Свой чужой папа

Жесткий лимит на свидания с ребенком нарушает права отца

В войне бывших возлюбленных за дочь главное — не потерять баланс между правом и амбициями. Можно ли считать нарушением права на уважение семейной жизни минимизацию контактов отца с ребенком, если они не виделись несколько лет? Ответ искали в Страсбурге.

Якби хотів, то приїхав би

Шлях Іллі Нечая до Європейського суду з прав людини розпочався з особистої драми. У 2007 році чоловік одружився, через рік у пари народилася дитина. Проте вже за 3 роки подружжя розлучилось і дружина забрала доньку та сина від попереднього шлюбу та переїхала з Москви до Казані. Вже за рік жінка втретє вийшла заміж — тепер за громадянина Туреччини — та поїхали жити на його батьківщину, забравши дітей із собою. Відтоді, за словами І.Нечая, вона заважала спілкуванню з донькою. Так тривало майже 3 роки. Протягом цього часу він намагався домовитися про зустрічі та спілкування з донькою, але жінка була проти.

Тож чоловік вирішив звернутися до суду та добитися права бачитися з донькою. Вахітовський районний суд м.Казані вирішив, що дівчинка повинна проживати з матір’ю в Туреччині. На думку суду, мати могла забезпечити більш сприятливі та комфортні умови для виховання, а розрив відносин з матір’ю та братом міг стати стресом. Тож суд постановив, що чоловік має право бачитися з донькою кожну суботу та неділю, через місяць.

Утім, невдовзі дружина забрала дітей та переїхала на 3 роки до Туреччини, але згодом повернулася до Росії. І.Нечай відразу ініціював відкриття виконавчого провадження.

Однак жінка не хотіла, щоб колишній бачився зі спільною дитиною, а тому й собі звернулася до суду з проханням передивитися графік побачень. На її думку, тривала відсутність контактів могла викликати психічні проблеми в доньки.

Суд вирішив провести експертизу в центрі соціальної допомоги сім’ям і дітям. Там дійшли висновку, що присутність батька в житті дитини не піде їй на користь. Водночас чоловік самостійно звернувся до органів опіки з проханням провести ще одну експертизу. У результаті психологи зробили висновок, що збільшення кількості годин позитивно вплине на відносини між батьком і донькою.

Судовий спір закінчився правом чоловіка бачитися з дитиною кожної суботи непарних місяців кожного року в присутності та з дозволу матері. І.Нечай вважав таке рішення несправедливим і в оскарженнях дійшов до Верховного суду РФ, але так нічого й не домігся.

12 годин для тата

У Страсбург заявник поскаржився, що рішення суду, яким було дозволено лише 12 годин на рік спілкуватися з донькою, порушило щодо нього ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. На його думку, такий порядок спілкування фактично прирівняв його до незнайомця. А тому підтримувати нормальні стосунки з донькою буде неможливо. Таке втручання в його право не було передбачено законом і не було необхідним.

Він також зазначив, що в законодавстві передбачено, що той з батьків, з ким залишилася дитина, не має права заважати спілкуватися. Виняток стосується тільки випадків, коли таке спілкування може завдати шкоди фізичному, психологічному чи моральному здоров’ю дитини. Утім, у справі заявника не було доведено жодної із цих обставин, які могли б бути підставою для такого висновку. Тож І.Нечай вважав, що районний суд не зміг установити справедливий баланс у питання відносин з дитиною. До того ж він стверджував, що йому не була дана можливість брати участь у діагностиці його батьківських відносин з донькою. Також йому не дали можливості допитати експерта.

Представники Росії наголошували, що суди врахували умови життя сторін, вік дитини та інші чинники, які мали значний вплив на її фізичний та розумовий розвиток. На думку уряду, емоційний зв’язок між батьком та його донькою вже був утрачений, а розрив з матір’ю міг спричинити невиправний психоемоційний стрес для дівчинки. Саме цей факт підтвердив психолог. Усі ці висновки експерта заявник не оскаржував. Тож представники країни стверджували, що рішення було законним і мало на меті захистити інтереси дитини.

Основний аргумент спростовано

ЄСПЛ відзначив, що основний аргумент російського суду — це те, що батько не спілкувався зі своєю дитиною 2 роки 8 місяців і, відповідно, утратив емоційний зв’язок. Також суд посилався на вік дитини та її прив’язаність до матері, неможливість розвитку міцних стосунків без шкоди для дитини. Попри це, у Страсбурзі вирішили, що докази не можна розцінювати як достатні.

Там відмітили, що суди не розглядали причини відсутності зв’язків. Причиною позову І.Нечая до суду було усунення перепон з боку матері в спілкуванні з донькою. До того ж після першого рішення, яким був установлений графік побачень, дружина переїхала до Туреччини, тим самим створивши перешкоди для побачень з дитиною. Утім, про намагання батька спілкуватися з донькою свідчить той факт, що, як тільки колишня дружина повернулася до Росії, він відразу ініціював відкриття виконавчого провадження.

У Страсбурзі звернули увагу на те, що ймовірна втрата зв’язку батька й дівчинки була встановлена після діагностики відносин батьківства. Але заявник не отримав практичної можливості брати участь у цій експертизі.

В ЄСПЛ також відзначили, що держава проігнорувала висновок органів опіки, в якому йшлось, що збільшення кількості контактів без участі матері буде позитивно впливати на стосунки. До того ж суди не звернули уваги на психологічну експертизу, яка була проведена у 2013 році. Зроблено висновок, що І.Нечай був гарним батьком, а його спілкування з донькою лише сприяло б гармонійному розвитку дитини.

На думку Євросуду, установлений ліміт часу та графік зустрічей неминуче призвели б до розриву відносин батька та доньки. До того ж у рішеннях російських судів немає таких доказів, які могли б указувати на баланс поставлених на карту інтересів. Відповідно, у рішенні від 25.05.2021 у справі «Nechay v. Russia» ЄСПЛ установив порушення права на повагу до приватного та сімейного життя. Сума компенсації за моральну шкоду сягнула €12500, €5500 — на судові витрати.