Лес рубят, щепки не летят
Декриминализации деяния влечет отсутствие события уголовного правонарушения, что является основанием для отказа в гражданском иске. Такое заключение сделал ВС в постановлении №698/229/17, текст которого печатает «Закон и Бизнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
14 червня 2021 року м.Київ №698/229/17
Верховний Суд колегією суддів третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого — БУЛЕЙКО О.Л.,
суддів: БОРОДІЯ В.М., ФОМІНА С.Б. — розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Токар О.М. на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 28.09.2020 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до ЄРДР за №*00008, щодо Особи 1, Інформація 1, громадянина України, уродженця с.Юрківка Звенигородського району Черкаської області, раніше не судимого, кримінальне провадження у вчиненні злочину, передбаченого ст.246 Кримінального кодексу, закрито.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини
Ухвалою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 12.05.2020 кримінальне провадження за обвинуваченням Особи 1 у вчиненні злочину, передбаченого ст.246 КК закрито, внаслідок набрання чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.
У задоволенні позову про стягнення матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у розмірі 1618887,33 грн. — відмовлено на підставі ч.2 ст.129 Кримінального процесуального кодексу.
Вирішено питання щодо долі речових доказів.
Арешт, накладений згідно з ухвалою слідчого судді Лисянського районного суду Черкаської області від 22.02.2017 на майно Особи 1, скасовано.
Ухвалою КрАС від 28.09.2020 зазначену ухвалу місцевого суду в частині вирішення цивільного позову скасовано, призначено у цій частині новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
В решті ухвалу залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Токар О.М., посилаючись на істотне порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу КрАС від 28.09.2020 скасувати, а ухвалу Катеринопільського райсуду від 12.05.2020 залишити без зміни.
Захисник зазначає про порушення апеляційним судом презумпції невинуватості Особи 1.
Захисник вважає, що судом першої інстанції не проводилось судове слідство та винуватість Особи 1 у вчиненні злочину, передбаченого ст.246 КК, не встановлювалась, тому висновок апеляційного суду про не встановлення події злочину є не законним.
Захисник вказує на невідповідність ухвали апеляційного суду усталеній практиці Європейського суду з прав людини щодо скасування ухвали суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні цивільного позову <…>.
Мотиви Суду
Відповідно до чч.2, 3 ст.4 КК, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
Відповідно до ч.4 ст.5 КК, якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження українських лісів та запобігання незаконному вивезенню необроблених лісоматеріалів» від 6.09.2018 №2531-VIII, який набрав чинності з 1.01.2019, до ст.246 КК були внесені зміни.
Зокрема, зазнала змін диспозиція цієї статті, де було зазначено, що кримінальна відповідальність передбачається за незаконну порубку дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну шкоду.
Згідно з приміткою до ст.246 КК в редакції закону від 25.04.2019 визначено, що істотною шкодою вважається така шкода, яка у 20 і більше разів (за законом №2531-VIII: у 2000 і більше разів. — Прим. ред.) перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, або інша істотна шкода завдана навколишньому середовищу в частині забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів.
Ухвалою Катеринопільського райсуду від 12.05.2020 кримінальне провадження за обвинуваченням Особи 1 у вчиненні злочину, передбаченого ст.246 КК закрито, внаслідок набрання чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.
У задоволенні позову про стягнення матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у розмірі 1618887,33 грн. — відмовлено на підставі ч.2 ст.129 КПК.
Рішення про закриття кримінального провадження на підставі п.4 ч.1 ст.284 КПК констатує відсутність злочинності та караності діяння за змістом нового кримінального закону і, відповідно, не тягне для особи будь-яких кримінально-правових наслідків, навпаки, спрямоване на захист прав цієї особи, а тому, враховуючи, що питання про кримінальну відповідальність за діяння, яке втратило якість злочинності, виключається в принципі, то й кримінальне переслідування відносно підозрюваного, обвинуваченого підлягає припиненню. А тому суд у судовому провадженні (не тільки підготовчому) не може не відреагувати на зміну державою оцінки певного діяння, і має у процесуальному порядку відреагувати на скасування кримінальної відповідальності за діяння. Зазначене узгоджується з правовою позицією ВС, викладеною в постанові від 11.12.2019 в справі №153/1289/18.
Ухвалою Катеринопільського райсуду від 12.05.2020 кримінальне провадження щодо Особи 1 було закрито, у задоволенні цивільного позову було відмовлено. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що на час судового розгляду набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за злочин, передбачений ст.246 КК, констатувавши, що до таких висновків суд дійшов, незважаючи на те, що фактично відбулась зміна кримінального закону та, вказавши у своєму рішенні, що при зміні кримінального закону відбулася декриміналізація, наслідками якої є відсутність події кримінального правопорушення, що є підставою для відмови у цивільному позові.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, прокурор в апеляційній скарзі, не оспорюючи встановлених судом фактичних обставин справи і прийняте судом рішення про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст. 284 КПК, вважав, що дана ухвала є незаконною та необґрунтованою, у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду, викладених в ухвалі, фактичних обставин кримінального провадження. Просив скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову та призначити в цій частині новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст.129 КПК, погодившись з обґрунтованістю підстав для закриття кримінального провадження, скасував ухвалу Катеринопільського райсуду від 12.05.2020 в частині цивільного позову та призначив розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
На думку колегії суддів ВС, зазначене рішення суду апеляційної інстанції не ґрунтується на вимогах закону з огляду на таке.
У відповідності до ст.129 КПК, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. У разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення суд відмовляє в позові. У разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою ст.326 цього кодексу, суд залишає позов без розгляду.
Згідно усталеної судової практики при розгляді кримінального провадження суд на основі всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження з’ясовує характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, наявність причинного зв’язку між вчиненим і шкодою, що настала, роль і ступінь участі кожного з обвинувачених у її заподіянні, а також, чи відшкодовано її повністю або частково до судового розгляду справи, і у вироку дати належну оцінку зазначеним обставинам.
У випадку закриття провадження судом внаслідок набрання чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою, цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди у цьому випадку можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.
Отже, оскільки цивільний позов розглядається судом разом із кримінальним провадженням, то у даному кримінальному провадженні його необхідно залишити без розгляду.
Прокурор, виходячи з повноважень, передбачених ст.36 КПК уповноважений пред’являти цивільний позови в інтересах держави чи громадян, які через фізичний стан чи матеріальне становище, не досягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність не спроможні захищати свої інтереси, у порядку, передбаченому цим кодексом та законом. Вирішуючи питання про скасування ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не врахував не лише вимоги ст.129 КПК, але й вимоги ст.36 КПК.
На думку колегії суддів ВС, апеляційний суд залишив поза увагою вказане істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
За таких обставин, оскаржувану ухвалу в частині вирішення цивільного позову не можна вважати законною, вона підлягає зміні, а касаційна скарга захисника — задоволенню частково.
Керуючись стст.433, 434, 436, 441, 442, ВС
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу захисника Токар О.М. на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 28.09.2020 задовольнити частково.
Ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 28.09.2020 змінити. Позов прокурора до Осои 1 про відшкодування майнової шкоди залишити без розгляду.
В решті судове рішення залишити без зміни.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.