Оттенки жестокости

Ограничительные предписания эволюционируют, а скриншоты становятся достаточными доказательствами

Говорят, что больнее может ударить тот, кто казался близким. Часто домашнее насилие остается незамеченным, ведь принято «не выносить сор из избы». А тем, кто решил избавляться от «сора» в жизни, могут помочь ограничительные предписания.

Забезпечення недоторканності

У Вищій школі адвокатури була можливість прослухати курс, пов’язаний з одним з аспектів домашнього насильства. Еволюцію судової практики щодо обмежувальних приписів висвітлила член комітету із сімейного права Національної асоціації адвокатів України Людмила Гриценко.

Перш за все лектор дала визначення поняттю «домашнє насильство», яке може являти собою діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру. Такі діяння вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю. До домашнього насильства належать і погрози вчинення таких діянь. Відповідні визначення містяться в пп.3, 4, 14 та 17 ч.1 ст.1 закону «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Ці діяння, що є формами насильства, — серйозні підстави для того, аби подавати заяву на видачу обмежувального припису.

Він, за своєю суттю, не є засобом покарання, а спрямований на гарантування безпеки постраждалої особи. Застосовується обмежувальний припис на основі аналізу наявних ризиків та до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдників. Тобто, наприклад, поки триває розгляд адміністративного або кримінального провадження.

Які ж норми регулюють застосування обмежувальних приписів? Серед міжнародного права це Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами від 11.05.2011. Серед норм національного права це стст.1, 24, 26 закону «Про запобігання та протидію домашньому насильству»; стст.350¹ та 350⁸, а також стст.293, 294 Цивільного процесуального кодексу; стст.1, 21⁵ закону «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»; постанова Кабінету Міністрів «Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі» від 22.08.2018 №658.

Приписом може бути встановлена заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою. Може бути обмежене спілкування з постраждалою дитиною. Припис може також містити заборону наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою. Може встановлюватися зобов’язання усунути перешкоди в користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи.

Заборона особисто й через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває в місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею, а також заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто й через третіх осіб — усе це також може бути метою обмежувального припису.

Оцінка судом

Як же еволюціонувала судова практика щодо обмежувальних приписів? Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають установлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження в майбутньому домашнього насильства в будь-якому його прояві. Таку правову позицію озвучив Касаційний цивільний суд у постанові від 21.11.2018 (справа №756/2072/18). Рішення полягало у відмові у видачі обмежувального припису. Не задовольнили касаційну скаргу про видачу такого припису й у справі №756/3859/19 (постанова від 5.09.2019).

Сам факт неодноразового звернення до різних органів з підстав учинення щодо особи психологічного та фізичного домашнього насильства ще не є підтвердженням такого факту, що є необхідною умовою для застосування спеціальних заходів. Такий правовий висновок озвучив КЦС у постанові від 6.02.2020 у справі №753/8626/19 і також відмовив у видачі обмежувального припису.

А в постанові від 12.03.2020 у справі №159/4550/19 судді ВС не погодилися з рішенням апеляційної інстанції, яка відмовила у видачі обмежувального припису. КЦС зазначив, що домашнє насильство може проявлятись у тому числі й у формі психологічного насильства. З огляду на це не дав будь-якої оцінки наявним у матеріалах справи СМС-повідомленням, які надходили на телефон постраждалої особи; не врахував, що електронні докази є одним із видів доказів.

У постановах від 28.04.2020 у справі №754/11171/19; від 19.05.2020 у справі № 404/5203/19 суд касаційної інстанції виклав правову позицію, що стала підставою для задоволення заяви про видачу обмежувального припису. При цьому КЦС наголосив, що сам по собі факт непритягнення особи до юридичної відповідальності не може бути підставою для відмови у встановленні тимчасових обмежень за наявності інших об’єктивних даних, якими підтверджуються доводи заявника.

Верховний Суд у постанові від 13.07.2020 у справі №753/10840/19 звернув увагу на те, що переписка в месенджерах також є повноцінним і достатнім доказом, аби мати вирішальний вплив у таких справах. «На підтвердження заявлених вимог заявниця надала скриншоти повідомлень з телефону та планшету, роздруківки з Viber, які суд першої інстанції, з яким погодилася апеляційна інстанція, уважав належними та допустимими доказами, які досліджені в їх сукупності та яким дана належна правова оцінка».

Звісно, жодні рішення суду та обмежувальні приписи не зарадять жаху, який щодня переживають жертви домашнього насильства. Та все ж можна говорити про те, що українське законодавство та судова практика починають рухатись у правильному напрямку.

Хоч відбувається все це на фоні того, що кривдника можуть притягнути до адміністративної відповідальності та присудити мізерні штрафи, які самі собою знецінюють гідність і свободу постраждалої особи. Насильно милим не будеш. Це мають зрозуміти всі ті, хто хоч раз у житті вчиняв домашнє насильство Водночас проблема є більше психологічною, ніж правовою…