Ходатайство без рассмотрения

Законника наказали, потому что он иначе понимает УПК, чем прокуратура

Вопрос, требовавший разрешения, не был сложным ни с правовой, ни с фактической точки зрения, в деле не было обстоятельств, объективно усложнявших его рассмотрение. Кроме поведения судьи. По крайней мере, так сказал дисциплинарный орган.

Відпустка на заваді

Третя дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя розглянула дисциплінарну справу (№3462/3дп/15-20), відкриту за скаргою керівника Закарпатської обласної прокуратури Дмитра Казака стосовно Олександра Фейіра з Берегівського районного суду Закарпатської області.

Автор скарги повідомив, що законник під час розгляду однієї кримінальної справи не вжив заходів для розгляду клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою двох осіб. Громадян обвинувачували в скоєнні злочинів, відповідальність за які передбачено в ч.2 ст.186 Кримінального кодексу («грабіж, поєднаний з насильством»).

Також Керівник Закарпатської прокуратури вважав, що нерозгляд О.Фейіром клопотання прокурора у визначені Кримінальним процесуальним кодексом строки фактично унеможливив подальші процесуальні дії. Як наслідок, строк тримання під вартою обвинувачених сплив 16.08.2020.

У середині липня місцевий прокурор подав клопотання про продовження цього строку ще на два місяці — у зв’язку з перебуванням О.Фейіра в черговій відпустці (з 3.08.2020 до 4.09.2020). Наприкінці липня законник призначив підготовче судове засідання на 17 вересня незважаючи на те, що строк тримання обвинувачених під вартою закінчувався раніше.

Наступного дня прокуратура попросила суд вирішити питання до 16 серпня, проте отримала відповідь від судді лише 30 липня. О.Фейір повідомив, що клопотання неможливо розглянути до проведення підготовчого засідання, і наголосив, що звернення в.о. керівника прокуратури — то тиск на суд з боку обвинувачення.

У результаті суддя пішов у відпустку, строк таки сплив і обвинувачених звільнили з-під варти.

Непередбачений обов’язок

У письмових поясненнях О.Фейір заперечував твердження скаржника, вважав їх безпідставними та зазначав, що протоколом автоматизованого розподілу дане кримінальне провадження розподілено для розгляду йому.

О.Фейір зазначив, що отримав матеріали даної справи лише 27 липня. Цього самого дня він призначив підготовче засідання на 17 вересня через зайнятість в інших справах, а вже 31 липня в законника був останній робочий день перед запланованою відпусткою.

Призначення підготовчого засідання впродовж 5 робочих днів, на думку судді, було б грубим порушенням вимог ч.8 ст.135 КПК та прав учасників провадження. О.Фейір уважав, що відповідно до ч.3 ст.315 КПК суд не мав права розглядати клопотання прокурора до проведення підготовчого засідання, адже це, на його думку, суперечило б вимогам кримінального процесуального закону.

До того ж норми кодексу не передбачають обов’язку судді призначати підготовче засідання та проводити його до закінчення терміну дії запобіжного заходу. Разом з тим заява захисника обвинувачених про його відвід, як і розгляд клопотання прокурора, на думку судді, виключали можливість проведення ним підготовчого засідання у вказаному кримінальному провадженні.

Не пізніше 72 годин

У ВРП нагадали, що ч.6 ст.9 КПК визначає: у випадках, коли положення кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 кодексу.

Від моменту надходження провадження до початку відпустки суддя ще мав 5 робочих днів. Однак, не вирішив у строк, передбачений законом, клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинувачених та призначення підготовчого засідання.

Пояснення законника не спростовують допущених ним порушень норм КПК, а посилання на незастосування ним вимог ст.186 КПК щодо розгляду клопотання прокурора, (оскільки на час подання клопотання обвинувачені перебували під вартою), не заслуговують на увагу. Адже ч.2 ст.331 КПК визначає, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому в гл.18 кодексу — невідкладно, але не пізніше 72 год. з моменту надходження клопотання.

Крім того, у стст.176, 205 КПК зазначено строки розгляду даного клопотання, зауважили «дисциплінарники». Але суддя не розглянув клопотання прокурора до закінчення дії ухвали Закарпатського апеляційного суду про застосування запобіжного заходу.

«Відсутність своєчасного судового захисту може призвести до ситуації, коли наступні дії суду вже не матимуть значення», — наголосила ТДП.

Помилка народного судді

Проте у ВРП підкреслили: сам лише факт недотримання законного строку для розгляду заяви не може автоматично вказувати на наявність підстав для дисциплінарної відповідальності. Значення мають також юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також настання негативних наслідків для прав та інтересів особи.

На переконання третьої ДП, питання, що підлягало вирішенню суддею за клопотанням прокурора, не було складним ні з правової, ні з фактичної сторони. У справі не існувало обставин, що об’єктивно ускладнювали її розгляд, окрім поведінки головуючого судді стосовно організації своєї роботи щодо своєчасного розгляду і вирішення судової справи (клопотання прокурора), а також дотримання прав учасників провадження, зауважили члени ВРП.

За інформацією, наданою головою Берегівського райсуду, та з довідки про статистичні показники роботи О.Фейіра за 2020 рік, законник розглянув 956 справ. Визначаючи дати судових засідань і відпусток, законник повинен був урахувати, що дане клопотання має бути розглянуто невідкладно, сказали у ВРП.

До слова, О.Фейір обраний народним суддею Берегівського районного народного суду рішенням Закарпатської обласної ради народних депутатів ще на початку 1992 року.

Проте ні великий професійний досвід, ні пояснення служителя Феміди не переконали ВРП, що суддя має право на відпочинок у прийнятну для нього пору року. Схоже, аби забезпечити необхідний баланс між дотриманням прав сторін і розглядом справи в розумні строки, як того вимагає палата, треба відкладати все, щоб не порушити приписів КПК. Інакше, як у цій справі, загрожує догана з позбавленням права на отримання доплат до окладу протягом місяця.

Утім, як зазначила сама ж палата, вона покарала суддю за неврегульоване в КПК питання. А от чи має ВРП право тлумачити норми кодексу й на цій підставі застосовувати стягнення — питання дискусійне. Як і те, чи дійсно продовження тримання людей за ґратами — нескладне питання.