Закон і Бізнес


Ненадлежащее сообщение


№21 (1527) 22.05—28.05.2021
6389

То обстоятельство, что истец не сообщил о расторжении договора об оказании правовой помощи, не наделяет суд полномочиями не принимать это во внимание в дальнейшем. Такое заключение сделал ВС в постановлении №300/2642/19, текст которого печатает «Закон и Бизнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

14 квітня 2021 року                         м.Київ                               №300/2642/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді — МАРТИНЮК Н.М.,
суддів: ЖУКА А.В., МЕЛЬНИК-ТОМЕНКО Ж.М. —

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу за позовом Особи 1 до Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов’язання вчинити дії за касаційною скаргою Особи 1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2020.

І. Історія справи

Особа 1 у грудні 2019 року звернувся до суду з позовом до Оболонської сільради Долинського району, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо недотримання встановленого законом п’ятиденного строку надання інформації на запит №21 за вхідним №28 від 18.11.2019 і щодо ненадання публічної інформації за цим запитом позивача;

зобов’язати відповідача надати публічну інформацію за вказаним запитом, а саме: копію протоколів засідань постійно діючої комісії (соціально-економічного розвитку села) Оболонської сільради за 2016 рік.

Рішенням Івано-Франківського ОАС від 27.02.2020 у справі №300/2642/19, що прийняте у порядку письмового провадження, у задоволенні цього позову відмовлено.

Згідно наявного у справі супровідного листа від 27.02.2020 копію цього рішення 2.03.2020 нарочно отримав адвокат позивача — Мушинський В.Т.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Особа 1 6.08.2020 подав на нього апеляційну скаргу.

Ухвалою Восьмого ААС від 21.09.2020 апеляційну скаргу позивача залишено без руху у зв’язку з тим, що вона подана після закінчення строку на її подання. Водночас підстави, на які послався позивач у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд визнав неповажними.

Так, суд не взяв до уваги посилання апелянта на угоду №1 від 10.01.2020 про розірвання договору №1/11 про надання правової допомоги від 14.11.2019, укладеного між позивачем та його адвокатом, оскільки всупереч вимогам ч.3 ст.60 Кодексу адміністративного судочинства позивач не повідомив суд про припинення представництва, а тому суд дійшов висновку, що отримання адвокатом позивача копії оскаржуваного рішення є належним врученням судового рішення. Також суд не взяв до уваги посилання позивача на карантин, оскільки строк на подання апеляційної скарги закінчився 30.03.2020, тобто до набрання чинності законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-IX, яким розд.VI «Прикінцеві положення» КАС доповнено п.3 щодо продовження процесуальних строків на строк дії карантину, який набрав чинності 2.04.2020.

Враховуючи викладене, суд запропонував Особі 1 подати вмотивовану заяву про поновлення строку із зазначенням поважних причин його пропуску.

Ухвалою від 19.10.2020 Восьмий ААС відмовив у відкритті апеляційного провадження з тих підстав, що позивач не навів поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а у заяві, поданій на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, Особа 1 зазначив ті ж підстави, на які посилався раніше.

У касаційній скарзі Особа 1 просить скасувати ухвалу Восьмого ААС від 19.10.2020, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Скаржник зазначає, що з 10.01.2020 адвокат Мушинський В.Т. не був його представником, а тому не мав повноважень самостійно оскаржувати рішення суду першої інстанції. Не передав він позивачу і копію оскаржуваного рішення, оскільки позивач перебував за кордоном, починаючи з 13.01.2020. Натомість позивач зауважує, що повернувся до України у квітні 2020 року, тривалий час хворів і перебував на самоізоляції. Водночас у державі діяв карантин, що позбавило його права оскаржити судове рішення та повідомити суд про припинення представництва.

Наголошує, що копію оскаржуваного рішення суду першої інстанції отримав лише 9.07.2020 у відповідь на заяву про надання копії рішення від 25.06.2020.

Звертає увагу на те, що карантин в Україні запроваджено з 12.03.2020, а не з 2.04.2020, як про це зазначив суд апеляційної інстанції. Відтак позивач вважає, що вказана в ухвалі Восьмого ААС від 21.09.2020 дата закінчення строку апеляційного оскарження (30.03.2020) припадає на період дії карантину, а отже строк оскарження рішення Івано-Франківського ОАС від 27.02.2020 продовжується і закінчується після припинення карантину.

З огляду на викладене, скаржник вказує, що апеляційна скарга подана ним у межах строку на апеляційне оскарження.

Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав, копію ухвали про відкриття касаційного провадження отримав 29.12.2020.

Ознайомившись із доводами скаржника, ВС вважає необхідним задовольнити касаційну скаргу з огляду на таке.

ІІ. Мотиви ВС

ВС, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст.341 КАС, вважає за необхідне зазначити таке.

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Восьмого ААС від 21.09.2020 апеляційну скаргу Особи 1 на рішення Івано-Франківського ОАС від 27.02.2020 залишено без руху з тих підстав, що скаржником пропущено строк на апеляційне оскарження. Водночас суд запропонував апелянту надати вмотивовану заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій вказати поважні підстави пропуску цього строку.

На виконання зазначеної ухвали Особа 1 подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій зазначив, зокрема, що не мав змоги вчасно подати апеляційну скаргу, оскільки перебував за кордоном, а договір з адвокатом був розірваний ще до його виїзду за кордон. Натомість, навіть якщо обраховувати строк подання апеляційної скарги з 2.03.2020 (день отримання копії рішення адвокатом), то останнім днем на її подачу є 1.04.2020, а не 30.03.2020 як вказав суд, тоді як карантин введено з 12.03.2020, отже строк на апеляційне оскарження має бути продовжений на весь час дії карантину.

Так, відповідно до ст.295 КАС апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду — якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч.2 ст.299 цього кодексу.

Як убачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено 27.02.2020 у порядку письмового провадження. Копію зазначеного рішення позивач отримав 9.07.2020, про що свідчить відповідна відмітка на зворотному рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Особа 1 звернувся до суду з апеляційною скаргою 6.08.2020 відповідно до відтиску вхідного штемпеля суду першої інстанції.

Водночас положення ст.295 КАС передбачають право особи на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення повного рішення суду за умови, якщо розгляд справи відбувся, зокрема, в порядку письмового провадження.

Отже, рахуючи строк на апеляційне оскарження рішення Івано-Франківського ОАС від 27.02.2020 з дня наступного за днем отримання позивачем копії зазначеного рішення (9.07.2020), варто зауважити, що позивачем дотримано 30-денний строк на апеляційне оскарження, навіть не беручи до уваги особливості обрахунку процесуальних строків, запроваджених законом №540-IX та законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 №731-IX.

Висновок суду апеляційної інстанції про те, що копію оскаржуваного рішення отримав представник позивача — адвокат Мушинський В.Т. 2.03.2020, а тому строк на апеляційне оскарження закінчився 30.03.2020, є помилковим.

Як установлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до угоди №1 від 10.01.2020 про розірвання договору №1/11 про надання правової допомоги від 14.11.2019, укладеного між адвокатом Мушинським В.Т. та Особою 1, зазначені особи, у зв’язку з виконанням своїх зобов’язань дійшли згоди розірвати договір №1/11 від 14.11.2019, укладений між ними.

Отже, з 10.01.2020 адвокат Мушинський В.Т. не був представником Особи 1, а тому до розглядуваного випадку не застосовуються положення ч.7 ст.251 КАС, згідно з якою, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Та обставина, що позивач у порушення ч.3 ст.60 КАС не повідомив суд про розірвання договору №1/11 про надання правової допомоги від 14.11.2019, не наділяє суд повноваженнями не брати до уваги зазначену обставину в подальшому тільки з підстав того, що особа вчасно не повідомила про це суд, особливо, коли спірним є питання обчислення строку на апеляційне оскарження.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах, а саме: у спорі за позовом Особи 1 до того ж відповідача, що й у цій справі, викладена у постанові ВC від 21.01.2021 у справі №300/2628/19.

За таких обставин, а також ураховуючи те, що матеріали справи не містять доказів отримання позивачем чи його належним чином уповноваженим представником копії рішення Івано-Франківського ОАС від 27.02.2020 раніше, ніж 9.07.2020, висновок суду апеляційної інстанції про пропуск Особи 1 строку на апеляційне оскарження зазначеного рішення, є помилковим.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Україна як учасниця конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справі «Bellet v. France»).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).

Отже, як зазначила Велика палата ВC у рішенні від 5.12.2018 (справа №11-989заі18) згідно з практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги — є порушенням права на справедливий судовий захист.

У розглядуваному випадку суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, занадто формально підійшов до оцінки обставин в частині дотримання позивачем обов’язку повідомляти суд про припинення представництва, не взявши до уваги аргументи, що мають визначальне значення для правильного вирішення спірного питання, що, в свою чергу, позбавило позивача права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, оскільки оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції перешкоджає подальшому провадженню у справі та позбавляє права на апеляційне оскарження судового рішення, а також не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, її належить скасувати.

Згідно з ч.1 ст.353 КАС підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (ч.4 ст.353 КАС).

За вказаних обставин, ВЧ дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції та направлення справи для продовження розгляду до цього ж суду.

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати у зв’язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись стст.341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Особи 1 задовольнити.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2020 скасувати, а справу направити до цього ж суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й не може бути оскаржена.