Выпал не из той маршрутки ...
Если доводы защиты не могут быть опровергнуты, это свидетельствует о существовании разумного сомнения в доказанности виновности лица. Такое заключение сделал ВС в постановлении №761/7897/18, текст которого печатает «Закон и Бизнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
3 лютого 2021 року м.Київ №761/7897/18
Верховний Суд колегією суддів третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого — Мазура М. В.,
суддів: Вус С. М., Чистика А. О. —
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого Особи 2 — адвоката Луцика М.М. — на вирок Шевченківського районного суду м.Києва від 8.10.2019 та ухвалу Київського апеляційного суду від 24.02.2020 у кримінальному провадженні №*0397 за обвинуваченням Особи 2, громадянина України, який народився Інформація 1 в с.Жовтневе Попільнянського району Житомирської області, проживає за Адресою 1, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 Кримінального кодексу.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини
Вироком Шевченківського райсуду м.Києва від 8.10.2019 Особу 2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК, та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, 8.12.2017, близько 8:50 водій Особа 2, керуючи пасажирським автобусом марки «Атаман А-092Н6», реєстраційний №*, власником якого є ТОВ «Кийтранс-2005», рухався маршрутом №223 по вул. І.Турчина, зупинившись на зупинці громадського транспорту «вул. І.Турчина» поблизу будинку №17 у м.Києві, під час посадки пасажирів проявив неуважність до дорожньої обстановки, чим порушив пп.1.5 та 2.3 «б» ПДР, не вживши заходів для забезпечення безпеки дорожнього руху, з відкритими задніми дверима розпочав рух, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, тим самим порушив пп.10.1 та 21.4 ПДР.
Внаслідок зазначених дій засудженого із задніх дверей керованого Особою 2 автобуса, навпроти будинку №11 по вул. І.Турчина в м.Києві сталося падіння пасажира Особи 3, який у момент початку руху знаходився в салоні вказаного транспортного засобу. Через проявлену водієм Особою 2 злочинну необережність, внаслідок порушення ним правил безпеки дорожнього руху пасажиру Особі 3 спричинено тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Ухвалою Київського АС від 24.02.2020 зазначений вирок залишений без змін.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, вказуючи на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення є незаконними, висновки про доведеність винуватості засудженого у вчиненні кримінального правопорушення є безпідставними і не підтверджуються матеріалами провадження. Зазначається, що судом не взято до уваги висновок спеціаліста, безпідставно відмовлено в задоволені клопотань. Указується, що апеляційним судом належним чином не перевірено доводи апеляційної скарги і наведені формальні мотиви на спростування тверджень захисника, не взято до уваги показання свідків, зокрема показання свідка Особи 6, згідно з якими маршрутка була жовтого кольору марки «Богдан».
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги, вважала її необґрунтованою.
Потерпілий Особа 1 не підтримав касаційну скаргу захисника, вважав судові рішення законними та обґрунтованими.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з’явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило <…>.
Мотиви Суду
Згідно з ч.2 ст.17 Кримінального процесуального кодексу ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. При цьому відповідно до ч.4 ст.17 КПК усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на користь такої особи.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях ВС, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об’єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб’єктивну сторону.
Обов’язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
З одного боку, стандарт доведення поза розумним сумнівом передбачає, що сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має ґрунтуватися на певних установлених судом обставинах або недоведеності важливих для справи обставин, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення і який неможливо спростувати наданими сторонами доказами.
З другого боку, для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, — є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред’явленим обвинуваченням (див. постанови ВС від 4.07.2018 у справі №688/788/15-к, від 8.10.2019 у справі №195/1563/16-к, від 21.01.2020 у справі №754/17019/17, від 16.09.2020 у справі №760/23459/17 та ін.).
Таким чином, суди повинні ретельно перевіряти доводи сторони захисту, які обґрунтовано ставлять під сумнів версію сторони обвинувачення. У випадку, якщо суд після такої перевірки відхиляє доводи сторони захисту, він має навести переконливі мотиви такого висновку, які не залишають розумного сумніву у винуватості обвинуваченого. Разом з тим, якщо небезпідставні доводи сторони захисту не можуть бути спростовані з наведенням переконливих мотивів, які ґрунтуються на обставинах відповідного провадження, то це свідчить про існування розумного сумніву в доведеності винуватості особи.
Як убачається із судових рішень, Особа 2 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК, судами встановлено, що засуджений, керуючи автобусом марки «Атаман А-092Н6», не вжив заходів для забезпечення безпеки дорожнього руху та з відкритими задніми дверима розпочав рух, внаслідок чого сталося падіння пасажира з задніх дверей автобуса.
При цьому як суд першої, так і суд апеляційної інстанції зазначають, що винуватість Особи 2 встановлена відповідними доказами, а саме: показаннями потерпілого Особи 1, свідків Особи 6 та Особи 7, а також висновком судово-медичного експерта щодо спричинених тілесних ушкоджень та висновком судового експерта щодо системи інформування водія про стан зачинених дверцят автобуса «Атаман А-092Н6».
У свою чергу захисник, не погоджуючись зі встановленими судом першої інстанції обставинами, у своїй апеляційній скарзі наголошував, що свідок Особа 6, яка рухалась за автобусом, з якого випав потерпілий, і безпосередньо бачила подію, стверджувала, що автобус був марки «Богдан» жовтого кольору і механізм відкриття дверей — поворотний, в той час як в автобуса марки «Атаман А-092Н6» механізм відкриття дверей обкочувального типу. Інший свідок — Особа 7 — також зазначала, що автобус був жовтим.
Апеляційний суд зазначені доводи сторони захисту відхилив. На обґрунтування такого рішення суд послався на те, що «вважає їх необґрунтованими, оскільки матеріалами справи було встановлено, що саме з автобусу марки «Атаман А-092Н6», д.н.з. *, під керуванням Особи 2, сталося падіння пасажира Особи 1».
Беручи до уваги, що доводи апеляційної скарги захисника стосувалися очевидної неузгодженості між обставинами, які суд першої інстанції визнав встановленими, і показаннями одного з ключових свідків події, наведене апеляційним судом обґрунтування підстав, з яких ці доводи були відхилені, не є достатнім і таким, що переконливо виключає сумніви в тому, що потерпілий випав саме з того автобуса, яким керував Особа 2.
Зазначене свідчить про формальний підхід апеляційного суду при розгляді апеляційної скарги захисника, а саме недотримання вимог ст.419 КПК, що вказує на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону у розумінні ст.412 КПК.
У зв’язку з тим що встановлення зазначених обставин (марка транспортного засобу, його колір, механізм відкривання дверей) є суттєвими для встановлення винуватості Особи 2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення і вимагає оцінки доказів з точки зору їх достовірності та достатності, в силу положень ст.433 КПК суд касаційної інстанції позбавлений можливості вирішити це питання.
Виходячи з зазначеного та керуючись стст.433, 434, 436—438, 441, 442 КПК, ВС вважає, що доводи касаційної скарги захисника підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду — скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Із цих підстав ВС
постановив:
Касаційну скаргу захисника засудженого Особи 2 — адвоката Луцика М.М. задовольнити частково.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 24.02.2020 відносно Особи 2 — скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.