Этический фильтр для ВРП

В ВК сказали, кто мешает судебной реформе и что с этим делать

Судебная реформа, которая не коснется функционирования Высшей рады правосудия и добропорядочности его членов, обречена на провал. Так считает Венецианская комиссия. Контроль со стороны неконституционного органа посягает на суверенитет государства и независимость Рады. На этом настаивают в ВРП. Кто из них «правее» и какая черная кошка пробежала между Радой и нашими международными партнерами?

Прибрати гальмо

Доки більшість державних органів перебувала в травневій сплячці, зі Страсбурга надійшов доволі резонансний висновок ВК щодо президентського проекту «Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (№5068).

Якщо пригадаємо події річної давнини, то побачимо, що позиція ВК зазнала разючих змін. У 2019 році європейські експерти згуртувалися навколо захисту ВРП та Верховного Суду від зазіхань на їх реформування з боку нової влади. Тепер, навпаки, ВК відлунює позицію, котру озвучили представники посольств і грантових організацій.

Сьогодні «недореформована» ВРП подається як гальмо судової реформи, і всіляко підтримуються наміри глави держави її «переформатувати». Неодмінно — під чуйним керівництвом представників тих самих міжнародних організацій, які тривалий час давали гроші на цю саму реформу. І бажано все якось спростити, аби не мати надмірного клопоту з тим, кого посадити в крісла конституційного органу.

Можна припустити, що торік наші іноземні партнери вбачали: завдяки своїй фінансовій підтримці вони вже отримали вплив на всі найвищі судові органи. Та останнім часом у роботі ВРП стався певний злам: вона вже не так оперативно карає суддів за скаргами громадських активістів, ба більше — прискіпливо ставиться до роботи Вищого антикорупційного суду. І взагалі створює вражання такої собі опозиції до нинішньої влади.

Тож зрозуміло, чому у висновку ВК, під яким підписалось одразу 4 експерти, замість аналізу положень проекту з погляду дотримання принципів незалежності судової влади зроблено акцент на тому, як максимально підлаштувати його під потреби іноземних партнерів. Причому зробити це якнайшвидше — з огляду на «невідкладність ситуації».

«Спільний пул» та інші експерименти

Загалом у висновку 11 конкретних рекомендацій, які, на думку експертів ВК, мають покращити президентську ініціативу. І тільки з однією у ВРП відразу погодилися — чітке та однозначне визначення на законодавчому рівні критеріїв професійної етики та доброчесності, а також процедури перевірки відповідності цим критеріям.

Утім, схоже, турбота ВК про незалежність української Феміди й обмежується. Решта рекомендацій скоріше покликана взяти під контроль процедуру призначення нових членів ВРП та усунення діючих.

Наприклад, експерти пропонують обмежити коло тих, хто може претендувати на членство в новоутвореній етичній раді за квотою Ради суддів: тільки вже перевірені на доброчесність. Тим самим у ВК пропонують ігнорувати конституційний принцип рівності статусу суддів, поділяючи їх на дві категорії: перевірені та «неблагонадійні» (п.3 рекомендацій).

Схожий поділ уже визнавався Конституційним Судом як такий, що не відповідає Основному Закону. Хай і в контексті матеріального забезпечення, але принцип є принцип. І дивно, що у ВК на нього вирішили не зважати.

Так само як і на вимоги самої Конституції щодо складу ВРП. Адже в іншій рекомендації (п.8) експерти пропонують не обтяжувати членів ЕР (читай — протеже міжнародних партнерів) надто великим списком претендентів, що будуть ними перевірятися. У висновку рекомендується утворити якийсь «спільний пул» для всіх суб’єктів призначення, і вже з нього останні вибиратимуть, кого призначати за «своєю» квотою.

Можливо, така ідея і мала б право на життя, якби ВРП утворювалася «з нуля». Але ж ротація в її складі відбувається не одночасно. До того ж Конституція визначає не тільки кількість крісел, які має заповнити той чи інший орган, а й вказівку, що 10 членів ВРП мають бути представниками саме суддівського корпусу, і ніяк інакше. Як узгодити ідею про «спільний пул» із такою вимогою, експерти ВК не замислюються. Або роблять вигляд, що не знають про рекомендації, які мають забезпечити незалежність судової влади в будь-якій країні: більшість у такому органі, як ВРП, повинні складати судді, обрані самими суддями.

До речі, у жодній з рекомендацій Консультативної ради європейських суддів не згадується про необхідність чи якусь наріжну роль допомоги з-за кордону в процесі забезпечення незалежності національного судочинства. Та для України, схоже, вирішили зробити виняток. Або експеримент. І доки його не проведуть, наші європейські партнери не хочуть навіть аналізувати ще одне ноу-хау проекту — створення служби дисциплінарних інспекторів ВРП. Бо (дивись вище) без «переформатування» Ради вони не бачать перспектив судової реформи.

Максимальна автономія для ЕР

Загалом, складається враження, що нові експерти не знайомилися ні з попередніми висновками самої ВК, ні з українським законодавством. Бо свої рекомендації викладають за принципом, як забезпечити максимальну автономію ЕР, а не судової влади. Наприклад, наполягаючи на тому, що Комітет ВР з питань правової політики не повинен давати оцінки доброчесності кандидатів, яких призначатиме парламент. Або застерігаючи, що оскарження рішень ЕР повинно відбуватися одразу до Верховного Суду.

До речі, тим самим рішення ЕР уже наділяються статусом акта індивідуальної дії, а сам орган — юридичної особи, де-факто. Адже, за проектом, рада є консультативно-дорадчим органом та ще й із невизначеним місцем роботи його членів та секретаріату. То хто представлятиме інтереси ЕР у суді в разі оскарження її рішень: Державна судова адміністрація, на яку покладається обов’язок забезпечити матеріально діяльність ради, чи ВРП, голова якої має затвердити її склад?

Щодо останнього в експертів теж є сумніви. Тому повноваження з утворення ЕР пропонують передати очільниці Верховного або Вищого антикорупційного судів Напевне, тому, що останні вже «перевірені», і в іноземних партнерів не виникає сумнівів у їхній відданості судовій реформі.

До РСУ такої довіри, вочевидь, немає, бо експерти побоюються, що вищий орган суддівського самоврядування може бойкотувати створення ЕР, не призначивши свою трійку до її складу. Для подолання опору пропонується передбачити «аварійний» механізм формування повноважного складу ЕР (п.2).

Утім, як відомо, саме наші міжнародні партнери рік тому заблокували створення конкурсної комісії для відбору членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Однак у висновку — ані слова про те, аби прописати такі самі запобіжники від неподання прізвищ кандидатів з числа іноземних експертів.

Слідство ведуть… експерти

І найцікавіша рекомендація: наділити членів ЕР «достатніми слідчими повноваженнями для роботи» (п.5). У ч.12 ст.9-1 проекту №5068 наведений перелік із 9 пунктів, що окреслює коло можливостей ЕР під час перевірки доброчесності кандидатів або чинних членів ВРП. Яких саме повноважень недостатньо, експерти ВК не уточнюють. Однак навіть до цього переліку є питання, якщо врахувати право члена ЕР працювати дистанційно.

Так, проект вимагає, аби член ЕР особисто виконував свої обов’язки. Проаналізувати документи кандидата, направити запити до державних органів, почитати компромат у ЗМІ, провести співбесіду — це можна робити і не з’являючись в Україні. А які ще «слідчі повноваження», крім наведених у проекті, можна здійснювати дистанційно? Допитувати свідків чи інформаторів, вести моніторинг способу життя, організувати прослуховування телефонних розмов? Це будуть робити поважні особи, як правило, похилого віку, чи якісь спецслужби за їхнім дорученням? Та й взагалі чи може незалежна держава давати іноземцям дозвіл на самостійні слідчі дії на своїй території?

На такі підозри наштовхує й ще одна рекомендація: збільшити строк перевірки чинних членів ВРП. Бо експерти переконані, що вкластися у відведені проектом 3 місяці — нереально (п.7). Для кого? І звідки експертам ВК знати про те, якою буде глибина перевірки, якщо критерії та її методику ЕР повинна затвердити самостійно і незалежно?

Нарешті, що нового можуть «накопати» члени ЕР, що було б недосяжно для з’ясування Національним агентством з питань запобігання корупції та Національним антикорупційним бюро України? Напевне, у ВК також не впевнені й в ефективності цих органів, якщо наполягають на тому, аби висновки ЕР обов’язково передавалися до цих відомств для подальших дій (п.11).

Албанія як взірець

У ВРП не стали на цьому акцентувати, оскільки, мабуть, розуміють, що основний удар сьогодні спрямований саме проти них. А лише із жалем констатували, що в цьому висновку не взяті до уваги ані позиція самої Ради, ані думки провідних юридичних наукових закладів України «щодо неприйнятності встановлення контролю за ВРП органом, який не має конституційної основи». Так само як нецікавим для експертів було й рішення КС від 11.03.2020 №4-р/2020 щодо неконституційності намірів Президента утворити комісію з питань доброчесності та етики.

Утім, якщо напрями і цілі висновку ВК ще можна зрозуміти з огляду на інтереси наших партнерів, то куди складніше знайти виправдання діям влади, яка всіляко ці інтереси підтримує та просуває. Хоча навіть не з погляду Конституції, а лише загальних засад суверенності держави та патріотизму мала б відстоювати право на власну позицію і здатність зробити власний вибір.

Це ж наскільки потрібно не поважати свою країну та її громадян, аби думка трьох осіб з іноземним паспортом важила більше, ніж, наприклад, сотні делегатів з’їздів суддів, адвокатів, прокурорів чи науковців чи навіть 226 народних депутатів?! І це ж наскільки глава держави не йме віри своєму оточенні та самому собі, аби покладатися на об’єктивність лише трьох (а за пропозицією ВК — двох) іноземців?!

У ВРП ще розраховують на здоровий глузд та повагу до Конституції з боку парламенту, який має прийняти або відхилити ці рекомендації. Утім, якщо для деяких із тих, хто представляє монобільшість, прикладом для наслідування є досвід реформ в Албанії (див. «Жертви епохи доброчесності», «ЗіБ»), то ці надії марні.