Закон і Бізнес


Вместо Харькова — Шарм-эль-Шейх


№18 (1524) 01.05—14.05.2021
3491

Отчет об использовании средств, выданных на командировку, не содержит признаков официального документа. Такое заключение сделал ВС в постановлении №742/2207/17, текст которого печатает «Закон и Бизнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

30 березня 2021 року                      м.Київ                               №742/2207/17

Верховний Суд колегією суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого — БУЩЕНКА А.П.,
суддів: ШЕВЧЕНКО Т.О., ЯНОВСЬКОЇ О.Г.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу засудженого на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 11.06.2020 щодо Особи 1, Інформація 1, уродженця с. Берестівка Липоводолинського району Сумської області, жителя м.Прилук Чернігівської області, засудженого за чч.1 і 4 ст.358 Кримінального кодексу.

Обставини справи

1. Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області вироком від 25.03.2019 засудив Особу 1 за ч.1 ст.358 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 1530 грн., за ч.4 ст.358 КК — до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн. На підставі ч.1 ст.70 КК суд призначив йому остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 1530 грн. і на підставі ч.5 ст.74 КК звільнив від призначеного покарання у зв’язку із закінченням строків давності.

2. Суд визнав доведеним, що Особа 1, працюючи лікарем у КЛПЗ «Прилуцька центральна міська лікарня», 29.12.2016 частково заповнив авансовий звіт про відрядження в частині особистих даних і повідомив бухгалтерії недостовірні відомості про перебування в м.Харкові, де проходив навчання в медичній академії післядипломної освіти з 1 до 30 листопада 2016 року. Введена в оману працівниця бухгалтерії 30.12.2016 заповнила авансовий звіт і, не знаючи про те, що з 8.11.2016 протягом 7 діб засуджений перебував за кордоном у м.Шарм-ель-Шейх (Єгипет), внесла у звіт дані та списала кошти за проживання в гуртожитку, курси та добові на загальну суму 1399,01 грн. Підписавши авансовий звіт, Особа 1 підтвердив зазначену в ньому інформацію. Таким чином він підробив авансовий документ і використав його.

3. Чернігівський АС ухвалою від 11.06.2020 залишив вирок без змін.

Вимоги і доводи касаційної скарги

4. У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на пп.1, 2 ч.1 ст.438 Кримінального процесуального кодексу, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

5. Він зазначає, що обвинуваченням не доведено його винуватості, вказує, що в авансовому звіті заповнив лише особисті дані, достовірність яких не оспорюється. Після цього він поставив підпис та передав у бухгалтерію не до кінця заповнений бланк, хто вносив решту інформації, йому не відомо.

6. Також він стверджує, що вказаний авансовий звіт не відповідає критеріям офіційного документа, визначеним у примітці до ст.358 КК.

Позиції учасників касаційного розгляду

7. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про відкладення розгляду до суду касаційної інстанції не надходило.

8. У судовому засіданні засуджений та захисник просили задовольнити касаційну скаргу в повному обсязі.

9. Прокурор Матюшева О.В. частково погодилася з доводами касаційної скарги сторони захисту, зазначивши, що апеляційний суд не надав відповідей на доводи апеляційної скарги.

Оцінка Суду

10. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, засудженого та захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу сторони захисту належить задовольнити частково.

11. Згідно із ч.1 ст.358 КК предметом підробки може бути лише офіційний документ, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, нотаріусом, державним реєстратором, суб’єктом державної реєстрації прав, особою, яка уповноважена на виконання функцій держави щодо реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, державним виконавцем, приватним виконавцем, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи.

12. Відповідно до примітки до стст.357, 358, 366 КК офіційним може бути лише документ, що видається чи посвідчується повноважними особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, яким законом надано право у зв’язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів.

13. Отже, обов’язковою ознакою офіційного документа як предмета злочину є належність його до документів, що складаються, видаються чи посвідчуються відповідною особою в межах її професійної чи службової компетенції. Суд неодноразово зазначав, що невідповідність документа цьому критерію виключає визнання його офіційним.

14. Авансовий звіт, про який йдеться у цій справі, є документом, який особа складає і надає від себе особисто, а не як особа, якій державою делеговані повноваження видавати або посвідчувати офіційні документи. Таким чином, звіт про використання коштів, виданих на відрядження, не містить ознак документа, передбаченого ст.358 КК.

15. Суд уже визнавав, що за подібних обставин у діях засудженої особи відсутній склад злочину, передбачений чч.1, 4 ст.358 КК. Суд не має підстав відступати від цього висновку, зважаючи на обставини цієї справи.

17. Виходячи з наведеного, вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду необхідно скасувати, а провадження щодо Особи 1 закрити на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК через відсутність у його діянні складу кримінальних правопорушень, передбачених чч.1 та 4 ст.358 КК.

На підставі викладеного, керуючись стст.433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого задовольнити частково.

Вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 25.03.2019 та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 11.06.2020 щодо Особа 1 скасувати, а кримінальне провадження закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.