Закон і Бізнес


Опасная мировая

Пересмотр решения не освобождает первую инстанцию от ответственности


№11 (1517) 13.03—19.03.2021
Анастасия КУЛИШ
6866

Когда речь идет о нарушении прав человека, не следует полагаться на то, что раз последствия ошибочного судебного решения для лица не наступили, то можно будет избежать и наказания. А особенно осторожно следует обращаться с чужим имуществом.


Не предмет позовних вимог

Друга дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя розглянула справу стосовно Євгена Мохова з Волноваського районного суду Донецької області.

Адвокат, котрий представляв інтереси одного товариства з обмеженою відповідальністю, поскаржився на дії законника під час розгляду справи. Мовляв, той грубо порушив вимоги Цивільного процесуального кодексу, затверджуючи мирову угоду, оскільки визнав перехід права власності на нерухоме майно, яке не було предметом позовних вимог. Ба більше, власником нерухомості є ТОВ, яке при цьому не є стороною спірних правовідносин, обурювався адвокат.

Тож 29 серпня три роки тому одна особа звернулася до Волноваського райсуду з позовом проти двох інших, щоб солідарно стягнути з відповідачів борг у розмірі 650 тис. грн. Також позивач просив звільнити його від сплати судового збору через майновий стан, бо його єдиним доходом є пенсія, якої на сплату збору не вистачить.

За місяць Є.Мохов своєю ухвалою звільнив позивача від сплати збору, визначив проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження та призначив засідання на 5.11.2018. У частині звільнення позивача від сплати судового збору ухвала мотивувалася тим, що сума в 6500 грн. є надмірним тягарем для позивача — суд дослідив надані ним щодо цього докази.

Пізніше, у листопаді, до суду надійшла заява сторін з проханням затвердити мирову угоду між ними, відповідно до якої відповідачі зобов’язувалися передати у власність позивача в рахунок погашення боргу об’єкт нерухомості — нежитлову будівлю автовокзалу площею 461,2 м2. Також сторони просили розглянути справу без їх участі.

Домовилися самі? Ну то й добре: суддя затвердив цю мирову, зокрема, визнав за позивачем право власності на нерухоме майно, та закрив провадження. Та виявилося, що є ще одна сторона, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання щодо її прав.

Донецький апеляційний суд скасував ухвалу законника, і повернув справу для продовження розгляду. Постанова мотивована тим, що між сторонами виникли правовідносини з приводу повернення коштів — предметом спору були вони, а не питання щодо визнання права власності на нежитлову будівлю.

До того ж ніщо не свідчило, що будівля автовокзалу на момент укладення мирової угоди належала одному з відповідачів. Тому висновки Є.Мохова, що дії сторін не порушують прав та інтересів інших осіб, необґрунтовані та незаконні.

Урешті-решт Волноваський райсуд ухвалив залишити без розгляду позовну заяву скаржника відповідно до п.5 ч.1 ст.257 Цивільного процесуального кодексу.

Самі створили ситуацію

Є.Мохов дав суперечливі пояснення, зазначаючи, що на момент розгляду справи в матеріалах була копія витягу, згідно з яким власником об’єкта нерухомості є один із відповідачів (на підставі договору купівлі-продажу). При цьому служитель Феміди зазначав, що завірена належним чином копія витягу до матеріалів справи не додавалася.

Суддя зазначив, що надані заявником матеріали свідчили: за час розгляду в суді будівлю автовокзалу продавали двічі. Разом з тим, на думку Є.Мохова, сторони та треті особи самі створили ситуацію, яка призвела до порушення їхніх процесуальних прав. При цьому законник сподівався, що дисциплінарна палата врахує відсутність негативних наслідків за результатами його дій та докази його особистої незацікавленості в розгляді.

Згідно із законом суд зобов’язаний перевірити, чи не суперечить мирова угода законодавству, а також чи не порушує вона прав чи інтересів інших осіб. Натомість матеріали справи не містили ніяких правовстановлюючих документів чи інших доказів, що будівля автовокзалу належить відповідачу — це підтвердила також постанова апеляційного суду від 13.02.2019.

Також ДДП зазначала, що у вказаній справі Є.Мохов призначив два засідання, на які сторони не з’явились. На думку дисциплінарного органу, суддя до ухвалення рішення у зв’язку з укладенням сторонами мирової угоди навіть не мав на меті роз’яснити сторонам наслідки такого рішення, перевірити, чи не обмежені представники сторін у вчиненні відповідних дій.

Крім того, вирішуючи питання про наявність підстав для затвердження мирової, законник належним чином не з’ясував, кому належить будівля автовокзалу, чи не буде порушено права та інтереси інших осіб (п.1 ч.5 ст.207 ЦПК) у разі визнання за позивачем права власності на вказану нежитлову будівлю, не витребував необхідних доказів.

Угода, що не досягала мети

На думку ДДП, мирова угода не відповідала вимогам ст.207 ЦПК, оскільки не була спрямована на врегулювання спору, а була вимогою про перехід права власності на майно. Тоді як предметом спору є стягнення коштів.

Таким чином, затвердивши мирову угоду та визнавши за позивачем право власності на приміщення без участі сторін, суддя фактично обмежив права юридичної особи, якій належить об’єкт. Також остання не була залучена до судового розгляду.

Неприпустимим є й порушення порядку відчуження та реєстрації правочинів з нерухомістю з огляду на положення ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.41 Конституції.

Суддя допустив порушення вимог процесуального закону, сказала ДДП, і трактувала помилки законника як грубу недбалість.

Велика палата ВС неодноразово наголошувала, що перегляд судового рішення й усунення порушень, допущених судом першої інстанції, не зменшує їх істотності та наслідків для учасників судового провадження. Щодо тверджень Є.Мохова про відсутність негативних наслідків для скаржника, то цей факт сам по собі не може бути підставою для звільнення від відповідальності, оскільки йдеться про порушення прав людини й основоположних свобод, наголосили в ДП.

Суддя має стаж роботи на посаді понад 17 років. Позитивна характеристика й разом з тим наявність непогашеного стягнення вплинули на рішення ДДП, що постановила покарати законника доганою з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу протягом місяця.