Механизмы принуждения

За счет каких новелл попытаются улучшить исполнение решений?

Законодатель в который раз пытается реформировать систему исполнения судебных решений. За последние 2 года у нас уже 4-й законопроект. К сожалению, ни один из предыдущих не получил статус закона. Очередной проект, похоже, соединил в себе все предыдущие и сформулировал некоторые новые нормы.

Усе — в одному

Проект закону «Про примусове виконання рішень» (№5660) об’єднує у собі всі діючі нормативно правові акти, які регулюють систему примусового виконання рішень, зокрема, закони «Про виконавче провадження», «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та інші. У новому проекті нарешті об’єднуються норми, що регулюють діяльність як державних, так і приватних виконавців. Також пропонується в одному акті об’єднати всі основні норми, які регулюватимуть систему виконання судових та інших рішень, що, безумовно, є доцільним та необхідним.

Із попередніх законодавчих ініціатив сюди «перебралися» норми:

• щодо розширення повноважень приватних виконавців та їх помічників, якими приватні виконавці наділяються практично ідентичними повноваженнями поряд із державними;

• спрощення порядку отримання доступу до професії приватного виконавця, яке спрямовано на збільшення кількості останніх;

• створення системи органів самоврядування приватних виконавців, що, як убачається, може надмірно бюрократизувати та зарегулювати цей інститут.

Що стосується основного розділу проекту, власне виконавчого провадження, то до нього практично повністю перенесені всі статті із діючого закону «Про виконавче провадження». Хіба що змінено їх порядок та внесені деякі не дуже значні зміни та доповнення.

Розкриття банківської таємниці

Серед новел можна виділити закріплений у ст.99 проекту механізм автоматичного арешту та списання коштів боржника, розміщених на рахунках у банках. Передбачається, що така диджиталізація реалізується за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження та електронної взаємодії між банками та виконавцями.

Крім того, змінами до закону «Про банки та банківську діяльність» пропонується зобов’язати банки за запитом виконавця розкривати банківську таємницю та повідомляти про всі наявні рахунки боржника, кошти на них та рух цих коштів.

З одного боку, така новела може позитивно вплинути на ефективність системи виконання рішень. Але з другого — це може стати передумовою для зловживання виконавцями своїм правом на отримання інформації, яка віднесена до банківської таємниці.

Ще однією з позитивних змін є уточнення порядку звернення стягнення щодо окремих видів майна. Наприклад, ст.109 проекту деталізовано порядок звернення стягнення на зброю. Такі зміни беззаперечно є позитивними та значно полегшать процес примусового виконання рішень.

Виселення з житла

Щодо дискусійних новел можна віднести комплекс змін, який дозволяє примусово виселяти із житла боржника та інших осіб без надання іншого житла, що наразі неможливо в силу положень Житлового кодексу. Крім того, пропонується дозволити звертати стягнення на житло боржника навіть у випадку, коли в ньому зареєстрована малолітня дитина.

З одного боку, такі зміни можуть значно підвищити ефективність виконання судових рішень. Адже існують непоодинокі випадки, коли недобросовісні боржники навмисно реєструють у житлі малолітніх дітей для блокування примусової реалізації такої нерухомості. А з другого — як бути сім’ям, які залишаться на вулиці з уявним правом на отримання тимчасового житла від органів місцевого самоврядування? Питання риторичне.

Вочевидь, комплекс зазначених змін потребує доопрацювання задля недопущення порушення основних прав і свобод людей. Спочатку треба віднайти (створити) це тимчасове житло, після чого закріплення таких змін на законодавчому рівні стане можливим.

Позасудові обмеження

Ще однією з дискусійних новел є надання виконавцям повноважень на позасудове обмеження боржника у праві виїзду за межі України. Так, ст.133 проекту пропонується наділити виконавців правом виносити постанови про обмеження боржника — фізичної особи, а у разі, якщо боржник — юридична особа, то керівника такої особи, у праві виїзду за кордон у разі невиконання боржником протягом двох місяців з дня відкриття виконавчого провадження рішення, за яким сума стягнення перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати (наразі — 120 тис. грн.) та в деяких інших випадках.

Відповідна постанова в разі її винесення державним виконавцем затверджується керівником органу ДВС, якому він безпосередньо підпорядкований. Якщо таку постанову підпише приватний виконавець, її має ввести в дію керівник структурного підрозділу територіального органу Міністерства юстиції в цьому виконавчому окрузі.

Однак запровадження таких змін може негативно вплинути на гарантоване Конституцією право кожного громадянина на вільне пересування. З огляду на це повноваження щодо обмеження у праві виїзду за кордон необхідно залишити виключно за судом.

***

У цілому проект з урахуванням доопрацювання деяких дискусійних норм може значно покращити ситуацію із системою виконання судових рішень, реформувати її та сприятиме розвитку інституту приватних виконавців. Останні у свою чергу мають зробити цю систему більш ефективною.