Когда отпуск на кону
Нардепы убрали одну неоднозначность из закона о ВККС, но оставили две другие
Из-за нежелания или целенаправленных указаний нардепы не хотят вчитываться в противоречивые нормы законопроекта, который должен запустить работу ВККС. Уставшие от сансары поправок и предложений, они просто давят «за» и мысленно уже летят на отдых.
Складна математика
Глава держави повернув до Верховної Ради закон щодо відновлення роботи ВККС. На його думку, голоси міжнародних експертів у складі конкурсної комісії мають важити більше, а закон у нинішньому вигляді породжує невизначеність.
Як зазначав «ЗіБ», під час прийняття законопроекту №3711-д у другому читанні народні депутати проголосували за дві взаємовиключні норми, що визначають порядок прийняття рішень першим складом конкурсної комісії (див. «Конкурс до конкурсної»).
Не допомогло й «техніко-юридичне доопрацювання»: в апараті ВР включили до п.50 розд.XII «Прикінцеві та перехідні положення» відразу 3 абзаци щодо процедури голосування. Так, один говорить, що рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували 3 члени конкурсної комісії, принаймні два з яких — іноземні експерти. Наступний говорить, що може бути достатньо й трьох голосів, якщо двоє з них — іноземні, а голоси поділилися навпіл. Нарешті, абз.20 знову уточнює, що все ж має бути принаймні 4 «за», причому по двоє іноземних та українських членів.
Президент уважає, що думка української сторони не так важлива, тому пропонує абз.20 п.16 прибрати з тексту закону. Щоправда, це не позбавляє закон правової невизначеності, яка стала одним з аргументів його повернення до парламенту. Адже й надалі конкуруватимуть абзаци 17 та 18 цього ж пункту.
З одного боку, якщо голоси поділяться навпіл, то матимемо 3 на 3. А абз.17 вимагає 4 голоси для прийняття рішення. З другого — ніде не сказано, що член КК має голосувати тільки «за» чи «проти». Урешті-решт він може утриматись або вийти з чату, і тоді не буде «навпіл».
Пропозиції на позитиві
Утім, є й плюси в президентських пропозицій. Так, на вул. Банковій дійшли висновку, що вся процедура може загальмувати через відсутність голови Вищої ради правосуддя. Тому запропонували додати в тексті посилання на «особу, яка виконує його обов’язки».
Крім того, глава держави наполягає на тому, аби унеможливити пряме залучення «грантоїдів» до роботи КК як експертів. Президент уважає, що достатньо буде просто дозволити залучати помічників і перекладачів — за гроші тих самих міжнародних організацій. Але без жодних повноважень щодо доступу до всіх документів та інформації.
Також у пропозиціях звертається увага на той факт, що в законі не забезпечено принципу, за яким у складі ВККС має бути не менше половини суддів. Адже комісія була б повноважною у складі 11 членів без уточнення щодо «якості» членів. Тому гарант упевнений: слід обумовити, що почати роботу ВККС зможе, якщо з 11 членів мінімум 6 будуть суддями або суддями у відставці.
Утім, бракує вимоги до списку кандидатів, який формуватиме КК, аби в ньому також було дотримано пропорцію. Наприклад, аби в списку кількість суддів співвідносилася з кількістю посад, які вони повинні обійняти (тобто не менше 16 претендентів). Інакше КК може включити до нього тільки 8 суддів, й у голови ВРП фактично не буде вибору.
Закриваючи гештальт
Засідання Комітету ВР з питань правової політики, на якому розглядалися пропозиції Президента щодо такого надважливого (за словами самих народних депутатів) законопроекту, видалося щонайменше дивним. Адже за 12 хв. комітет устиг розглянути не лише питання роботи ВККС, а й інший проект, який ніяк із ним не пов’язаний.
Міністр юстиції Денис Малюська, який взяв участь у засіданні, виявився небагатослівним та обмежився тезовим викладом пропозицій Президента, не вдаючись до їх оцінки.
Слідом за виступом міністра мало би йти обговорення, але замість нього після «хвилини мовчання» голова комітету Андрій Костін відкрив голосування. І, попри спроби Сергія Демченка висловитися, продовжував читати прізвища для процедури голосування. Як С.Демченко не закликав: «Є питання! У мене є позиція!» — голова комітету був непохитним. Для обговорення проекту парламентарю слова так і не надали.
Аж коли дійшли до «різного», С.Демченку вдалося все ж висловити свою позицію, яка після голосування вже не мала ніякого значення. Нардеп наголосив, що таке голосування за пропозиції Президента в цілому є порушенням ст.133 Регламенту ВР, адже волевиявлення мало відбуватися за кожну пропозицію гаранта окремо.
Чому довготривалі зазвичай засідання та принципові дебати змінилися формальним голосуванням і тишею — залишається тільки здогадуватися. Імовірно, заздалегідь провели інструктаж членів комітету, в якому несхвальна оцінка пропозицій Президента означала б зірвані омріяні відпустки.
Хід пленарного засідання теж пройшов доволі гладко. Пролунало кілька виступів, які ніяк не змінили стану речей. Була проголосована кожна пропозиція Президента окремо. Проте Сергій Власенко заявив, що під час розгляду тих пропозицій на комітеті відбувалися численні порушення Регламенту ВР. Зокрема, низку депутатів опозиційних фракцій не було долучено до відеоконференції, а голосування відбувалося не щодо кожної пропозиції, а загалом. Перша теза парламентаря видається цілком правдивою, адже такий штиль під час засідання міг свідчити про те, що «особливо буйних» вирішили залишити за бортом розгляду ініціативи.
А на рахунок Регламенту С.Власенко зайняв ту саму позицію, що й С.Демченко, та хто ж їх слухав? Тандем двох тезок у роботі комітету, попри належність до різних політичних таборів, до речі, вже давно помітний особливо під час розгляду гучних законопроектів. Але чим гучніші ініціативи, тим менше критики готова сприймати стосовно них монобільшість. Тим паче критики від тих, хто нібито «свій» та мав би тихо голосувати «за».
Поспіх до добра не доведе
І хоча за законопроект із пропозиціями Президента проголосовано, а гештальт із ВККС закрито, залишаються суцільні запитання. Зокрема, чи прибрана в тій редакції закону, яку прийняли більш ніж 300 голосами, невизначеність щодо процедури голосування в конкурсній комісії? Адже є дві норми, які по-різному визначають необхідну кількість голосів і допускають множинне тлумачення.
Ба більше, якщо порівняти процедуру, що виписана для КК та етичної ради, що діятиме як дорадчий орган при ВРП, то впадає в око ще одна неоковирність, яку пропустив профільний комітет і куратори з вул. Банкової. Дослівно: «У разі однакової кількості голосів «за» і «проти» голоси трьох членів КК, з яких двоє запропоновані міжнародними та іноземними організаціями, є вирішальними».
Ніщо не заважає тлумачити цей пункт і таким чином, що коли всі 3 «за» належать іноземцям — рішення не вважатиметься прийнятим, бо сказано про рівно два. Натомість, наших міжнародних партнерів запевняли на Банковій, що саме їхня думка матиме перевагу над оцінкою кандидатів з боку представників суддівського корпусу.
Якщо ж законодавець мав на увазі інше, він би записав так, як у законопроекті №5068 щодо ЕР: «з яких принаймні двоє запропоновані міжнародними та іноземними організаціями». Наявність прислівника «принаймні» прибирає згадану неоднозначність. Адже навіть школяр знає відмінність між знаками «=» та «≥». І це не вища математика, якій не вчать юристів.
Отже, якщо на вул. Банковій дійсно опікуються тим, аби Конституційний Суд не мав підстав для блокування судової реформи, главі держави доведеться вдруге повертати закон до парламенту. Бо поспіх до добра не доведе. Крім того, ще й закон ухвалений у Всесвітній день безладу. Тож усі неоднозначності проекту №3711-д естафетою перейдуть у складнощі з реалізацією процедури на практиці та позови кандидатів, які не потраплять до складу нової ВККС. А воно нам треба?