Судьи знают, кто виноват

Каких высоких целей стремятся достичь претенденты на новом поприще

Соискателям должностей в Высшей раде правосудия позволили прорекламировать себя, чтобы у делегатов XVIII съезда судей сложилось о них впечатление. Ведь не факт, что такая возможность будет на форуме. По крайней мере в первом туре. Поэтому продолжим знакомство с главными тезисами и целями потенциальных членов ВРП.

Відновлення незалежності

Попри таку собі передвиборчу кампанію, із чітко регламентованих 20 хв. судді чверть часу витрачали на скарги на недофінансування та навантаження на них. Тож, жертвуючи агітацією, вони кидали каміння в город законодавця та сподівалися, що ті хоч щось почують про наболіле у Феміди.

Шляхи усунення надмірного навантаження судді бачать по-різному, але сходяться на думці, що цьому зарадять нові кадри. А також — гідне поводження з потенційними служителями Феміди, тобто помічниками та працівниками апарату. Бо коли молодий спеціаліст бачить копійки замість зарплати, то, витративши 2 роки та здобувши досвід, іде в більш прибуткові сфери.

Голова Личаківського районного суду м.Львова Сергій Гирич свою суддівську кар’єру називає школою виживання. До ВРП йде для того, щоб перетворити її на «суд честі та дієвий орган для відстоювання незалежності судової влади». «Ми не станемо судовою владою, якщо будемо дозволяти, аби нами керували інші гілки», — наголосив він.

С.Гирич уважає, що розподіляти видатки на утримання судівництва та взагалі керувати гаманцем Феміди мають самі судді — без допомоги Державної судової адміністрації та Уряду. А мету бачить у недопущенні відпливу кадрів і лобіюванні наративу про припинення безкінечної реформи.

Продовжив тему заступник голови Господарського суду Миколаївської області Олександр Ткаченко. Він іронічно погодився з тезою Президента Володимира Зеленського про те, що «судова система в такому форматі довела свою непридатність». Кандидат упевнений, що як один водій не може керувати 5 автомобілями одночасно, так і суддя не може працювати з таким навантаженням.

Для найвищих ешелонів влади О.Ткаченко пояснив, чому ж судова система опинилась у такому становищі. За його словами, у 2014 році Кабінет Міністрів дійшов висновку, що після реформи 2010-го судова система зруйнована, а тому чиновники хутко взялися за відновлення правосуддя. «Шельмування судової системи розпочалося з полювання на суддів, яких згодом використовували як об’єктів психологічно-соціальних досліджень під загрозою звільнення. Назвали цей процес оцінюванням», — нагадав законник.

Ситуація з останньою реформою нагадує О.Ткаченку відому антиутопію Джорджа Орвелла «Колгосп тварин», де всі судді рівні, але є рівніші. Він переконаний, що протягом десятиліть законодавча та виконавча гілки влади руйнували незалежність і гарантії судової системи. А тому володарі мантій мають стояти одним фронтом та боронити авторитет і статус судівництва. Саме таку високу мету має суддя, а тому претендує на посаду члена Ради.

Водночас на запитання «ЗіБ», чи готовий він пройти перевірку міжнародних експертів, якщо парламентарі схвалять таку процедуру для членів ВРП, О.Ткаченко запевнив, що так.

Досвід — на допомогу

Суддя Вищого адміністративного суду у відставці Олександр Ситников є самовисуванцем. У своїй промові він указав на невизначений статус суддів у відставці. Адже, хоча закон наділяє однаковими правами діючих суддів і тих, хто у відставці, немає жодного положення, яке б регламентувало представництво пенсіонерів на з’їзді та в інших органах суддівського врядування. Тож саме збалансоване відстоювання інтересів усіх служителів Феміди — мета О.Ситникова.

Щоправда, зачепив він і питання про навантаження. Чоловік уважає: якщо 10 суддів виконують роботу за 20, за це потрібно доплачувати.

Ірина Васильєва з Касаційного адміністративного суду вирішила підкорювати делегатів своїм досвідом. «Як суддя першої інстанції у ВС я розглядаю справи, в яких однією зі сторін є ВРП. І ми бачимо всі нагальні проблеми», — зауважила вона. Тож принаймні з характером роботи цього органу жінка знайома та готова поділитися з майбутніми колегами досвідом.

З огляду на спеціалізацію судді, організатори поцікавились, в яких межах Рада може давати оцінку судовому рішенню, що набрало законної сили. «Це питання виникає переді мною та колегами дуже часто, але ми завжди приходимо до одного висновку: усе ж таки у ВРП не повинні давати оцінки судовому рішенню, а повинні оцінювати діяльність судді під час застосування процесуальної норми», — підсумувала член КАС.

Мрії та інструменти

Олег Савицький, який донедавна очолював Шевченківський районний суд м.Києва, почав доповідь з розповіді про мрію, яка, вочевидь, уже збулася. Бо ж мріяв юрист працювати саме в судовій системі. Маючи за плечима 18-річний стаж, він говорить про те, що сьогодні є всі інструменти для того, щоб привести судівництво до європейських стандартів. Утім, що ж це за інструменти — не розповів.

На запитання організаторів оглядин, як підвищити ефективність розгляду повідомлень про втручання в здійснення правосуддя, чоловік відповів, що ці інструменти давно відомі. «Усі механізми передбачені в законі, головне, щоб судді повірили в їх ефективність», — сказав суддя.

У разі обрання його до складу ВРП О.Савицький буде просувати ідею, щоб члени Ради більше уваги приділяли відвідуванню судів у регіонах та практикували виїзні засідання.

Ірина Малаховська із Саксаганського районного суду м.Кривий Ріг була небагатослівною. Утім, під час промови вона також звернула увагу на вже системні проблеми судівництва. Зокрема, висловилася позицію, що скасування рішення не є показником якості роботи судді.

Хедлайнером марафону стала суддя-спікер Миколаївського апеляційного суду Тетяна Бондаренко, яка вже була делегатом з’їзду, а тому розуміє важливість заміщення вакантних посад у ВРП. Завдяки нескінченним реформам вона мала можливість розглядати справи неоднакових категорій в різних інстанціях. Тому вважає, що досвід, знання та розуміння найболючіших питань системи правосуддя допоможуть їй у роботі в Раді.

За крок до посади

До другого дня інформаційного марафону, організованого Радою суддів, долучилося ще менше претендентів, ніж напередодні. Загалом із 34 осіб, які виявили намір поборотися за крісло члена ВРП, скористалися такою можливістю 16 кандидатів. Чому решта проігнорувала нагоду — залишається тільки гадати. Адже в інтерв’ю «ЗіБ» очільник РСУ Богдан Моніч зауважив, що на самому з’їзді можливості для широкого обговорення всіх кандидатів не буде. Інакше ця процедура затягнеться на цілий день.

Що ж, захід позаду, тож до обрання нових членів ВРП залишилося зробити кілька кроків. Точніше — одне-два голосування.