Закон і Бізнес


Ретроспектива прямого действия

Сила Конституции способна вернуть стороны спора в прошлое


Альберт Єзеров наголосив, що феномен Конституції не вичерпується її текстом.

№9 (1515) 27.02—05.03.2021
Тимофей МИХАЛКОВ
3149

Гораций задавался вопросами: «Какая польза в напрасных законах там, где нет морали? Что означают пустые законы без обычаев?» Конституция призвана обеспечить именно фон правовых традиций, имеющий решающее значение.


Базові цінності й нові виклики

На черговому вебінарі Верховного Суду спільно з Асоціацією правників України підняли тему застосування Конституції під час здійснення адміністративного судочинства. Спікер заходу — суддя Касаційного адміністративного суду Альберт Єзеров — назвав цю тему близькою для себе, оскільки свого часу він пропрацював 15 років саме на кафедрі конституційного права. А.Єзеров наголосив на тому, що під час вебінару, крім теорії, він зверне увагу й на практику, що складається. Тому що не можна стверджувати, що відповідна практика вже склалась. Однак завдяки деяким рішенням можна говорити, що напрями розвитку такої практики вже почали візуалізуватися.

Спікер розпочав свою презентацію з вислову судді Верховного суду США Вільяма Дугласа: «Судді виявляють приклад поваги до конституції, але що таке конституція, знають тільки судді, які повинні бути динамічними компонентами історії, якщо бажати та домагатися життєздатності наших інститутів».

А.Єзеров зауважив, що, коли мова йде про інститути, ідеться про поділ влади та роль у ній, адже саме через здійснення правосуддя судова влада проявляє себе. «Правосуддя є цінним за змістом і формою лише тоді, коли здатне забезпечити ефективне поновлення порушеного права».

Водночас суддя зауважив, що конституційно-правові перетворення формують нові виклики для національного правозахисного механізму. Вони надають судам новітній правозастосовний інструментарій для забезпечення реалізації прямої дії норм Конституції в повсякденному правозастосуванні. Проте їх дієвість можна забезпечити тільки за умови окреслення методологічних особливостей їх використання та розкриття ключових принципів імплементації.

Після модернізації тексту Конституції та виведення Конституційного Суду із системи судоустрою постало питання правозастосування в нових конституційних реаліях. Саме висвітленню новацій спікер присвятив свій виступ.

Щодо феномену Конституції, то А.Єзеров підкреслив, що він не вичерпується текстом чи формальним змістом. «Конституція становить систему базових цінностей, покликаних обмежувати будь-які прояви свавілля публічної влади для гарантій прав людини. У цьому вся сутність. Саме два ключові блоки складають зміст: організація публічної влади та каталог основоположних прав і свобод».

Серед обставин, які викликають необхідність судового тлумачення, суддя виокремив: наявність Конституції; розходження між нормами Основного Закону та політико-правовою дійсністю; виникнення в суб’єктів права неоднозначного розуміння конституційних норм; прагнення забезпечити Конституції еволюційний шлях розвитку.

Методологічний же підхід, за якого суди виступатимуть захисниками базових конституційних цінностей, передусім людської гідності, за словами А.Єзерова, дозволить судам бути саме органами правосуддя в системі балансування.

Відтак спікер підкреслив, що застосовувати Конституцію слід як акт прямої дії. Основним способом такого застосування є її судове тлумачення. Ні те, ні інше не було властиве нашій правовій системі до 1996 року. Саме тому з’явилася постанова Пленуму ВС «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 1.11.96 №9.

Норми прямої дії

А.Єзеров розповів, що відповідно до ч.4 ст.7 нової редакції Кодексу адміністративного судочинства, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції, він застосовує не його, а норми Конституції як норми прямої дії. Тоді суд після ухвалення рішення у справі звертається до ВС для вирішення питання про внесення до КС подання щодо конституційності правового акта.

Серед конкретних прикладів такого правозастосування спікер навів ряд рішень. Зокрема, це постанова від 19.05.2020 у справі №420/7581/19, в якій П’ятий апеляційний адміністративний суд не застосував неконституційні положення закону «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».

А Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у постанові 22.07.2017 у справі №201/15357/17 зазначив, що чч.2 та 3 ст.28 закону №1058 є неконституційними, бо не відповідають ст.46 Конституції, тому суд не застосовував ці норми при вирішенні справи.

У постанові від 14.06.2019 у справі №404/2725/18 Третій ААС не застосував постанову Кабінету Міністрів від 23.11.2011 №1210, указавши на неконституційність її окремих положень. А в постанові від 1.07.2019 у справі №200/4213/19 Перший ААС не взяв до уваги постанову КМ від 8.06.2016 №365, прямо вказавши на її неконституційність.

Шостий ААС не застосував ст.871 закону «Про державну службу» через її невідповідність Конституції, що зазначив у своїй ухвалі від 30.09.2020 у справі №640/20564/19.

Виключні обставини

Крім того, А.Єзеров розкрив питання щодо перегляду справ за виключними обставинами після рішення КС, дії його рішень у часі та питання адміністративного судочинства й зупинення провадження в справі на час конституційного провадження.

Так, інститут виключних обставин має сенс, лише якщо дозволяє скасувати рішення суду та ухвалити нове з урахуванням цих обставин. Виключними при цьому є обставини, які фактично існували під час розгляду справи, але юридично були встановлені після набрання рішенням законної сили. А.Єзеров наголосив, що неконституційність закону є підставою для перегляду всіх без винятку судових рішень. Позивачі ж мають дістати захист з дня звернення до суду, а не з дня визнання закону неконституційним.

Гарантуючи таке право особи, законодавець мав на меті забезпечити поновлення порушеного права особи внаслідок допущення щодо неї конституційної несправедливості через застосування в її справі положень закону, які не відповідали Основному Закону. Отже, ідеться про надання заявнику права на застосування інституту повернення сторін до первісного юридичного стану (restitutio in integrum) після ухвалення рішення КС.

Умови зупинення провадження визначені в ст.236 КАС, ст.251 Цивільного кодексу, ст.227 Господарського кодексу. А от сам лише факт звернення до КС не свідчить про те, що конституційне провадження у справі буде відкрито, тож це не є підставою для зупинення провадження. Таке зазначив КАС в ухвалі від 17.01.2019 у справі №П/9901/801/18.

Також важливим є те, що предмет спору та предмет конституційного подання мають бути прямо пов’язані. Інакше суд не вбачає, що наявні належні правові підстави для зупинення провадження. Відповідний правовий висновок містить постанова КАС від 30.10.2018 у справі №826/24860/15.

Утім, як відомо, навіть констатація КС неконституційності положень, що застосовані у конкретній справі, — ще не гарантія її перегляду. Адже законодавець застеріг, що таке повернення в минуле можливе лише в разі, якщо рішення суду до того часу не було виконане. Так само досі тривають спори щодо ретроспективної дії актів КС у часі.

Тож, на жаль, суди нечасто згадують про постанову Пленуму ВСУ №9 і не наважуються ігнорувати закон на користь прямої дії норм Конституції. Та й у ВС закликають нижчі інстанції застосовувати ті положення законів, що є чинними, навіть якщо є очевидні й обґрунтовані сумніви в їхній відповідності Конституції. А як потім громадянам відновлювати порушені права та скільки часу на це буде витрачено — це вже питання не до «верховників».