Закон і Бізнес


Расчеты задолженности


№7 (1513) 13.02—19.02.2021
14556

Взыскатель алиментов вправе или обжаловать действия государственного исполнителя, или предъявить иск на общих основаниях. Такое заключение сделал ВС в постановлении №2-751/2007, текст которого печатает «Закон и Бизнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

13 січня 2021 року                             м.Київ                               №2-751/2007

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — ЛУСПЕНИКА Д.Д.,
суддів: ВОРОБЙОВОЇ І.А., ГУЛЬКА Б.І. (доповідач), КОЛОМІЄЦЬ Г.В., ЧЕРНЯК Ю.В.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Особи 1 на ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 12.06.2020 та постанову Полтавського апеляційного суду від 5.10.2020.

Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У січні 2020 року Особа 1 звернулася до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Крюківського відділу державної виконавчої служби м.Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Донця Я. В., заінтересована особа — Особа 2, про визнання неправомірною та скасування довідки-розрахунку про нараховані і сплачені аліменти.

Скарга мотивована тим, що на виконанні у Крюківському ВДВС м.Кременчук ГТУЮ у Полтавській області перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-751, виданого 19.07.2007 Кременчуцьким райсудом, про стягнення з Особи 2 на її користь аліментів на утримання їх спільної доньки — Особи 3, Інформація 1, у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходу щомісячно, але не менше від 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення нею повноліття.

Зазначала, що 27.12.2019 старшим державним виконавцем Донцем Я.В. складено довідку-розрахунок №59587 про нараховані та сплачені аліменти боржником — Особою 2, з якої вбачається, що станом на 1.12.2019 боржник має переплату зі сплати аліментів у розмірі 5007,90 грн.

Вважала, що вказана довідка-розрахунок від 27.12.2019 №59587 про нараховані та сплачені аліменти є неправомірною, оскільки при її складенні державний виконавець не взяв до уваги розрахунковий період до 8.02.2018. Крім того, у своїй заяві від 5.12.2019 вона повідомила державного виконавця Донця Я.В. про те, що сума заборгованості боржника станом на 31.12.2017 становила 233009,39 грн. Отже, державний виконавець при проведенні розрахунків про нараховані та сплачені аліменти мав би врахувати суму боргу за минулий період за мінусом 107124,25 грн., які боржник сплатив у лютому 2018 року. Відтак, початкова сума боргу для державного виконавця у розрахунку від 27.12.2019 №59587 про нараховані та сплачені аліменти боржником мала становити 125878,14 грн. При цьому державним виконавцем у розрахунку взагалі не взято до уваги дійсний розмір заробітку боржника — Особи 2 згідно з його щорічною декларацією за 2018 рік й за 2019 рік.

Посилаючись на викладене, Особа 1 просила суд визнати неправомірною та скасувати довідку-розрахунок від 27.12.2019 №59587 про нараховані та сплачені аліменти боржника — Особи 2, за підписом старшого державного виконавця Донця Я.В., а також зобов’язати Крюківський ВДВС ГТУЮ у Полтавській області провести повторний розрахунок боржника — Особи 2 з урахуванням наявної заборгованості та сплачених ним сум.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Кременчуцького райсуду від 12.06.2020 скаргу Особи 1 задоволено частково. Визнано неправомірною та скасовано довідку-розрахунок від 27.12.2019 №59587 про нараховані та сплачені аліменти боржником — Особою 2 за підписом старшого державного виконавця Донця Я.В.

Зобов’язано Крюківський ВДВС ГТУЮ у Полтавській області провести повторний розрахунок нарахованих та сплачених аліментів боржника — Особи 2 з повним дослідженням сум отриманих доходів Особи 2 за період з 8.02.2018 до 11.02.2020.

Задовольняючи частково скаргу Особи 1, районний суд виходив із того, що станом на 7.02.2018 у боржника не було заборгованості зі сплати аліментів, що підтверджується заявою стягувача про відсутність претензій до боржника та повернення виконавчого листа без подальшого його виконання. Проте державний виконавець здійснив обчислення сум у спірному розрахунку про нараховані та сплачені аліменти не у повному обсязі, а саме — не врахував усіх видів доходів боржника, отриманих ним за 2018 рік згідно з його щорічною декларацією, які суттєво відрізняються від сум, які взяв до уваги державний виконавець.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою ПАС від 5.10.2020 апеляційну скаргу Особи 1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Особи 2 задоволено частково.

Ухвалу Кременчуцького райсуду від 12.06.2020 скасовано та постановлено нову ухвалу, якою у задоволенні скарги Особи 1 відмовлено.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та постановляючи нову про відмову у задоволенні скарги Особи 1, апеляційний суд виходив із того, що районний суд, зобов’язавши посадову особу ВДВС здійснити перерахунок заборгованості, тим самим фактично втрутився у права та обов’язки державного виконавця відповідно до його повноважень самостійно визначати розмір заборгованості по аліментам. Крім того, спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів підлягають вирішенню судом у порядку позовного провадження, а Особа 1 такого позову до Особи 2 не пред’являла.

При цьому апеляційний суд зазначив, що Особа 1 не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом у порядку ст.194 СК, згідно з якою остання має право стягнути аліменти за виконавчим листом за минулий час, але не більше як за 10 років, що передувало пред’явленню виконавчого листа до виконання.

Короткий зміст касаційної скарги

У касаційній скарзі Особа 1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове, яким її скаргу задовольнити у повному обсязі <…>.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга Особи 1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили та не врахували її доводів про те, що вона дійсно у своїй заяві від 7.02.2018 підтвердила відсутність претензій до боржника, проте лише на суму 107124,25 грн., яку боржник сплатив у лютому 2018 року. Водночас у боржника станом на 31.12.2017 була наявна заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 233003,39 грн., яку державний виконавець не врахував при складанні довідки-розрахунку від 27.12.2019 №59587 про нараховані та сплачені аліменти боржником. Крім того, державний виконавець не взяв до уваги дійсний розмір заробітку боржника — Особи 2 згідно з його щорічною декларацією за 2018 рік.

Апеляційний суд, зазначаючи, що зобов’язання судом посадової особи ВДВС здійснити перерахунок заборгованості є фактичним втручанням у права та обов’язки державного виконавця, надані йому законом, самостійно визначати розмір заборгованості за аліментами, не звернув уваги на правовий висновок Великої палати ВC, викладений у постанові від 24.04.2019 у справі №914/3587/14, суть якого, на її думку, у подібній справі зводиться до того, що зобов’язання державного виконавця здійснити розрахунок наявної заборгованості за періодичними платежами за аліментними зобов’язаннями боржника у виконавчому провадженні відповідно до положень закону є правомірними та підлягають задоволенню. Крім того, суди попередніх інстанцій не врахували правову позицію, висловлену об’єднаною палатою КЦС у постанові від 5.09.2019 у справі №760/4569/18-ц, згідно з якою положення ст.81 та ч.3 ст.181 СК вказують на необхідність визначення розміру аліментів від частки доходу платника, а не лише від його заробітку.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2020 року до ВС надійшов відзив Крюківського ВДВС Північно-східного МРУ Мін’юсту (м.Суми) на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою. Оспорення заявником довідки-розрахунку від 27.12.2019 №59587 про нараховані та сплачені аліменти боржником є безпідставним, оскільки зазначений розрахунок втратив свою юридичну силу з моменту складення нового розрахунку від 3.02.2020.

Доводи особи, яка подала відповідь на відзив

У листопаді 2020 року до ВС надійшла відповідь Особи 1 на відзив ВДВС у м.Кременчуці Північно-східного МРУ Мін’юсту (м.Суми), в якій зазначено, що новий розрахунок про нараховані та сплачені аліменти боржником від 3.02.2020 №23462 складено за період з 8.02.2018 до 1.02.2020, в якому також не врахована попередня заборгованість боржника, що існувала станом на 31.12.2017 у розмірі 233003,39 грн.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На виконанні у Крюківському ВДВС ГТУЮ у Полтавській області перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-751, виданого 19.07.2007 Кременчуцьким райсудом, про стягнення з Особи 2 на користь Особи 1 аліментів на утримання їхньої спільної доньки — Особи 3, Інформація 1, у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу щомісячно, але не менше від 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення нею повноліття.

27.12.2019 старшим державним виконавцем Крюківського ВДВС ГТУЮ у Полтавській області Донцем Я.В. складено довідку-розрахунок №59587 про нараховані та сплачені аліменти боржником — Особою 2, згідно з якою станом на 1.12.2019 боржник має переплату зі сплати аліментів у розмірі 5007,90 грн.

7.02.2018 Особа 1 надала державному виконавцю заяву про те, що претензій до Особи 2 щодо сплати аліментів станом на 7.02.2018 не має та просила повернути виконавчий лист без подальшого виконання.

Постановою від 8.02.2018 головного державного виконавця Крюківського ВДВС ГТУЮ у Полтавській області Горбульовим А.В. виконавчий лист №2-751 повернуто стягувачу — Особі 1 <…>.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходив ВС, та застосовані норми права

Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні скарги Особи 1, апеляційний суд виходив із двох формальних підстав:

1) Особа 1 повинна була пред’явити позов, а не скаргу на дії державного виконавця щодо розміру заборгованості за аліментами;

2) районний суд не мав права зобов’язувати державного виконавця вчиняти певні дії, оскільки це є виключною компетенцією державного виконавця.

Тобто апеляційний суд скаргу Особи 1 по суті не вирішив, висновки районного суду по суті скарги Особи 1 не спростував.

Крім того, наведений вище висновок апеляційного суду є помилковим, заснованим на неправильному застосуванні норм права та практики ВС, а згідно з ч.4 ст.263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах ВС.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.447 ЦПК сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Гарантією прав фізичних та юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

У ч.8 ст.71 закону «Про виконавче провадження» визначено, що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Згідно з ч.1 ст.74 закону «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

ВС вважає, що оскільки заявник звернулася до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на дії державного виконавця щодо розрахунку аліментів у порядку контролю за виконанням судового рішення, то такий спір може розглядатися у порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця, що передбачений розд.VII ЦПК.

Подібних правових висновків дійшла ВП ВС у постановах від 29.08.2018 у справі №201/10328/16-ц; від 27.11.2019 у справі №201/10329/16-ц.

Зазначене також узгоджується із правовим висновком ВС у постанові від 5.08.2020 у справі №464/6206/18.

Тобто у вказаній категорії справ стягувач аліментів вправі обирати спосіб судового захисту: або оскаржувати дії державного виконавця, або пред’являти позов на загальних підставах, що узгоджується з п.26 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7.02.2014 №6 (з відповідними змінами) і підтверджується судовою практикою ВС.

Отже, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів підлягають вирішенню судом лише у порядку позовного провадження.

Помилковим є висновок апеляційного суду і щодо компетентності суду зобов’язувати державного виконавця вчиняти певні дії, оскільки це не є втручанням у повноваження державного виконавця, а узгоджується із положенням ч.2 ст.451 ЦПК, згідно з яким у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Отже, вимога скарги Особи 1 про зобов’язання державного виконавця провести повторний розрахунок заборгованості боржника зі сплати аліментів є правомірною й підлягає перевірці по суті, які вона зазначила у скарзі, а саме — щодо певного розрахунку державною виконавчою службою заборгованості за аліментами.

При новому розгляді справи апеляційному суду слід врахувати вищенаведене, а також звернути увагу на правові висновки об’єднаної палати КЦС, викладені у постанові від 5.09.2019 у справі №760/4569/18-ц, в якій зазначено, як саме і з яких видів доходу боржника обчислюється заборгованість за аліментами.

Керуючись стст.400, 409, 411, 416 ЦПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Особи 1 задовольнити частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 5.10.2020 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.