язків суддів, які подавались до запровадження електронного декларування, тобто декларацій, які подані в 2016—2017 рр., та у 2018 році.
25. Таким чином, мета декларування (доступ суспільства до інформації, яка міститься в деклараціях доброчесності та родинних зв’язків судді) може бути досягнута зокрема і шляхом подання паперових декларацій.
26. У справі №640/3701/20 ВС зробив висновок, що оскільки закон «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII не містить альтернативи права вибору подачі декларацій доброчесності та родинних зв’язків віруючою людиною, то примусове виконання особою обов’язку подачі в електронному виді таких декларації також не відповідатиме легітимній меті та буде порушенням її прав і свобод, закріплених у Конституції та в конвенції.
27. Колегія суддів вважає висновки ВС, викладені у постанові від 27.01.2021 у справі №640/3701/20, релевантними до обставин цієї справи.
28. Таким чином, з огляду на встановлені обставини та практику ВС у подібних правовідносинах, Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
29. Відповідно до ч.1 ст.139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
30. Матеріалами справи підтверджено, що позивач за подання адміністративного позову в цій справі сплатила судовий збір у розмірі 908,00 грн., які на підставі ч.1 ст.139 КАС підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись стст.22, 139, 241-246, 255, 295 КАС, ВС
ВИРІШИВ:
Позов Особи 1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ВККС щодо неприйняття декларації родинних зв’язків та декларації доброчесності судді Київського окружного адміністративного суду Особи 1 за 2016—2020 та за 2020 роки відповідно у паперовому вигляді.
Зобов’язати ВККС прийняти у паперовому вигляді декларацію родинних зв’язків судді КОАС Особи 1 за 2016—2020 роки та декларацію доброчесності судді за 2020 рік в паперовому вигляді.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ВККС на користь Особи 1 суму сплаченого судового збору у розмірі 908 грн.
Рішення ВС як суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої палати ВС за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на судове рішення ВС подається безпосередньо до ВП ВС протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення ВС може бути подана до ВП ВС протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.