Закон і Бізнес


Моя земля — мой гараж


№25 (1531) 19.06—25.06.2021
8323

Для признания права собственности на самовольное строительство необходимы не только отсутствие нарушения прав других лиц, но и установление соответствия объекта нормам и правилам. Такое заключение сделал ВС в постановлении №623/3999/18, текст которого печатает «Закон и Бизнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

19 травня 2021 року                        м.Київ                              №623/3999/18

Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — КРАТА В.І.,
суддів: ДУНДАР І.О. (доповідач), КРАСНОЩОКОВА Є.В., РУСИНЧУКА М.М., ТІТОВА М.Ю. —

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Особи 1 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 31.07.2019 та постанову Харківського апеляційного суду від 2.12.2019,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року Особа 1 звернувся із позовом до Ізюмської міськради з позовом про визнання права власності.

Позов мотивований тим, що 15.08.2016 він уклав договір міни земельних ділянок, посвідчений державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Живолуп І.В. за реєстровим №3-897, відповідно до якого набув у власність земельну ділянку площею 0,0033 га, кадастровий №*0040, розташовану за Адресою 1, з цільовим призначенням для будівництва індивідуального гаражу.

В 2017 році він звернувся до виконавчого комітету Ізюмської міської ради та отримав містобудівні умови і обмеження забудови ділянки від 26.01.2017 №17-03 строком чинності до 31.12.2019.

У березні 2017 року на його замовлення ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Розвідувач» розроблено робочий проект щодо будівництва індивідуального гаражу за Адресою 1.

На підставі вказаних документів у 2017 році позивач здійснив будівництво гаражу на належній йому ділянці, однак не повідомив органи державної архітектурно-будівельної інспекції про початок виконання будівельних робіт.

Постановою головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу №2 департаменту ДАБІ у Харківській області Олещенка Є.В. від 18.09.2018 №540-П його визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.5 ст.96 Кодексу про адміністративні правопорушення, а саме, виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок їх виконання, вчинені щодо об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з незначними наслідками (СС1). Вказаною постановою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн., який він сплатив, що підтверджується квитанцією від 25.09.2018.

Таким чином, на теперішній час вказаний об’єкт будівництва вважається самочинним, так як він збудований без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи.

Просив визнати за ним право власності на гараж площею 28,5 м-2, що розташований за Адресою 1.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ізюмського міськрайсуду від 31.07.2019, залишеним без змін постановою ХАС від 2.12.2019, у задоволенні позовних вимог Особи 1 до Ізюмської міськради, третя особа без самостійних вимог: інспекція ДАБК у Харківській області про визнання права власності, відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що позивач не вичерпав усі можливі заходи узаконення самовільно збудованого об’єкту у позасудовому порядку, зокрема, відповідності до «Прикінцевих положень» закону «Про регулювання містобудівної діяльності», а також у порядку неможливості отримання вихідних даних на проектування (ст.29 закону «Про регулювання містобудівної діяльності») та неможливості розроблення і затвердження у встановленому порядку проектної документації на об’єкт будівництва (ст.7 закону «Про архітектурну діяльність»).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2019 року особа 1 подав до ВС касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Ізюмського міськрайсуду від 31.07.2019 та постанову ХАС від 2.12.2019, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач звертався до Ізюмської міськради з приводу отримання вихідних даних на об’єкт самочинного будівництва та до департаменту ДАБІ, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства з приводу введення в експлуатацію самочинно збудованого об’єкту будівництва, однак, отримав відповідь, що тільки у разі визнання судом права власності на самочинно збудований об’єкт, розглядається питання щодо прийняття його в експлуатацію. Дії, що були вчинені позивачем, свідчать про наявність спору про право, що дає підстави для звернення до суду. Судами не застосовано ч.5 ст.376 Цивільного процесуального кодексу. Позивач здійснив самочинне будівництво гаражу без повідомлення компетентного органу про початок будівництва, але на власній земельній ділянці. Вказане будівництво не порушує прав інших осіб. Судами неправильно застосовано норми «Прикінцевих положень» закону «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо можливості отримання вихідних даних на проектування та розроблення і затвердження у встановленому порядку проектної документації на об’єкт будівництва. Судами не з’ясовані всі обставини справи, що мають значення, а тому зроблений неправильний висновок про те, що позивач не вичерпав усі можливі заходи узаконення самовільно збудованого об’єкту в позасудовому порядку. Прийняття в експлуатацію спірного гаражу можливо лише шляхом подання декларації про готовність до експлуатації самочинно збудованого об’єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду <…>.

Позиція ВС

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що15.08.2016 Особа 1 уклав договір міни земельних ділянок, посвідчений державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Живолуп І.В. та зареєстрований в реєстрі за №3-897, відповідно до якого набув у власність земельну ділянку площею 0,0033 га кадастровий №*0040, розташовану за Адресою 1, з цільовим призначенням для будівництва індивідуального гаражу.

В 2017 році Особа 1 звернувся до виконавчого комітету Ізюмської міськради та отримав містобудівні умови і обмеження забудови ділянки від 26.91.2017 №17-03.

У березні 2017 року на замовлення Особи 1 ТОВ «ВКФ «Розвідувач» розроблено робочий проект щодо будівництва індивідуального гаражу за Адресою 1.

У 2017 році Особа 1 здійснив будівництво гаражу площею 28,5 м2 на належній йому на праві власності земельній ділянці за Адресою 1. Будівництво гаражу Особа 1 здійснив без повідомлення органів ДАБІ про початок виконання будівельних робіт.

7.09.2018 спеціалістами департаменту ДАБІ проведена позапланова перевірка, за результатами якої встановлено факт виконання Особою 1 будівельних робіт щодо об’єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з незначними наслідками (СС1), за Адресою 1 — без повідомлення про початок виконання будівельних робіт, про що складено акт від 7.09.2018 №540-Л та протокол про адміністративне правопорушення від 7.09.2018.

Особі 1 видано припис №540-Пр про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 7.09.2018.

Постановою по справі про адміністративне правопорушення від 18.09.2018 №540-П, винесеною головним інспектором будівельного нагляду Олещенко Є.В., Особу 1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.96 КпАП, а саме, виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання зазначених робіт, вчинені щодо об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з незначними наслідками (СС1). Вказаною постановою на Особу 1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн., яке ним сплачено повністю згідно квитанції від 25.09.2018.

У ст.15 ЦК визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК кожна особа має звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Статтею 328 ЦК передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Оскільки відповідно до ст.328 ЦК набуття права власності — це певний юридичний склад, з яким закон пов’язує виникнення в особи суб’єктивного права власності на певні об’єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об’єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст.392 цього кодексу.

На підставі ч.5 ст.376 ЦК на вимогу власника (користувача) ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це право не порушує права інших осіб.

Звертаючись до суду з даним позовом, Особа 1 — власник ділянки, обґрунтовував позовні вимоги саме посиланням на зазначену норму права.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, та суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін це рішення, на зазначені обставини та вимоги закону уваги не звернули, не визначилися з характером спірних правовідносин, не з’ясували, чи порушує права інших осіб право власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Крім того, виходячи зі змісту стст.331, 375, 376, 380 ЦК, правовою підставою визнання судом права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на підставі ч.5 ст.376 ЦК може бути не лише відсутність порушення прав інших осіб таким визнанням, а й встановлення судом відповідності такого об’єкта архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам.

Тому, вирішуючи справу за позовом власника (землекористувача) ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов’язані встановити всі обставини справи, зокрема: чи звертався позивач до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушення будівельних норм та правил істотними.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що позивач звертався до департаменту ДАБІ від 22.01.2019, Мінрегіону від 1.03.2019, на що отримав відповіді від відділу містобудування та архітектури апарату виконавчого комітету Ізюмської міськради від 22.11.2018 №С-2167/2304, департаменту ДАБІ від 22.02.2019 №1020-1950, від 28.05.2019 №1020-4188.

Суди зазначеним обставинам не дали належної правової оцінки, відмовивши у задоволенні позовних вимог з формальних підстав — не вичерпані всі можливі заходи узаконення самовільно збудованого об’єкту в позасудовому порядку та не з’ясувавши наявність умов для застосування ч.5 ст.376 ЦК, фактично не вирішили спір по суті заявлених позовних вимог.

Отже, суди належним чином не встановили обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, не дослідили зібраних доказів, не спростували доводів позивача, у зв’язку з чим дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні позову.

Висновки ВС

Відповідно до чч.3 та 4 ст.411 ЦПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Це унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, судові рішення скасувати, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись стст.400, 411 (в редакції, чинній станом на 7.02.2020), 409, 416 ЦПК, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Особи 1 задовольнити частково.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 31.07.2019 та постанову Харківського апеляційного суду від 2.12.2019 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови рішення Ізюмського міськрайсуду від 31.07.2019 та постанова ХАС від 2.12.2019 втрачають законної сили.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.