Глава комитета НААУ Александр Дульский:

«Когда мы переступаем порог ВАКС, то попадаем в еще одно подразделение НАБУ»

Адвокат может встать и покинуть зал суда, если для него или его клиента нет места в тесном помещении. Такие действия не являются основанием для привлечения адвоката к ответственности. В интервью «ЗиБ» председатель комитета по приближению системы адвокатуры Украины к европейским правовым стандартам в составе НААУ Александр ДУЛЬСКИЙ рассказал, как юристы отстаивали свое право на временное рабочее место. Также он поведал о распространенных видах нарушений прав человека в Высшем антикоррупционном суде. И о том, что может исправить ситуацию.

«В Україні адвокат не може бути захищеним, бо це людина. А людина в нашій країні не захищена нічим»

— Пане Олександре, нещодавно Європейська комісія з питань ефективності правосуддя Ради Європи (CEPEJ) у 8-му звіті навела співвідношення кількості адвокатів на 100 тис. населення. В Україні цей показник становить 107, на Кіпрі — 458, у Франції — 99 адвокатів. Середній показник в Європі — 164 адвокати на 100 тис. Чи можна говорити, що ці цифри свідчать про нестачу адвокатів у нашій країні?

— Починаючи з 2018-го я мав змогу пройти навчання та поспілкуватися з колегами з понад 10 країн: Франції, Ізраїлю, Німеччини, ОАЕ, Італії, Туреччини, Іспанії тощо. У кожній із цих країн я спілкувався з кількома десятками осіб, зокрема з представниками національних та регіональних палат адвокатів, а також брав участь у судових засіданнях. Після почутого та побаченого я зрозумів, що український адвокат та стандарти надання правової допомоги в Україні є надвисокими та гідними, а подекуди й кращими за рівень закордонних колег. Поясню чому.

Кількість адвокатів на душу населення не може свідчити про потребу суспільства в захисті. Більшість колег з Барселони, Франкфурта чи Стамбула займаються питаннями резидентства, оподаткування, нерухомості, оформлення прав, юридичним супроводом бізнесу. Адже якщо ви хочете розмістити свої активи в одній із цих країн, то вам забезпечать цілу юридичну команду для супроводу. Саме через це в Європі адвокатів більше. У нас же населення у більшості цих випадків обходиться без адвоката.

— Ви говорите, що наші захисники надають більш якісні послуги. А як бути з умовами праці? Адже українські адвокати подекуди працюють в екстремальних та небезпечних для життя умовах. Тож чи можна порівнювати українські та міжнародні умови виконання адвокатського обов᾽язку?

— Погляньмо на Німеччину, точніше — на її кримінальний процес. З усього обсягу справ, які перебувають у кримінальному провадженні, до суду потрапляє в середньому 7%. Чому? Всі справи мають високу якість з точки зору доказування, у своїй абсолютній більшості відповідають завданням кримінального провадження, практиці Європейського суду з прав людини (надалі — ЄСПЛ) та нормам національного права. Як наслідок, адвокат працює з майже взірцевими обвинуваченнями.

Отримавши таку справу, захисник одразу йде збирати характеристики на довірителя, а не вибудовувати головоломну стратегію. До того ж у момент пред’явлення підозри адвокату відразу без будь-яких проблем відкривають усі матеріали справи. Тому перебіг процесу легко спрогнозувати. Простіше кажучи, за кордоном до суду не потрапляє мотлох.

Я був присутній на засіданні, коли адвокат розповідав, що його клієнту не місце в тюрмі, адже в нього старенька хвора мати, в якої торік був гіпертонічний криз. І якби не її син (обвинувачений. — Прим. авт.), то вона померла б. І адвокат говорить: «Не позбавляйте матір підсудного права на життя».

У нас ситуація зовсім інша. В кожному куточку нашої держави відбувається свавілля, дуже часто державне. Громадян затримують без зазначення в протоколі причини, порушують конституційні права на таємницю листування, спілкування, проводять обшуки та вилучення без ухвали слідчого судді… В таких випадках завдання слідства повністю нівелюється. Повсякчас розслідування здійснюється заради розслідування. Які цілі цих дій, думаю, ви здогадуєтесь…

Отже, наші адвокати змушені досліджувати пули практики ЄСПЛ та захищати права клієнта в першу чергу від порушень з боку правоохоронців та суддів.

— Якою, на вашу думку, є ситуація зі стандартами та особистим захистом адвокатів? Чи відчуває захисник тиск з боку громадськості та активістів, якщо працює з публічними особами, політиками?

— У більшості справ, які я супроводжую як адвокат, опонентом є держава, з усіма її громіздкими надбудовами та інститутами. Втім, опонентом клієнта може бути не лише держава, але й суспільство, якщо хочете — активісти. Тому адвокат завжди вимушений приймати виклики від держави в особі правоохоронців, які порушують норми процесу, та противників клієнта в особі будь-кого.

Відповідаючи на запитання про особистий захист адвоката, скажу так: в Україні адвокат не може бути захищеним, бо це людина. А людина в нашій країні не захищена нічим.

На жаль, існує практика боротьби з неугодними правниками. Якщо захисник не подобається судді чи правоохоронцю, то в нього можуть полетіти стріли скарг. Для того щоб змінити його риторику, вивести зі справи або, так би мовити, «притиснути до нігтя», можуть бути задіяні різні інструменти.

Втім, ми наділені бастіоном та можливістю захищати себе. І така можливість пов’язана із сильною самоврядністю адвокатської спільноти. Ми можемо себе захистити через Національну асоціацію адвокатів України. Я скажу більше: поки адвокатуру не контролює Мін’юст, як у багатьох країнах світу, ми здатні убезпечити себе від свавілля з боку держави та суспільства в цілому. Адже на захист колег ми завжди виступаємо єдиним фронтом.

«Якщо підзахисний не перебуває поряд з адвокатом у суді, він позбавлений права на правову допомогу»

— Які інструменти чи способи використовує ваш комітет для відстоювання прав та статусу колег?

— Комітет — це і є інструмент. Ми часто змушені звертатися до Парламентської асамблеї Ради Європи, уповноважених осіб європейських інституцій, голови Вищої ради правосуддя, голів судів. Хоча б з приводу тотального порушення прав людини на різних стадіях кримінального провадження.

Ми це робимо з надією, що в подальшому особи, які дозволяють собі таке свавілля, будуть збиратися та обговорювати наші протести. І, можливо, на внутрішньому рівні ухвалювати рішення, спрямовані на виправлення ситуації.

Ще одна частина наш ої роботи полягає в тому, що ми разом з колегами із комітету законотворчих ініціатив з питань адвокатської діяльності, що діє у складі НААУ, працюємо над проектами змін до процесуальних кодексів, щоб запобігати свавіллю.

Тотальне порушення прав у своїй більшості стосується Вищого антикорупційного суду. Ми з колегами часто жартуємо, що в Печерському суді такого не було. Тож ще одна складова нашої роботи — це звернення до всіх західних інституцій, причетних до формування та запуску цього суду. Можливо, хоча б вони зможуть зменшити обсяг порушень людських прав.

Наш комітет інформуватиме про кожен випадок порушення, а тому закликаю колег звертатися до комітету та об’єднувати зусилля.

— Звернення до європейських інституцій — це дієвий інструмент. Проте не з кожним питанням можна йти до міжнародних установ. Чи займається ваш комітет відстоюванням європейських стандартів адвокатської діяльності на національному рівні?

— Розповім один дуже ілюстративний приклад. Раніше я та мої колеги, мабуть, по всій країні стикалися із ситуацією, коли справа слухалася «на стільчику». Тобто захисникові чи його клієнтові банально не було де сісти. Навіть у кримінальних справах траплялися такі випадки, коли підзахисний через брак місця не міг бути поруч зі своїм захисником, а адвокат не мав навіть столу, щоб покласти документи, з якими він планував захищати права людини. В одній зі справ обвинувальний акт вручали одночасно 25 особам. Відповідно, всі вони не могли поміститися в залі українського суду.

Про такий тип проблеми неодноразово йшлося в рішеннях ЄСПЛ, відповідно до яких клієнт повинен перебувати поруч зі своїм адвокатом. Інакше має місце порушення права на захист.

А тепер уявімо середньостатистичну залу судового засідання в нашій країні. Здебільшого це два столи зі стільцями для двох осіб, де є місце лише для двох людей, що у випадку наявності двох і більше обвинувачених осіб або захисників унеможливлює їхнє перебування поряд одне з одним. Як наслідок, підзахисний сидить на місці для вільних слухачів та фактично не може своєчасно скористатися правовою допомогою: отримати роз’яснення, порадитися або стежити за текстом досліджуваного доказу.

Отже, щоб припинити таку ганебну практику, за активної підтримки комітету було ініційовано перед Радою адвокатів України питання щодо недопущення порушення права особи на отримання професійної правничої допомоги та необхідності забезпечити адвоката тимчасовим робочим місцем (столом та стільцем для себе та свого довірителя). В зверненні доволі детально було описано процедуру та мотиви, чому людина має перебувати поряд зі своїм адвокатом у залі суду і мати стіл зі стільцем, та які правові наслідки їхньої відсутності.

— Який результат вашого звернення?

— В результаті звернення на засіданні РАУ було прийнято рішення «Про вжиття заходів щодо недопущення порушення права особи на отримання професійної правничої допомоги» №86. У цьому документі сказано: якщо зал не обладнаний технічно, а захисник не може перебувати поруч зі своїм клієнтом, то він управі покинути зал засідання. І це не може бути підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Адже якщо підзахисний перебуває на значній відстані від адвоката, то він фактично позбавлений правової допомоги. А сам захисник у свою чергу позбавлений можливості реалізувати конституційне право особи на правову допомогу.

Про таке рішення комітет поінформував українські суди у всіх областях України, ВРП та суддівські самоврядні організації. Я замовив виготовлення спеціальних бланків та відправив більш як 50 листів, якими довів до відома суддів відповідне рішення РАУ, надавши його копію. Фактично всі суди дали відповідь, що вони забезпечують та роблять все від них залежне у питанні надання адвокату тимчасового робочого місця і що зміст рішення РАУ було доведено до відома суддів на зборах суддів. Тож тепер українські адвокати в разі порушення такого права можуть спокійно дістати рішення РАУ та вибороти собі місце в залі судового засідання. На жаль, доводиться так робити і сьогодні.

Плоди нашої праці не змусили на себе довго чекати. Адже в судовій справі, де налічується одночасно 25 обвинувачених та 48 захисників («справа податківців»), судова влада спромоглася обладнати величезний зал для одночасного розміщення понад 100 осіб зі столами і мікрофонами. Такий зал єдиний в Україні, він розташований на вул.Володимирській у м.Києві (будівля Печерського суду).

Це лише один із небагатьох здобутків комітету. А судова гілка, виявляється, якщо хоче, то може ефективно та гідно співпрацювати з адвокатами.

До речі, одного разу все ж таки довелося залишити залу судового засідання через відмову колегії суддів забезпечити тимчасовим місцем мене та мого довірителя, що фактично змусило їх оголосити перерву та доставити столи з кріслами до зали суду. Адже ефективно захищати «на колінах» складно!

«Чи не на кожному кроці у цій судовій установі можна спостерігати факти процесуального свавілля»

— Ви часто захищаєте клієнтів у ВАКС. Водночас у НААУ не раз скаржилися на тиск з боку цього суду на адвокатів. Які порушення ви відчули на собі або знаєте від колег?

— ВАКС буцімто створювали за всіма стандартами та критеріями розвинутих країн та за їхньої безпосередньої участі. Така собі держава в державі. Людям здавалося, що він мав стати майданчиком для справжнього, непідкупного правосуддя. Судом, до якого не приносять подарунки. Судом, до якого правоохоронці не приносять флешки з проектами ухвал та в якому без журналів і звукозаписів не проводять засідань. Судом, де помилки в клопотаннях слідчих не конвертуються у помилки в ухвалах, що завжди підтверджувало факт позапроцесуальних відносин і певної близькості сторони обвинувачення із судом. Більше того, ідеї та положення закону погоджувалися Венеціанською комісією. На папері мало бути так.

Але погляньмо, яка ситуація нині. Чи не на кожному кроці, чи не під час кожного засідання, що відбувається у цій судовій установі, можна спостерігати факти процесуального свавілля.

Подібних порушень та нехтувань процесуальним законом не могли собі дозволити навіть загальновідомі, не найкращі представники суддівської професії. Вимальовується картина, що у кожному кримінальному провадженні, де адвокат у притаманному йому стилі веде активну лінію захисту — подає клопотання, ініціює перевірку доказів, витребування матеріалів справи, він стикається з купою порушень.

— І наскільки усе погано? Про які порушення йдеться?

— Щоб наша розмова не затяглася у часі, наведу лише найпоширеніші види нехтування законом.

Часто-густо в ході обшуку в особи вилучають гроші або будь-які інші речі. Всі ці дії відбуваються, як правило, перед затриманням. На стадії досудового розслідування ні сторона захисту, ні потерпілий не здатні отримати доступ до його матеріалів, у тому числі і до матеріалів, на підставі яких слідчий суддя дав дозвіл на проведення обшуку.

Після того як розслідування закінчується, захисник або його підзахисний звертаються до слідчого судді, щоб їм надали ці матеріали. Безпосередньо ті, які стосуються надання дозволу на проведення обшуку та вилучення речей. Утім, отримують відмову з посиланням на таємницю досудового розслідування, яке вже є завершеним або закінченим. Як наслідок, адвокат та його підзахисний не можуть перевірити законність надання дозволу на проведення обшуку, в ході якого вилучили певні речі або документи, провели з ними експертні дослідження та понесли до суду висновки експертів. Ще й у нашій державі, де фальсифікується до 50% доказів майже в кожному провадженні.

Інколи під час слідства доступ до таких матеріалів удається отримати, і так буває, що відсутній журнал судового засідання або технічний запис. Про наслідки здогадуєтеся...

— Чи трапляються випадки, коли під час обшуку забирають смартфон і вилучають із нього всю інформацію без санкціонованого слідчим суддею доступу?

— Так, трапляється й таке. Сьогодні в смартфонах зберігається майже вся інформація про нас. Після його вилучення слідчі звертаються з клопотанням про накладення арешту на телефон. Слідчий суддя викликає власника майна для участі в засіданні. Сама ж особа, в якої відібрали телефон, або її адвокат подають клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. І що ви думаєте? Їм відмовляють! Хоча фактично слідчий суддя не є розпорядником цієї інформації, але свою відмову він аргументує посиланням на таємницю слідства.

Усі інші суди завжди дають доступ до матеріалів справи — як у першому випадку, коли йшлося про дозвіл на проведення обшуку, так і в другому, коли йшлося про доступ до матеріалів, на підставі яких накладався арешт. Іншу позицію займає лише ВАКС, але, упевнений, тимчасово.

— Із чим, на вашу думку, пов’язане таке різне тлумачення закону?

— Напевно, слідчому судді ВАКС складно відмовити детективам НАБУ. Але те, що це відбувається, — факт.

Повернімося до телефону. Нерідко буває, що в ухвалі немає дозволу на його вилучення. Утім, слідчі вилучають мобільний пристрій та подають клопотання про його арешт до слідчого судді. Свою позицію вони обґрунтовують роздруківками з месенджерів цього ж телефону. У результаті слідчий суддя дає дозвіл на арешт.

Але ж потрібно розуміти, що детективи свідомо йдуть на порушення. Підключають вилучений мобільний пристрій до комп᾽ютера, копіюють із нього всю інформацію без будь-якого дозволу й навіть без повідомлення про підозру! Потім вилучену інформацію кладуть в основу клопотання про арешт цього телефону. Це вже не лише порушення процесуальної чистоти, це порушення гарантованих Конституцією та міжнародними договорами прав і свобод.

«Виправляти свої помилки вони будуть тільки після доброї дюжини рішень ЄСПЛ проти України»

— Недавно набули чинності окремі положення закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Але ж у судах обвинуваченому гарантоване право на перекладача. Із цим проблем не виникає?

— За більш ніж 10 років адвокатської практики мені довелося лише двічі просити суд залучити перекладача своїм довірителям. Обидва випадки мали місце вже під час функціонування НАБУ та ВАКС. Один із довірителів звернувся по захист, оскільки поставив підпис під текстом угоди з прокурором САП мовою, якою він не володіє, та перед її затвердженням судом, коли вже зрозумів, що за папірці йому підсунули. Слідчий суддя залучив перекладача та відмовив у затвердженні угоди через те, що людина взагалі не розуміла її змісту. Уже коли справа була передана до ВАКС, з’ясувалося, що перекладач не має повноважень, але то вже інша історія. Другий випадок більш унікальний! Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя за моїм клопотанням залучає перекладача і з ним здійснює розгляд клопотання прокурора, у задоволенні якого відмовляє. Невдоволений прокурор оскаржив ухвалу, та я повідомив колегію суддів апеляційної палати ВАКС, що вони забули декого запросити — перекладача, якого залучив суд першої інстанції. У залученні перекладача колегія відмовила, і розгляд апеляційної скарги прокурора, яку також не задовольнили, відбувся без участі перекладача мовою, якою підозрюваний не володіє.

— Чому? Адже це гарантовано КПК.

— Думаю, що виправляти свої помилки вони будуть тільки після доброї дюжини рішень ЄСПЛ у справах проти України. Кілька, до речі, вже є.

Утім, є наш комітет, є інші комітети НААУ, які й надалі оперативно реагуватимуть на факти порушень закону. Адже річ не тільки в тому, що порушуються права конкретної людини, а в хибній тенденції, що формується практикою недотримання прав сторони захисту. Ми не повинні допускати, аби радянський обвинувальний ухил мав новий виток в історії українського правосуддя.

— Невже судді не розуміють, що переступають установлені законом межі, нехтуючи процесуальними гарантіями. Адже служитель Феміди добре знає і про «плоди отруйного дерева», і про ймовірність скасування такого рішення. Чому такі випадки все ще мають місце?

— Свого часу голова земельного суду Франкфурта-на-Майні (фінансової столиці Європи), відповідаючи на запитання щодо тиску на суддів з боку влади, навів цікаву статистику. За останні 40 років йому відомий єдиний випадок притягнення судді до відповідальності за вчинення кримінально караного діяння. На превеликий жаль, простота кримінального переслідування  українського судді, непоодинокі випадки порушення гарантій суддівської незалежності та абсолютна незахищеність незалежності судової влади і є, на мій погляд, першопричинами прийняття сумнівних з точки зору закону судових рішень. Доволі часто український суддя змушений підігрувати спецслужбам і правоохоронним органам, розуміючи наслідки у випадку незадоволення державних інтересів на противагу принципу верховенства права.