Закон і Бізнес


Наложился рынок на сквер


№10 (1516) 06.03—12.03.2021
5647

ЗК не устанавливает особенностей согласования проектов землеустройства по отводу участков в зависимости от того, есть ли на них застройка. Такое заключение сделал ВС в постановлении №200/20946/17, текст которого печатает «Закон и Бизнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

20 січня 2021 року                             м.Київ                               №200/20946/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача — КРАВЧУКА В.М.,
суддів: ЄЗЕРОВА А.А., ЖЕЛЄЗНОГО І.В. —

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 16.01.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019 та касаційну скаргу департаменту на ухвалу Третього ААС від 28.05.2019 у справі за позовом Особи 1 до департаменту, третя особа на стороні відповідача — Дніпровська міська рада, про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити дії.

І. Рух справи

1. 20.11.2017 до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська надійшов позов Особи 1 до департаменту, третя особа Дніпровська міська рада.

2. Позивач просила суд:

визнати протиправною відмову департаменту в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню будівель та споруд за Адресою 1, яка викладена у листі від 17.10.2017 №7/20-442;

зобов’язати департамент повторно розглянути питання про погодження вказаного проекту землеустрою з урахуванням протиправності відмови у погодженні зазначеного проекту.

3. Рішенням Бабушкінського райсуду м.Дніпропетровська від 16.01.2019, залишеним без змін постановою Третього ААС від 30.10.2019, позов задоволено<...>.

ІІ. Обставини справи

9. 4.12.2015 на підставі нотаріально посвідченого договору Особа 1 купила в Дніпропетровської обласної спілки споживчих товарів будівлі та споруди за Адресою 1. Право власності на об’єкти житлової нерухомості загальною площею 102,3 м2 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом від 4.12.2015.

10. Технічний паспорт на об’єкт було виготовлено 5.05.2014.

11. 3.02.2016 Особа 1 звернулася до Дніпровської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо виділення у користування ділянки площею 0,5 га по фактичному розміщенню будівель та споруд для здійснення господарської діяльності.

12. Рішенням Дніпровської міської ради від 21.06.2017 №126/22 дано дозвіл на розроблення відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню будівель та споруд за Адресою 1. Пунктом 3.2.1 п.3.2 цього рішення передбачено, що рішення втрачає чинність, якщо при розробленні проекту виникне невідповідність між об’єктом нерухомого майна, розташованим на ділянці, та зареєстрованим у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

13. На замовлення Особи 1 було виготовлено проект землеустрою, в якому, зокрема, зазначено, що під час затвердження проекту землеустрою ділянку за цільовим призначенням слід віднести до категорії землі громадської забудови.

14. 29.09.2017 проект землеустрою погоджено Дніпропетровським обласним центром з охорони історико-культурних цінностей Управління культури, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

15. 3.02.2016 проект подано до департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради на затвердження.

16. Листом від 17.10.2017 №7/20-442 департамент повернув документи.

ІІІ. Аргументи сторін

17. Позивач обґрунтовувала вимоги тим, що з 2015 року вона є власником будівель та споруд, розташованих за Адресою 1. Цей об’єкт є торговельним ринком, який діє понад 50 років. Право власності на всі будівлі та споруди належним чином зареєстровано, а сам об’єкт внесено до генерального плану міста. Уважає, що об’єкти нерухомості на ділянці вже існують, тобто позивач не має намірів її забудови. Сквер розташовано на іншій ділянці і не має стосунку до ділянки, що підлягає відведенню.

18. Відповідач проти позову заперечував. Уважає, що в проекті землеустрою охоронні зони навколо інженерних комунікацій показано не в повному обсязі. Частина бажаної для відведення ділянки розташована у межах території, яку рішенням міської ради від 8.12.2004 №41/22 віднесено до переліку земельних ділянок, що не підлягають забудові та має статус скверу.

Об’єкт має два технічні паспорти. Один виготовлено в травні 2014 року, тобто до укладення договору купівлі-продажу від 4.12.2015, а інший — після цього. При цьому технічні характеристики деяких об’єктів в технічних паспортах мають суттєві відмінності. В технічному паспорті 2014 навіс літ. К має площу 39,3 м2, а в технічному паспорті 2017 навіс літ. К має зовсім іншу конфігурацію, розташовується в іншому місці і має площу 682,4 м2. У технічному паспорті 2014 літ. П взагалі відсутня й її технічні характеристики невідомі, в технічному паспорті 2017 під літ. П значиться гараж (тимчасовий), який розташовується на території скверу. Тобто має місце невідповідність між об’єктом нерухомого майна, який фактично розташований на ділянці, та тим, право на який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав. Водночас рішенням, яким надавався дозвіл на розробку проекту землеустрою, було передбачено, що в разі такої невідповідності це рішення втрачає чинність.

ІV. Оцінка судів першої та апеляційної інстанцій

19. Задовольняючи позов, суди виходили з того, що позивач звернувся по виділення земельної ділянки під будівлі та споруди, які вже побудовані. Тобто метою виділення ділянки є не забудова, а оформлення права на ділянку, на якій розташовані будівлі та споруди. Відповідач неправильно ототожнює поняття «забудова території» та «розміщення будівель та споруд», оскільки перше передбачає будівництво на вільній території, а друге — фактичну наявність об’єктів на території.

20. На спірній ділянці вже розміщено будівлі та споруди, тому необґрунтованою є відмова у погодженні проекту землеустрою з мотивів віднесення частини ділянки до переліку ділянок, які не підлягають забудові (сквер за Адресою 1).

21. Відсутність у проекті землеустрою планів меж зон дії обмежень та обтяжень з позначеними охоронними зонами підвідного газопроводу низького тиску до будівель на суміжній ділянці та повітряної лінії електропередачі напругою до 10 кВ, яка проходить уздовж межі ділянки, спростовується самими матеріалами проекту, які включають план меж зони обмеження та обтяження, акт перенесення меж охоронних зон в натуру на місцевість, в яких наявна інформація, яку вимагав відповідач.

22. Відсутність у матеріалах проекту узгодження з власниками електричних мереж щодо використання земельних ділянок в охоронних зонах електричних мереж з посиланням на ДБН 360-92** «Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень» (п.8.23*) обґрунтовується тим, що така вимога стосується земельної ділянки, яка надається для забудови. Натомість правовідносини не стосуються забудови.

23. Крім того, суд апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу відповідача на рішення суду першої інстанції, оскільки таку подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто всупереч порядку, установленому пп.15.5 п.15 ч.1 розд.VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства.

V. Доводи касаційної скарги та заперечень

24. У касаційні скарзі відповідач не погоджується з рішеннями судів, якими позов задоволено, посилаючись на такі порушення норм права:

а) суди дійшли висновку, що метою відведення ділянки є не її забудова, а користування ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, що є різними поняттями. Згідно зі ст.26 закону «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова територій здійснюється шляхом розміщення об’єктів будівництва. Отже, забудова території та розміщення будівель та споруд є тотожними поняттями;

б) суди не надали значення, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою втрачає чинність, якщо буде виявлено невідповідність між об’єктом нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці та тим, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав правом власності на нього;

в) частина бажаної для відведення земельної ділянки розташована в межах території, яку рішенням міської ради віднесено до переліку земельних ділянок, що не підлягають забудові та має статус скверу. Заявнику було повідомлено про можливість оформлення правовстановлюючих документів в разі коригування меж скверу, визначених рішенням міської ради;

г) згідно з п.8.23 ДБН 360-92* «Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень» в охоронних зонах електричних мереж забороняється будувати житлові, громадські та дачні будинки. Використання ділянок в охоронних зонах електричних мереж повинне бути письмово узгоджене з власниками мереж, державними органами пожежної охорони та санітарного нагляду. У наданих матеріалах проекту землеустрою такі узгодженні відсутні, що є порушенням законів «Про землеустрій», «Про державний земельний кадастр» та Порядку ведення Державного земельного кадастру. Відомості про обмеження у використанні ділянки не обмежуються лише визначенням меж охоронних зон навколо інженерних комунікацій. Відповідно до п.23 порядку до відомостей про обмеження у використанні земель входить перелік заборонених видів діяльності та обов’язків щодо вчинення певних дій з посиланням на нормативно-правові акти, згідно з якими встановлено обмеження, строк дії обмеження.

25. У касаційні скарзі відповідач не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги. Зазначає, що ст.297 КАС, пп.15.5 п.15 розд.VII «Перехідні положення» КАС надають йому право як безпосереднього подання апеляційної скарги до апеляційного суду, так і через суд першої інстанції.

26. Відзиву на касаційні скарги не надходило.

VІ. Висновки Верховного Суду

27. ВС перевірив доводи касаційних скарг, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.

28. Cпірні правовідносини стосуються правомірності підстав відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під існуючі будівлі та споруди.

(а) щодо рішення по суті спору

29. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст.1861 Земельного кодексу.

30. Згідно з ст.1861 ЗК проект землеустрою щодо відведення ділянок усіх категорій та форм власності (крім ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов’язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Органи, зазначені в чч.1—3 цієї статті, зобов’язані протягом 10 робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов’язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

31. Поданий на погодження проект землеустрою департамент повернув листом від 17.10.2017 №7/20-442 з таких підстав:

запитувана ділянка розташована в межах території, яку рішенням міської ради від 8.12.2004 №41/22 віднесено до переліку земельних ділянок, які не підлягають забудові (п.7.3 — сквер за Адресою 1); оформлення правовстановлюючих документів на ділянку буде можливе лише в разі коригування її меж;

в проекті відсутні плани меж зон дії обмежень та обтяжень з позначеними охоронними зонами підвідного газопроводу низького тиску до будівель на суміжній ділянці та повітряної лінії електропередачі напругою до 10 кВ, яка проходить уздовж межі ділянки;

відсутнє узгодження з власниками електричних мереж щодо використання земельних ділянок в охоронних зонах електричних мереж, що вимагається п.8.23* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень».

32. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, виходили з того, що позивач звернувся за виділенням ділянки під будівлі та споруди, які вже побудовано. Тому відмова у погодженні проекту землеустрою з мотивів віднесення частини ділянки до переліку ділянок, які не підлягають забудові (сквер за Адресою 1), а також відсутності плану меж зон дії обмежень та обтяжень з позначеними охоронними зонами підвідного газопроводу низького тиску та повітряної лінії, погоджень власника електромереж є необґрунтованою.

33. ВС із цим висновком не погоджується з огляду на таке.

34. Земельний кодекс, зокрема ст.1861, не встановлює особливостей погодження проектів землеустрою щодо відведення ділянок залежно від того, чи є на ній забудова. Тому покладений в основу задоволення позову аргумент суду не має під собою правової підстави.

35. Відповідно до ст.1 закону «Про землеустрій» від 22.05.2003 №858-IV документація із землеустрою (землевпорядна документація) — затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

36. Судами встановлено, що частина бажаної для відведення ділянки розташована в межах території, яку рішенням міської ради №41/22 віднесено до переліку земельних ділянок, які не підлягають забудові (має статус скверу). Цим рішенням визначено не лише перелік, але й місця розташування відповідних ділянок у графічних матеріалах, що додаються. Тобто зазначене рішення з додатками належить до документації із землеустрою.

37. З огляду на це проект відведення ділянки не відповідає документації із землеустрою. Відповідно до ст.1861 ЗК це є підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

38. Що стосується відсутності в проекті землеустрою планів меж зон дії обмежень та обтяжень з позначеними охоронними зонами, то необхідність зазначення таких обмежень передбачено у Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженому постановою КМ від 17.10.2012 № 1051 (додаток № 6). Тому ця вимога має правові підстави.

39. Узгодження з власниками електричних мереж щодо використання земельних ділянок в охоронних зонах електричних мереж передбачено ДБН 360-92** «Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень» (п.8.23*). Тому, вимагаючи таке погодження, відповідач діяв правомірно.

40. Зазначене свідчить про те, що підстави відмови департаменту в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню будівель та споруд за Адресою 1, викладені у листі від 17.10.2017 №7/20-442, є правомірними. Отже, не було підстав для задоволення позову.

41. Суди неправильно застосували ст.1861 ЗК і ухвалили помилкове рішення. З огляду на це рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід скасувати і ухвалити нове — про відмову в задоволенні позову <…>.

Керуючись статтями 351, 356, 359 КАС, ВС, —

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради на рішення Бабушкінського райсуду м.Дніпропетровська від 16.01.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019 задовольнити.

2. Рішення Бабушкінського райсуду м.Дніпропетровська від 16.01.2019 та постанову Третього ААС від 30.10.2019 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення. У задоволенні позову Особи 1 до департаменту відмовити повністю.

4. Касаційну скаргу департаменту на ухвалу Третього ААС від 28.05.2019 задовольнити. Ухвалу Третього ААС від 28.05.2019 скасувати.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.