Закон і Бізнес


Откуда ноги растут

Изменение подсудности и назначение директора ГБР: как народные депутаты реагируют на президентские прихоти


Сергій Власенко (ліворуч), сам того не розуміючи, став на захист Президента. Адже саме останній так наполегливо просить «не залюблювати» його.

№12 (1518) 20.03—26.03.2021
Игорь НОВИКОВ
3881

Когда речь идет о политике, заседания парламентских комитетов проходят по одному сценарию. Оппозиция часами критикует законопроекты, а большинство тихо поддерживает все, что нужно. Ибо имеет преимущество при голосовании.


Межі недосконалості

Засідання Комітету Верховної Ради з питань правової політики цього разу було присвячено законодавчим ініціативам, що так чи інакше вели до гаранта. Першим комітет розглянув проект «Про внесення змін до статей 85 та 106 Конституції України» (№5133).

Представник Президента в Конституційному Суді Федір Веніславський, який є одним з розробників документа, нагадав, що у 2019 році КС розглядав схожу ініціативу. Проте «конституційники» дали негативний висновок, сказавши що такі кроки призведуть до розбалансування повноважень. Натомість нова версія, за словами Ф.Веніславського, позбавлена цієї вади. Тож після позитивної оцінки КС буде розроблено повноцінний проект, який регулюватиме ці питання.

За словами Ф.Веніславського, за такі зміни до Конституції вже зібрано 237 підписів народних депутатів. Тобто для схвалення в першому читанні голосів достатньо. Про те, де будуть шукати ще 63 для остаточного прийняття, наразі в монобільшості не замислюються.

Загалом, як повідомляв «ЗіБ», пропонується наділити Державне бюро розслідувань і Національне антикорупційне бюро статусом, який сьогодні має Служба безпеки. Щоправда, кандидатури на посади очільників обиратимуться на відкритому конкурсі, пропонуватимуться Президентом, а вже після цього погоджуватимуться ВР. Звільнення посадових осіб також передбачає ініціативу глави держави, яку має підтримати парламент.

Звісно, всі ініціативи, дороги яких ведуть до Президента, розглядаються доволі довго. Вочевидь, тому, що представники опозиції відверто не погоджуються з політикою влади. Так, народний депутат Сергій Власенко влаштував справжній допит Ользі Совгирі, яка, як голова підкомітету з питань конституційності, доповідала про прийняте стосовно законопроекту рішення.

Також члени комітету помітили, що проект містить щонайменше дивні лінгвістичні конструкції. Але Ф.Веніславський запевнив, що це зроблено для того, аби ДБР та НАБУ стали незалежними органами з конституційним статусом.

Також доповідач висловлювався таким чином, що на початку його тез лунала умова: «Коли КС схвалить даний законопроект…» І деяким членам комітету дуже не сподобалось те, як самовпевнено прозвучала така фраза. Бо начебто на Банковій навіть не передбачають можливості того, що КС може прийняти негативне рішення щодо даної ініціативи. Хоча це цілком можливо, з огляду на те, що схожі висновки вже є. Наприклад, щодо законопроекту №1014 КС зазначив, що посилення повноважень глави держави це може призвести до авторитарної системи.

Народний депутат Руслан Князевич зазначив, що вочевидь підписанти даних змін до Конституції не ознайомлені належним чином ані з текстом, ані з попередніми рішеннями КС. Тому прямо заявив про наміри проводити у кулуарах агітацію проти даного проекту.

С.Власенко принагідно нагадав, яким прискіпливим до його законопроекту про лобізм був підкомітет з питань конституційності, а тут раптом вся прискіпливість розвіялась, хоча президентський документ «написаний абияк».

Також, на думку народного депутата, ідеться фактично про переформатування державного устрою. «Я розумію бажання залюбити Президента до смерті, але хай він поки що забезпечить виконання своїх конституційних обов’язків, а не створює нові. Єдине, що у нас із вами є, — це юридична репутація. Давайте не будемо її втрачати», — додав С.Власенко.

Нардеп Олег Макаров відзначив низький рівень техніки написання цієї законодавчої ініціативи. «Як взагалі можна допустити настільки різну в тлумаченні норму для Конституції?» — обурився О.Макаров.

Утім, попри закиди з боку опозиціонерів представники фракції «Слуга народу» зробили ставку не на аргументи, а на «масу»: більшістю, яка є в них у комітеті, дали законопроекту зелене світло.

За вказівкою МВФ

Та Президентові тільки починало гикатися, бо ж під час розгляду наступної ініціативи його згадували не рідше. Проект «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України» (№5067) теж надійшов до парламенту за підписом гаранта. Але представляти його на комітеті доручили міністру юстиції Денису Малюсьці.

Доволі неочікуваний вибір доповідача чи не так? Саме в це в першу чергу і вчепились противники зміни підсудності та передачі низки справ до Верховного Суду. Попри те що це був лише попередній розгляд, дискусія виявилась доволі тривалою.

Д.Малюська зазначив, що даний документ є результатом спільних напрацювань, який покликаний вирішити проблему надмірної концентрації повноважень в руках Окружного адміністративного суду м.Києва. При цьому пропонується залишити всі відкриті провадження на розгляді в ОАСК, а от із моменту набрання чинності законом, оскаржувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів та інших органів виконавчої влади, діяльність яких поширюється на всю Україну, буде лише Касаційний адміністративний суд як перша й Велика палата як апеляційна інстанція.

Напевне, аби додати переконливості, міністр зазначив, що ідея опрацьовується вже понад рік і навіть є частиною міжнародної програми за участі МВФ. Тобто і тут маємо закон в обмін на кредит.

Шквал критики президентської ініціативи розпочався із вислову народного депутата Дениса Маслова: «Я щось не розумію. Надмірні повноваження окремого суду є предметом міжнародної програми з МВФ? То це ж втручання в діяльність судової гілки влади!».

Також дуже зацікавились у комітеті статистикою, яка мала б продемонструвати, скільки справ буде потрапляти до ВС щороку у випадку прийняття даного закону. Але виявилося, що статистикою розробники документу не володіють і збиратимуть її тільки зараз. Це не могло не викликати у народних депутатів обурень щодо того, як таке взагалі можливо, щоб Президент виходив із законодавчою ініціативою, не проаналізувавши поточні статистичні дані та не спрогнозувавши, як вона позначиться на роботі ВС.

Утім, підкомітет на чолі з Михайлом Новіковим вирішив, що проект варто допустити до сесійної зали. У С.Власенка виникла протилежна пропозиція — рекомендувати Президенту відкликати свою ініціативу. «Ці законопроекти не мають до судової реформи жодного відношення. З огляду на все це, ВС буде займатись чим завгодно, але не касацією, а це обмеження прав громадян на доступ до правосуддя».

Народний депутат Сергій Демченко припустив, що це взагалі не конституційно ставити під сумнів кваліфікацію та доброчесність суддів, а саме це намагаються зробити ініціатори даного проекту, підміняючи критикою діяльності ОАСК обґрунтування доцільності змін.

Альтернативні проекти цього разу не розглядали. Відомо лише те, що в них пропонується підвищити на щабель дану категорію справ, аби по першій інстанції їх розглядав Шостий апеляційний адміністративний суд, а в якості апеляційної — ВС.

Та як би довго не висловлювалися зауваження, фракція «Слуга народу» знову продавила більшістю позитивне рішення комітету. І хоча тільки-но опозиціонери дізнаються, звідки ростуть ноги в проектів, вони не жаліють нікого на своєму шляху, прихильники Президента завжди мають можливість видати йому карт-бланш. Тож роль опозиції, хай би якою вона не була, принаймні в комітетах залишається номінальною. А це дозволяє приймати закони, незважаючи на критику, — за принципом «і так згодиться».