К идеальному законодательству
В Минюсте жалуются на плохое качество проектов, которые готовят все, кому не лень, и на адвокатов, предоставляющих БПД
Министерство юстиции представило результаты мониторинга по вопросам адвокатуры и адвокатской деятельности, а также бесплатной правовой помощи. В частности, чиновникам необходимо изменить подход к предоставлению бесплатной правовой помощи.
Ні часу, ні компетенції
Очільник директорату правосуддя та кримінальної юстиції Мін’юсту Олександр Олійник розпочав свою доповіді з теоретичних засад моніторингу та його цілей. Мовляв, у законодавця відсутній системний підхід до своєї роботи, а тому 90% актів, що виходять із будівлі під куполом, — це зміни до чинних законів. Натомість у міністерстві прагнуть до системності законотворчості.
А для цього, за словами чиновника, закони не повинні складатися за одну добу, як законопроект про «переформатування» Конституційного Суду. В ідеалі цей процес повинен займати близько року, наголосив представник міністерства, проводячи аналогію з виробництвом авто, що хоч і повністю збирається за день, має затяжну підготовку, що передує цьому процесу.
Нарікають у міністерстві й на те, що не воно є центром формування правової політики та розробки ідеального законодавства, хоча в розвинених країнах Уряд є ініціатором 90% законодавчих змін.
Нині ж розробкою правових актів опікуються дві робочі групи при Президентові, три — при ВР, близько 15 груп створено нардепами. Та й громадський сектор не залишається осторонь. «Структурна» проблема полягає у тому, що для фахівців, які входять до робочих груп — адвокатів, суддів та науковців — ця робота є факультативною». Я не стверджую, але можу допустити: з огляду на те, що ця зайнятість не є для них основною, витрачати свій ресурс на 100%, аби зробити документ якіснішим, вони не будуть», — зазначив чиновник.
Зосереджені на реформах
Стратегія реформування державного управління на період до 2021 року, яку схвалив Уряд, розроблялася як спосіб вирішення саме «структурної» проблеми.
Тож Мін’юст запровадив посади фахівців з питань реформ, які «мають стати рушійною силою формування політики». Аби цей «рушій» краще працював, їм дали підвищену зарплату. Також орган об’єднав 3 структурні підрозділи в один директорат, щоб поєднати дві функції — підготовку нормативно-правових актів і здійснення моніторингу.
«Оскільки в цих фахівців немає інших обов’язків, вони можуть повноцінно зосередитися на науковій та творчій роботі. Де, з одного боку, їх не заносить у глибоку теорію, а з другого — їх коригують практики», — відзначив очільник директорату.
Він повідомив, що за 3 роки моніторингу Мін’юст задіяв 5500 осіб із ключових стейкхолдерів. Такий об’ємний аналіз, за обіцянками органу, за рік має конвертувати плани в конкретні правові акти, подані до Уряду.
Тож тепер нардепи, на думку чиновника, отримавши проект закону, мають усвідомлювати, що це — «глибока фундаментальна неодноденна праця, і його точно можна приймати, бо він не зашкодить». Утім, чи дійсно розробники дотримуватимуться головного принципу медичної етики, доведе практика застосування їхніх пропозицій.
Цільові групи БПД
Так, за результатами моніторингу, орган підготував 9 концепцій. Одну з них презентував державний експерт директорату правосуддя та кримінальної юстиції Мін’юсту Юрій Сверба. Ідеться про надання безоплатної правової допомоги.
Перш за все у цій сфері директорат має намір впливати на доступність послуг, їхню якість та зарплатню правників, які їх надаватимуть (на оплату праці з держбюджету на цей рік уже виділено близько 134 млн грн.).
«Щодо проблем, пов’язаних із БПД, моніторинг проводився вперше. Оскільки адвокатура є незалежною самоврядною професією, акцент робився на адвокатах, які долучаються до надання таких послуг. Забезпечення доступу до правосуддя не є синонімом забезпечення доступу до суду, адже в центрі процесу — клієнт, метою якого є вирішення конкретної правової потреби», — наголосив доповідач.
Нині процесуальне законодавство дозволяє дитині до 14 років звертатися до суду, однак вона не має права звертатися по наданню безоплатної первинної чи вторинної правової допомоги. Консультацію можна отримати лише через представника, опікуна чи піклувальника, що не завжди діють в інтересах дитини чи зловживають її правами.
Тож цільові групи концепції — це близько 40 тис. недієздатних осіб, понад 1000 — обмежено дієздатних і більш як 7,5 млн дітей до 14 років, права яких пропонують розширити мінімальними правками.
Представницький спосіб захисту також не повинен суперечити самостійній реалізації прав, на чому наголошувалося у рішенні КС у справі щодо звернення осіб, визнаних судом недієздатними. Ідеальна ситуація, коли профільний закон передбачає представницький спосіб захисту саме як додатковий елемент, зазначив Ю.Сверба.
Дані питання пропонують урегулювати законопроектом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення доступу до БПД та підвищення якості її надання» (№5107). Участь адвоката в таких процесах має стати обов’язковою.
Проте як державі забезпечувати якісну БПД, коли адвокатура є незалежним самоврядним органом, і де шукати грань між інтересами клієнта, державою й адвокатськими гарантіями, наприклад самостійно вибудовувати тактику?
«Мін’юст постійно отримує скарги про неякісні послуги БПД. Ми не можемо перенаправляти ці скарги до дисциплінарних комісій. Реальних механізмів вирішення проблеми не маємо, проте постійно беремо на себе комплекс негативу», — нарікав Ю.Сверба.
Він також зауважив, що механізм контролю за якістю має захистити й самого адвоката. Тож поки проект №5107 передбачає створення лише певної рамки механізму оцінювання якості БВПД, а положення про комісію, що відбиратиме адвокатів-експертів, сформулюють уже після консультацій з Національною асоціацією адвокатів України.
Примусове виконання рішень
Також у відомстві презентували Моніторинговий звіт впровадження та аналізу ефективності прийнятих законодавчих актів у сфері примусового виконання рішень, в рамках якого назвали 10 основних проблем:
1. Арешт коштів на рахунках боржника, з яких або на які здійснюється виплата заробітної плати.
2. Зловживання правами сторонами виконавчого провадження.
3. Звернення стягнення на ювелірні вироби з дорогоцінних металів та каміння у виконавчому провадженні.
4. Звернення стягнення на зброю у виконавчому провадженні.
5. Звернення стягнення на частку учасника товариства.
6. Ефективність структури Міністерства юстиції України для подальшого формування і реалізації державної політики у сфері примусового виконання рішень.
7. Арешт коштів, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником.
8. Удосконалення порядку зупинення виконавчого провадження у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за якими видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду.
9. Перевірка банками відомостей про обтяження при відкритті клієнтами рахунків.
10. Визначення видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб.
Радник ADER HABER Олексій Соломко звернув увагу на те, що цей перелік формувався за результатами проведених протягом 2020 року опитувань серед національних експертів у сфері виконавчого провадження. «Треба віддати належне: майже всі визначені проблеми відображають дійсну актуальність питань у цій сфері, - зазначив він. - Директорат правосуддя не просто дав перелік, а і провів змістовне узагальнення проблем. По кожному питанню було грунтовно проаналізовано існуючу правозастосовчу та судову практику, узагальнено бачення експертів та науковців, проведено порівняльний аналіз європейського досвіду. І все це викладено простим для сприйняття стилем з цікавими графічними узагальненнями анкетних опитувань».
На відміну від деяких інших гучних заяв Мінюсту про свої «здобутки», до проведення моніторингу Директорат правосуддя підійшов зовсім не формально. Відкритість до сприйняття пропозицій та зворотній зв'язок є очевидною. А постановка окремих питань була більш сміливою ніж обговорювалось в експертному середовищі.
Хоча формально зміст моніторингу має завершуватись на аналізі самої проблеми, Директорат вирішив запропонувати і варіанти їх вирішення. Якщо раніше Мінюст виділяв лише два варіанти: «свій правильний» і «неправильний» запропонований іншими, то до цього аналізу Директорат підійшов чесно та об’єктивно. Не було пропущено жодної пропозиції, яка коли-небудь пропонувалась, з одночасним аналізом її слабких та сильних сторін. В тому числі це стосується і пропозицій самого Мінюсту.
Власне спори серед експертів, які аналізували звіт, стосувались лише того, який варіант вирішення проблеми можна визначити за найвдаліший.
В даному випадку Директорат правосуддя можна сприйняти як мозковий центр Мінюсту, переконаний О.Соломко. І, на його думку, директорат довів, що у нього є «голова на плечах». Єдине запитання, яке залишилось у експертів, чи є у Мінюста «руки»? Тобто, чи зможуть інші підрозділи Мінюсту забезпечити реалізацію вдало сформованої правової політики?