Закон і Бізнес


Судья КАС ВС Раиса Ханова:

«Для меня ценно доверие не абстрактных экспертов, а тех людей, которые приходят в процесс»


Раиса Ханова: «Для меня ценно доверие не абстрактных экспертов, а тех людей, которые приходят в процесс»

№10 (1516) 06.03—12.03.2021
Виктория ЯКУША
19715

На что возлагают надежды судьи в турбулентные времена бесконечных реформ и к каким вызовам должна быть готова женщина, надевшая мантию? Накануне съезда судей, который начнется сразу после Международного женского дня, «ЗиБ» искал ответы на эти вопросы вместе с судьей Верховного Суда Раисой ХАНОВОЙ.


«Потрібно з’ясувати, яку мету ми перед собою ставимо, змінюючи підсудність»

— Раїсо Федорівно, недавно Президент уніс до Верховної Ради законопроект щодо передачі окремої категорії справ від Окружного адміністративного суду м.Києва до Касаційного адміністративного суду. Чи не доведеться збільшувати кількість суддів КАС для цього?

— Мова йде про зміну правил підсудності. У КАС і сьогодні вирішуються окремі категорії спорів як у суді першої інстанції. До цих спорів вирішили віднести також спори, стороною в яких є органи центральної виконавчої влади, а предметом — нормативно-правові акти. Кількість таких актів невелика. Від зміни цієї підсудності роль і значення ОАСК у системі адмін’юстиції суттєво не зменшаться.

Будь-яке рішення має бути зорієнтоване на результат, повинні бути прораховані всі ризики для тих, хто приходить у суд, і для держави в цілому. Зі зміною підсудності ми впораємось і до резонансних справ також звикли. А от з точки зору процесу, на мій погляд, ситуація до кінця не продумана.

По-перше, це питання повноти й забезпечення належного апеляційного перегляду. Обов’язковість апеляційного перегляду — конституційний принцип. Якщо ми виступаємо судом першої інстанції, то апеляційною є Велика палата ВС. А належний апеляційний перегляд — це передусім перегляд справи суддями відповідної спеціалізації. Тим часом ВП ВС сформована із суддів, які представляють 4 види юрисдикції, що може поставити під сумнів належний апеляційний перегляд.

Навіть щодо сьогоднішніх справ, які ми розглядаємо як суд першої інстанції, є велике питання чистоти апеляційного перегляду. Ми ж розуміємо, що частина цих справ рано чи пізно потрапить на розгляд Європейського суду з прав людини. Практика ЄСПЛ із цього питання на сьогодні відсутня.

По-друге, є проблема розподілу справ між суддями ВП. Справи нашої юстиції розподіляють лише між «адміністративниками», яких у ВП 5. Цей вал апеляцій знову впаде на їхні плечі. Якщо в разі зміни підсудності навантаження на суддів КАС особливо не збільшиться, то в 5 суддів ВП воно зросте відчутно.

Решта ж проблем, які обговорюють у ЗМІ в контексті цього законопроекту, швидше надумана.

— Експерти відзначають, що за рік позиція Президента кардинально змінилась: у 2019-му йшлося про скорочення кількості суддів ВС удвічі, зокрема через те, що це — «судді Порошенка». Тепер, навпаки, ідеться про збільшення навантаження. А між тим КАС і сьогодні розглядає найбільшу кількість справ у ВС. Тобто виходить, що довіра до ВС у гаранта все ж з’явилась? Із чим це може бути пов’язано?

— Щодо стосується довіри Президента до суддів ВС, про це краще запитати безпосередньо в нього. Суд сьогодні належно виконує роботу, а судді КАС працюють із надмірним навантаженням. Із 93,5 тис. справ, розглянутих ВС за минулий рік, майже половину (46 тис.) розглянув КАС.

Наша палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів відчуває довіру і бізнесу, і суб’єктів владних повноважень, і учасників процесу. Виходячи і на відкриті засідання, і на онлайн-засідання, я відчуваю, що ця довіра є. Для мене цінною є довіра не абстрактних експертів, які не ходять до суду, а тих осіб, які приходять у процес.

Для нас важливо, що кожен правник розуміє, що він може якісно підготувати касаційну скаргу, донести свою позицію до ВС, вирішити спір і отримати рішення. Для цього потрібно просто належним чином працювати. Бо інтереси держави — інтереси кожного громадянина.

До речі, я ще не пам’ятаю такої консолідації, яка є сьогодні. Нас чують законодавці. Ми бачимо, як чутливо вони реагують на судову практику, як прислухаються до зразкових справ. Це позитив для держави.

— Тобто, на вашу думку, довіра й не втрачалась? Можливо, утрачав її хтось одноосібно, певні представники влади, але громадяни довіри й не втрачали?

— Суд — це інституція, в якій не можна ухилитися від прийняття рішення. Поки існує світ, люди будуть іти до суду. Від результату, який людина отримала, і залежить ця довіра. Звісно, не всі сторони будуть задоволенні рішенням, однак із рішенням люди отримують визначеність.

Такий індикатор, як довіра до влади, — дуже важке питання. Але всі мають бути на своїх місцях: і прокурор, і суддя, і Президент.

— Виходить, якщо підсудність змінюється, то, на переконання глави держави, до суддів ОАСК такої довіри немає? А як часто КАС скасовував рішення ОАСК у справах за участю центральних органів влади? Чи є підстави робити висновки про низьку якість таких рішень?

— Згідно зі статистикою, оприлюдненою на зборах, у середньому ми скасовуємо 34% рішень у всіх справах, які надходять на розгляд КАС. Така ж статистика й щодо ОАСК. Відповідно, він не поступається іншим судам.

Наприклад, недавно я доповідала справу щодо реєстрації податкових накладних, і в мене не виникло жодних питань щодо якості рішення цієї установи. В ОАСК, як і в будь-якому суді країни, є різні рішення.

Водночас, змінюючи підсудність, потрібно з’ясувати, яку мету ми перед собою ставимо: підвищення довіри, швидкість розгляду чи ще щось?

— Деякі експерти припускають, що главу держави переконали, ніби ВС стане на захист інтересів держави, бо ОАСК залишався, так би мовити, опозиційним. Чи повинен суд у таких спорах ураховувати інтере-си влади, як-от складну економічну ситуацію, настрої активної меншості та червоні лінії, які вона малює? Адже початково адміністративна юрисдикція розглядалась як судова вертикаль, що захищатиме саме інтереси громадян. Президент нарікає, що суд не захищає інтересів влади.

— Адмін’юстиція створювалась і існує для того, щоб передусім захищати інтереси людини. Будь-яке рішення влади — це ж не рішення, прийняте в інтересах якогось міністра чи іншої посадової особи. Це рішення, яке ухвалюється в інтересах держави. І суд повинен керуватися забезпеченням балансу інтересів. Але у фокусі має бути захист прав людини. Грань публічного та приватного в даному випадку є дуже тонкою.

Подивимось на звернення до суду у податкових справах: 98% — від суб’єктів господарювання та фізичних осіб і тільки 2% — від органів влади. І серед цих рішень я не знаю таких, які б передбачали певну імперативну фіскальну дію, а не захист прав громадян.

«Нам потрібно ставити крапку в цих питаннях, повинна бути правова визначеність»

— Пленум ВС наразі відклав питання про внесення подання щодо дискримінації за окремими прожитковими мінімумами суддів і прокурорів. Якщо слідувати такій логіці, то незабаром може дійти до встановлення окремих прожиткових мінімумів для суддів першої, апеляційної та касаційної ланок. А чи може Конституція взагалі застосовуватись окремо для суддів, прокурорів і т.д.?

— Ми провели збори, які висловилися за те, аби звернутися до Пленуму ВС і повернутися до цього питання. Уважаємо, що це питання має стосуватися всіх інстанцій. Я не допускаю взагалі таких висловів, як «суддя нижчої інстанції» чи «суддя вищої інстанції». Свій статус суддя має незалежно від інстанції, в якій працює.

— Як свідчать пояснення, зокрема секретаря Пленуму ВС Дмитра Луспеника, скаржилися поки що тільки судді першої ланки, а в найвищій інстанції не вбачають у цьому несправедливості. Також лунала думка, що порушувати питання про захист прав суддів у тих соціальних умовах, в яких перебуває країна сьогодні, несправедливо. На вашу думу, чи повинен Пленум захищати інтереси суддів першої інстанції, якщо судді ВС уважають, що отримують гідну зарплату?

— Якщо сьогодні допустити будь-яке послаблення щодо реагування на порушення, завтра це обов’язково обернеться чимось більш серйозним. У даному випадку є порушення Конституції, і якщо в інших видах юрисдикції можуть просто філософствувати, то в нас це неможливо. Адже в колег з публічної палати КАС уже є такі справи. Нам потрібно ставити крапку в цих питаннях, повинна бути правова визначеність.

— Як ви вважаєте, конституційний захист повинен містити таке поняття, як «економічні обставини»? Тобто чи можна Основний Закон трішки порушити, якщо цього вимагає поточна ситуація? Чи можна поняття «справедливість» і «несправедливість» ставити на шальки терезів навпроти прав, закріплених у Конституції? Адже формально цю справедливість Основний Закон і має гарантувати.

— У конституції США не закріплене право на житло. Чому? Не можеш виконати — не пиши. А все, що записане в Конституції, повинне виконуватись. Яким чином тлумачиться норма й відповідність закону Конституції — це вже компетенція Конституційного Суду. Але якщо припис є, то він має бути реалізований.

— У цьому контексті є ще одне наболіле для судової системи питання — її недофінансування. На вашу думку, чи може це бути предметом конституційного подання? Адже обов’язок держави фінансувати судову систему прямо закріплений у Конституції.

— Те, що судова влада фінансується виключно за кошти державного бюджету — це одне питання. Але я би не починала з конституційних приписів. Потрібно почати з кожного суду.

Дуже багато залежить від фінансового планування. Якщо Міністерство фінансів на контрольні цифри вчасно не відреагувало, це питання відповідальності окремих посадових осіб. На мою думку, підхід до бюджету судової влади має бути таким самим прискіпливим, яким він є до дисциплінарних і кадрових процедур стосовно суддів.

Мова про те, чому це взагалі сталося. Адже фінансування судової влади — це питання національної безпеки. Воно потребує невідкладних заходів для вирішення.

— А конституційне подання як інструмент ви не розглядаєте в ситуації з недофінансуванням?

— КС — не суд загальної юрисдикції, до якого можна звернутися з такими вимогами. Це питання не стільки конституційності, скільки неналежного виконання повноважень окремими посадовими особами. Потрібно доводити неналежність фінансування.

«Війна проти суддів — війна проти українського народу, це шлях у нікуди»

— Питання щодо недофінансування також обов’язково розглядатиметься на найближчому з’їзді суддів. А яких рішень від нього очікуєте особисто ви?

— Передусім рішень щодо кадрів. Сподіваюся, делегати визначаться з представниками суддівської спільноти і в КС, і у складі Вищої ради правосуддя.

— Яка сьогодні, на вашу думку, роль органів суддівського самоврядування — тільки місця для випускання пари? Чому їх, попри численні звернення, не чує держава?

— Ставлення до органів суддівського самоврядування — це елемент свідомості людей. Тобто проблема не в тих людях, які формують органи самоврядування, а в тих, хто формує таке ставлення до них.

Уважаю, що сьогодні у складі цих органів працюють дуже поважні люди, майбутнє нашої системи. Вони зацікавлені не в піарі, а в результаті, який дозволить покращити ситуацію в судовій системі.

Повага до людини в цілому й до професіонала зокрема — елемент самосвідомості. Якщо ти не дозволиш собі образити іншу людину незалежно від того, хто вона, ця самосвідомість сформована. Якщо ж сьогодні в суддю кидають каміння просто через те, що вона суддя, дозволяють собі паплюжити судову владу в цілому, це просто хамство. На конкретні питання ми завжди відповімо, але просто ображати суддів ніхто не має права.

Для того щоб виглядати чистим, не обов’язково умиватися, достатньо вимазати товариша. Деякі представники громадськості, які самі себе наділили правом називатися виразниками її інтересів, діють саме за таким принципом. Війна проти влади, суддів — війна проти українського народу, це шлях у нікуди. Байдуже, носиш ти вишиванку чи ні, з якого ти регіону та якою мовою розмовляєш. У пріоритеті повинні бути людяність і професіоналізм.

— Якби ви мали таку можливість, до чого закликали б делегатів з’їзду з огляду на те, в якій ситуації опинилася судова система сьогодні? Бо ж із кожною реформою більшає суддів у відставці. Якщо в місцевих судах зупиниться робота, що робитиме ВС? Яка тоді мета таких реформ? І чи є в законодавчому полі вихід із цієї ситуації?

— Думаю, до зупинення роботи судів ніколи не дійде. А делегатів я б закликала до виважених рішень, об’єктивності, належної оцінки ситуації. Та до вирішення хоча б тих питань, які є в порядку денному. Ми ж пам’ятаємо, що були випадки, коли зривали з’їзди. Тому бажаю просто конструктивної роботи.

«Щоб жінку сприймали нарівні з іншими, треба втричі більше знати та втричі більше працювати»

— У світлі жіночного свята та гендерної рівності, якої сьогодні прагне суспільство, хочу запитати: чому, на вашу думку, суддів-жінок більше в першій інстанції, а от в апеляційній та ВС переважають чоловіки? Чи реально жінці без підтримки дійти до високої посади?

— У нас у цьому питанні — паритет. Хоча в житті мені ніколи не доводилося ділити людей за гендерною ознакою. Для мене визначальними є інші критерії: професіоналізм, щирість, принциповість, порядність.

Напевне, суспільство в нас побудоване за «чоловічими» правилами. Щоб жінку сприймали на рівні з чоловіками, як правило, треба втричі більше знати та втричі більше працювати. Якщо є наполегливість і працелюбність, то стать не має значення.

— Можливо, жінки самі не хочуть іти вище першої інстанції через надмірну напруженість?

— Може, зрештою сформують Вищу кваліфікаційну комісію суддів та ВРП і ми повернемося до цього питання вже зі свіжою статистикою.

А взагалі, мабуть, для кожного судді життя ділиться на життя до суду та в суді. Тому що ти обмежуєш і себе, і своїх близьких. І навіть якщо суддя перебуває в родині, на відпочинку, його легко впізнати через напруженість і зосередженість, яка ніколи не полишає.

Не знаю, чи є в Україні відповідні дослідження, а от у радянські часи виявили, що за психологічним напруженням професія судді була другою після посади головного інженера підприємства. Не думаю, що з незалежністю ми дістали послаблення.

— Редакція газети «Закон і Бізнес», користуючись нагодою, вітає вас із Міжнародним жіночим днем і бажає весняного настрою, сонячних сподівань і внутрішньої гармонії. Чого б ви хотіли побажати всім жінкам, які прийняли рішення одягти мантію? Чи відрізняються вони суттєво від жінок, які присвятили своє життя іншим сферам діяльності?

— Дякую. Усім колегам раджу залишатися передусім жінками: мамами, дружинами, доньками, подругами. Залишатися людьми, які вміють слухати тишу й наділені силами мати бажання.

Нас вирізняє зосередженість на обов’язках, які займають дуже велику частину життя. Дай Боже, щоб я помилялась, але мені здається, що наша професія — це самопожертвування. Ти не завжди собі належиш, а я хочу, щоб мої колеги належали собі та своїм сім’ям і не обкрадали їх часом, ставленням, увагою. Тому що життя йде, і нічого не повертається. Суддівські діти ростуть особливо швидко. І час, утрачений для себе чи своєї родини, уже ніколи не повернеться.