Закон і Бізнес


Заезженные мотивы

При систематическом нарушении ПДД не стоит надеяться на малый срок наказания


Годі й сподіватися на штучний інтелект, адже навіть людський ще ніколи нікого не врятував від ризику потрапити в ДТП.

№8 (1514) 20.02—26.02.2021
Игорь НОВИКОВ
6311

Михаил Жванецкий говорил: «Не управляйте автомобилем быстрее, чем летает ваш ангел-хранитель». А если ваш ангел-хранитель все же спас вас, это еще не значит, что вам не нужен опытный адвокат.


Світ суцільних помилок

Адвокат, голова комітету Національної асоціації адвокатів України з питань безоплатної правової допомоги Олександр Дроздов у рамках лекції, що відбулась у Вищій школі адвокатури, представив аналітичний огляд правових позицій Касаційного кримінального суду у справах щодо порушення Правил дорожнього руху та релевантної практики Європейського суду з прав людини.

О.Дроздов зазначив, що навряд чи ми можемо очікувати, що кількість подібних дорожньо-транспортних пригод зменшиться. Адже, як стверджував історик Ювал Харарі, навіть розвиток штучного інтелекту не може привести до зникнення помилок, унаслідок яких трапляються ДТП. А тому залишається розраховувати тільки на самих себе.

Тож у світі суцільних помилок будь-хто може опинитись у ситуації, яка зумовлює відповідальність за ст.286 Кримінального кодексу. Дії, які стали причиною тілесних ушкоджень у громадянина, передбачають відповідальність у вигляді штрафу або обмеження волі на строк до 3 років з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк до 3 років. Якщо ж діяння спричинили смерть або тяжкі тілесні ушкодження, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років. А за загибель кількох осіб можна сісти в тюрму на строк від 5 до 10 років.

У справі №554/3796/17 сторона захисту намагалася довести, що ДТП, яке сталося на території складу, не можна вважати порушенням ПДР. Адже дана ділянка не є проїжджою частиною, отже, ті правила на неї не повинні поширюватись. Однак у постанові від 19.06.2019 Верховний Суд вирішив інакше, зауваживши, що порушення ПДР під час маневру транспортним засобом на території складу є підставою для притягнення водія до кримінальної відповідальності за ст.286 КК (за умови наявності інших ознак цього складу правопорушення).

Для кваліфікації дій особи за ст.286 КК судам слід виходити не тільки з висновків експертів, в яких установлено наявність причинного зв’язку між порушенням водієм ПДР і наслідками, що настали, а із сукупності всіх обставин, що належать до предмета доказування з огляду на особливості складу цього злочину. Зокрема, оцінці підлягають наявність технічної можливості у водія уникнути ДТП та джерело створення аварійної ситуації. Таку правову позицію ВС виклав у постановах від 24.03.2020 у справі №130/720/17 і від 16.10.2019 у справі №163/1753/17.

А от порушення ПДР пішоходом не виключає кримінальної відповідальності водія транспортного засобу, який мав технічну можливість уникнути ДТП, але спричинив громадянину тілесні ушкодження. Це підтверджує постанова ВС від 14.05.2020 у справі №668/2604/15-к.

Ні пляшка, ні пішохід

Що ж впливає на призначення покарання? Керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння хоч і становить порушення вимог пп.«а» п.2.9 ПДР, однак саме по собі не може виступати безпосередньою причиною настання ДТП та її наслідків у вигляді заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень або смерті. Стан сп’яніння не охоплюється об’єктивною стороною (не є кваліфікуючою ознакою) злочину, відповідальність за який передбачено в ст.286 КК.

При призначенні покарання може враховуватись як обставина, що його обтяжує згідно з п.13 ч.2 ст.67 КК. Таку правову позицію щодо керування транспортними засобами у стані алкогольного сп’яніння ВС висловив у постанові від 21.09.2019 у справі №682/956/17. Окрім того, амністія не застосовується до засуджених, котрі скоїли злочин, описаний в ч.2 ст.286 КК, у стані алкогольного сп’яніння.

Що ж до пом’якшувальних обставин, які наближають покарання до найнижчої межі, то на них розраховувати не варто, якщо особа неодноразово порушувала ПДР, значно перевищила дозволену швидкість на ділянці дороги з пожвавленим рухом, знехтувала перевагою пішохода, який перетинав дорогу в належному місці. Такий висновок можна зробити з огляду на постанову від 3.09.2020 у справі №523/13774/18. Тож можна сміливо говорити, що пішоходи-порушники не врятують від настання відповідальності за порушення ПДР.

А звільнення особи від відбування покарання з випробуванням не може застосовуватися до водія зі стійкою девіантною поведінкою стосовно порушення ПДР. ВС дотримується саме такої правової позиції. Про це свідчать постанови від 25.06.2019 у справі №490/9758/17 та від 22.10.2020 у справі №755/9680/19.

Надалі О.Дроздов запропонував розглянути стадію збирання доказів і доказування. Якщо медичні документи, на підставі яких сформовано висновок експерта про визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень і механізму їх утворення в результаті ДТП, були отримані у визначеному законом порядку й сторона захисту не клопотала про надання доступу до цих документів або під час здійснення судового чи апеляційного провадження їй було дано можливість реалізувати право на ознайомлення з ними, то невідкриття цих документів стороні захисту не є істотним порушенням вимог ст.290 Кримінального процесуального кодексу. Такий висновок містить постанова ВС від 27.01.2020 у справі №754/14281/17.

А схема ДТП, яку складено безпосередньо після пригоди в межах оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення до внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення, може бути визнана допустимим доказом (постанова ВС від 9.04.2020 у справі №740/5033/15-к).

Міжнародні прецеденти

Доповідач також навів релевантну практику у справах про порушення ПДР, що потягнули за собою настання кримінальної відповідальності. 15.10.2020 ЄСПЛ виніс рішення у справі «Кабанова проти України». Заявниця скаржилася на неефективність розслідування обставин ДТП, у результаті якої вона дістала тілесні ушкодження. У результаті держава була змушена виплатити заявниці €3000 як компенсацію за моральну шкоду.

Рішення ЄСПЛ у справі «Gestur Jónsson and Ragnar Halldór Hall v. Iceland» стало примітним завдяки тому, що скарга в результаті була визнана неприйнятною. Проте в рішенні також ішлося про застосування 3 критеріїв Енгеля: правової класифікації правопорушення в національному законодавстві; оцінки характеру правопорушення; визначення характеру та суворості покарання.

У рішенні у справі «Guðmundur Andri Ástráðsson v. Iceland» ЄСПЛ розвинув триступеневий тест щодо критеріїв, які мають застосовуватися для оцінки того, чи було порушено право на «суд, установлений законом».

По-перше, має йтися про явне порушення національного законодавства. Однак відсутність такого порушення не виключає порушення, оскільки процедура, яка, здавалося б, відповідає вимогам, усе ж може призвести до результатів, несумісних із об’єктом і метою.

По-друге, лише ті порушення, які стосуються основоположних правил у процедурі призначення суддів (тобто порушень, що стосуються суті розглядуваного права), швидше за все, призведуть до порушення. Наприклад, це призначення суддею особи, яка не відповідала певним критеріям відбору. Можливі й інші порушення, здатні поставити під загрозу мету та дію вимоги про «суд, установлений законом» Отже, порушення суто технічного характеру не перевищують установленого порога.

По-третє, вивчення національними судами наслідків порушення правила призначення суддів має відбуватися на основі стандартів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, необхідно встановити, чи була нагальна потреба, що виправдовувала відступ від принципів правової визначеності та незмінюваності суддів.