То, что судей назначили виновными во всех бедах страны, это своего рода идеологический терроризм — адвокат

В ежегодном докладе омбудсмена о состоянии соблюдения и защиты прав и свобод человека и гражданина в Украине отмечено, что «недопустимо до вступления обвинительного приговора в законную силу публично, в СМИ утверждать, что лицо является преступником».

Но, похоже, ни Рада национальной безопасности и обороны, ни Президент об этом не знают. «ЗиБ» поинтересовался мнением председателя комитета по уголовному и уголовно-процессуальному праву Ассоциации юристов Украины Евгения СОЛОДКО, что должно преобладать: интересы национальной безопасности или верховенство права.

— На вашу думку, чи мають узяти до уваги рекомендації уповноваженого Верховної Ради з прав людини члени РНБО та Президент, які останнім часом оголошують окремих громадян причетними до злочинів: державної зради, контрабанди, пропагування ворожої ідеології тощо — за відсутності обвинувальних вироків?

— У даному випадку я би розділяв Президента й РНБО. Остання повинна приймати рішення на підставі певної інформації, обґрунтованої та підтвердженої, хоча вона й не оприлюднюється. Ми бачимо лише рішення. Президент у свою чергу тільки видає відповідний указ із посиланням на рішення Ради.

На мою думку, ключовим питанням є інформація, що стала підставою для прийняття рішення: чи дійсно вона стосується національної безпеки й оборони, чи потребує реакції саме РНБО? Таке рішення не може бути емоційним, і в будь-якому випадку превалювати мають позиції з точки зору захисту прав людини.

— А хіба члени РНБО, які б вони органи не представляли, можуть колегіально встановлювати причетність громадянина України до протиправної діяльності, оголошувати їх злочинцями?

— Їхні повноваження передбачені відповідним законодавством, а встановлювати факти й визнавати особу винною може лише суд.

— Фінансовий тероризм, економічний тероризм... На підході, якщо судити із заяв Президента, — «олігархічний». На вашу думку, яких ще «терористів» слід очікувати на «чорні п’ятниці»? Може, «інформаційних», «політичних»?

— Пригадаймо не таку вже давню історію, коли в нас процвітав, як я вважаю, «медійний» чи «ідеологічний тероризм». Коли певні особи, які протистояли владі, оголошувалися прибічниками терористів, сепаратистами, «ворогами українського народу», стосовно деяких осіб проводилася «сміттєва» люстрація — достатньо принизлива процедура, яка також не передбачена в жодному нормативному акті. Водночас усе це подавалося під соусом того, що просто «народ повстав духом». Але приниження власних громадян, якими б вони не були, теж не узгоджується з адекватністю та правовими стандартами.

Що стосується різновидів тероризму, то їх у законодавстві немає. Мені відоме тільки визначення тероризму, яке міститься в Кримінальному кодексі. Це єдине визначення, яке заслуговує уваги й оцінки. Решта — лише для красного слівця, оціночні судження, які точно не мають правового змісту та смислового навантаження.

— Ваша оцінка як адвоката: чи реально захиститися від таких звинувачень у суді? Адже суди також будуть змушені зважати на позицію Президента, аби не наслідувати долю Окружного адміністративного суду м.Києва.

— По-перше, суди нікому нічого не зобов’язані. Суд, за Конституцією, — одна з гілок влади. І те, що суддів призначили винними в усіх бідах країни, — теж свого роду ідеологічний тероризм. Рішення суду потрібно поважати, тому що це рішення судової влади.

Інший момент — організація судової системи та керування нею. На мою думку, судова влада повинна керувати сама собою. В якій мірі та в якій формі? Це ще потрібно обговорювати, але в будь-якому випадку судова влада не повинна ні залежати від когось, ні підкорюватися виконавчій владі. Натомість у нас, на жаль, правилом гарного тону стало словосполучення «підконтрольні суди». А це не відповідає концепції поділу влади. Суд має бути незалежним, він нікому нічого не винен.

З огляду на це фізична або юридична особа, яка вважає, що її право порушено, має змогу захищатись. У тому числі — шляхом звернення до суду. Чим буде обґрунтовувати особа свою позицію — окреме питання. Адже, як я вже казав, ми не знаємо, на чому ґрунтується позиція РНБО щодо визнання когось контрабандистом, а когось — іншим недобросовісним членом суспільства.

Цілком можливо, що є якась інформація, яка стовідсотково демонструє, що та чи інша особа — погана людина, «редиска». Але захищатися можна й потрібно. Результати покаже час. Зрештою національними механізмами захист не вичерпується. Потім можна звертатися до міжнародних організацій та вимагати дотримання міжнародного права. Ніхто цього заборонити не може.