Закон і Бізнес


Неоплаченный ремонт


№6 (1512) 06.02—12.02.2021
9332

Подача иска с другими материально-правовыми основаниями не прерывает течения исковой давности, но может быть уважительной причиной для его возобновления. Такое заключение сделал ВС в постановлении №909/1165/19, текст которого печатает «Закон и Бизнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

29 грудня 2020 року                        м.Київ                                №909/1165/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого — ЗУЄВА В. А.,
суддів: БАГАЙ Н. О., ДРОБОТОВОЇ Т. Б. —

у письмовому провадженні розглянув касаційну скаргу Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2020 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мотортєх» до ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» про стягнення 273088,42 грн. заборгованості.

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У жовтні 2019 року ТОВ «Мотортєх» звернулося до ГСІФО з позовом до ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» про стягнення 273088,42 грн. боргу.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у лютому 2013 року позивач виконав на замовлення відповідача ремонт газового двигуна-генератора ДвГ1а зав.№32-0375 та, за актом прийому-передачі від 13.02.2013, передав відповідачу на зберігання запасні частини, необхідні для проведення ремонту. Однак після виконання робіт з аварійного ремонту вказаного двигуна відповідач відмовився підписувати договір та оплачувати поставлені запасні частини і виконані роботи.

1.3. Позивач також зазначав, що у січні 2017 року він звернувся до ГСІФО з позовом до ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» про стягнення боргу (справа №909/75/17). Під час розгляду вказаного позову судом було призначено судову товарознавчу експертизу, якою визначено, що вартість запчастин, використаних для аварійного ремонту двигуна, становить 273088,42 грн. За результатами розгляду зазначеного позову рішенням ГСІФО у справі №909/75/17 стягнуто з відповідача 273088,42 грн. Проте постановою ЗАГС від 19.03.2019 у вказаній справі відмовлено у задоволенні позову з тих підстав, що сторони уклали договір на виконання робіт у спрощений спосіб і договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу.

З урахуванням зазначеного позивач посилався на ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу та вказував на встановлені апеляційним судом обставини, які не потребують повторного доказування, а саме: укладення сторонами договору на виконання робіт у спрощений спосіб, передачу запасних частин для виконання ремонтних робіт та виконання позивачем аварійного ремонту двигуна.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням ГСІФО від 16.01.2020 у справі №909/1165/19, залишеним без змін постановою ЗАГС від 16.06.2020, позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 273088,42 грн. боргу.

2.2. Зазначені судові рішення обґрунтовано тим, що між сторонами виникли правовідносини зобов’язального характеру, які випливають з договору підряду, укладеного у спрощений спосіб, та договору зберігання. Суди зазначили, що факти укладення сторонами договору у спрощений спосіб, передача відповідачу на зберігання запасних частин для виконання ремонту та проведення ремонтних робіт встановлені постановою ЗАГС від 19.03.2019 у справі №909/75/17 і в силу ст.75 ГПК не потребують доказування. У той же час відповідач не оплатив виконаних позивачем робіт, що свідчить про порушення зобов’язання з боку ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго», а отже, і про обґрунтованість позовних вимог.

2.4. Щодо спливу позовної давності, про застосування якої заявив відповідач, суди на підставі ст.264 ЦК дійшли висновку, що перебіг строку позовної давності перервався та почався заново у зв’язку із зверненням позивача до суду з позовом у справі №909/75/17.

При цьому суди відхилили доводи відповідача про те, що позов у вказаній справі заявлений з інших правових підстав, зазначивши, що норми ст.264 ЦК не ставлять переривання позовної давності у залежність від підстав для заявленого позову.

2.5. Крім того, за висновком судів, кошти, які просить стягнути позивач, є витратами відповідно до ст.843 ЦК і обраний ним спосіб захисту відповідає способам, визначеним законодавством.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» просить скасувати повністю зазначені судові рішення та ухвалити нове, яким в позові відмовити.

3.2. При цьому у зазначеній скарзі ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» зазначає про те, що вона має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, а справа має виняткове значення для скаржника, оскільки стосується видатків підприємства щодо ремонту об’єктів теплопостачання, їх підготовки до експлуатації в опалювальному сезоні та фінансування виплати заробітної плати працівників.

3.3. Заявник також зазначає, що підставами для касаційного оскарження вищевказаних рішення і постанови є неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм ст.264 ЦК у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 9.04.2020 у справі №10/Б-743, від 15.05.2020 у справі №922/1467/19, від 29.05.2018 у справі №903/509/17, від 02.04.2019 у справі №902/326/16, від 19.12.2019 у справі №910/15740/18, від 21.01.2020 у справі №910/2538/19, від 22.01.2020 у справі №916/521/18, від 30.03.2020 у справі №916/299/19, від 11.12.2018 у справі №917/100/17, від 17.06.2020 у справі №916/1689/17, а також викладених в постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі №544/525/15-ц.

3.3. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

3.4. Крім того, від ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» надійшло клопотання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу <…>.

5. Обставини, встановлені судами

5.1. Господарськими судами встановлено, що, за актом прийому-передачі на відповідальне зберігання від 13.02.2013, ТОВ «Мотортєх» передало, а ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» прийняло на відповідальне зберігання майно, опис (назва, кількість) якого викладено у цьому акті.

5.2. Згідно з технічним актом щодо встановлення причин аварії (поломки) двигуна-генератора №32-375 від 19.02.2013 спеціалістами ТОВ «Мотортєх» в період з 15.02.2013 до 16.02.2013 проведені роботи з встановлення причин аварії двигуна-генератора та визначено перелік необхідних робіт для його ремонту.

5.3. 4.03.2013 представники сторін підписали технічний акт з проведення ремонту двигуна-генератора ДвГ1А 500 зав. №32-375, відповідно до якого для ремонту вказаного двигуна були виконані такі роботи: заміна пошкодженої втулки робочого циліндра на нову; заміна пошкодженого поршня (з’єднання з шатуном) на новий вагою 42,2 кг; заміна пошкодженої кришки робочого циліндра на нову (в зборі з клапанами); заміна нового пускового клапана; встановлення і під’єднання ремонтованого турбокомпресора до двигуна, системи змащення і охолодження; обкатка двигуна-генератора (регулювання) на режимах від 0 до 420 кВт; огляд аварійного робочого циліндра №3 після обкатки.

При цьому у вказаному акті зазначено, що після проведених робіт двигун-генератор в робочому стані та відповідає параметрам, наведеним у технічній документації. Сторони претензій одна до одної не мають.

5.4. 15.07.2015 сторони підписали акт приймання-передачі запасних запчастин для проведення робіт з аварійного ремонту, що підтверджується «Технічним актом з проведення ремонту двигуна-генератора ДВГ1А-500, зав. №32-375». У вказаному акті сторони зазначили:

опис майна, переданого згідно з актом приймання-передачі на відповідальне зберігання від 13.02.2013 (таблиця №1);

— перелік запчастин, в застосуванні яких додатково виникла необхідність у процесі ремонтних робіт (таблиця №2);

— перелік запчастин, переданих замовнику — ДМП «Івано-Франнківськтеплокомуненерго» для виконання робіт з капітального ремонту турбокомпресора-генератора ДВГ1А-500, зав. №32-375 (таблиця №3).

Крім того, цим актом сторони підтвердили той факт, що роботи за договором на виконання робіт аварійного ремонту двигуна-генератора ДвГ1А-500 зав. №32-375 виконані в повному обсязі, з належною якістю та в строк. Замовник зі свого боку підтвердив відсутність будь-яких претензій технічного, технологічного характеру тощо.

5.5. У січні 2017 року ТОВ «Мотортєх» зверталося до ГСІФО з позовом до ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» про стягнення боргу у розмірі 273088,42 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) у зв’язку з відмовою замовника оплатити проведений аварійний ремонт газового двигуна-генератора і вартість отриманих запчастин.

Ухвалою ГСІФО від 30.03.2017 у справі №909/75/17 призначено судову товарознавчу експертизу, за результатами проведення якої надано висновок експерта №4.3-140/17 від 31.07.2017.

Як вбачається з вказаного висновку, експерт визначив ринкову вартість запасних частин до двигуна-генератора згідно з переліком, наведеним в таблиці 2 акта прийому-передачі від 15.07.2015, яка станом на 27.03.2017 могла становити 64638,66 грн.; та згідно з переліком, наведеним в таблиці 3 акта прийому-передачі від 15.07.2015, яка станом на 7.03.2017 могла становити 208449,76 грн. При цьому за висновком експерта визначити вартість запчастин, наведених в таблиці 1, не є можливим у зв’язку з відсутністю цінової інформації щодо таких об’єктів у наданих на дослідження вихідних даних.

Рішенням ГСІФО від 25.09.2018 у справі №909/75/17 позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 273088,42 грн. заборгованості.

Однак постановою ЗАГС від 19.03.2019 у справі №909/75/17 (яка набрала законної сили та є чинною) скасовано рішення місцевого суду від 25.09.2018 та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позову.

Приймаючи зазначену постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що сторонами було укладено договір на виконання робіт у спрощений спосіб, тобто правовідносини між ними регулюються нормами зобов’язального права, а тому кошти, які просить стягнути позивач, є вартістю запасних частин і такі кошти не можуть бути витребувані відповідно до ст.1212 ЦК (нормами якої ТОВ «Мотортєх» обґрунтовувало свої вимоги).

5.6. Господарськими судами у цій справі також встановлено, що у липні 2019 року позивач звернувся до відповідача з листом про повернення запасних частин, у відповідь на який ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» зазначило, що з урахуванням підписаного сторонами акта від 15.07.2015 сторони підтвердили використання переданих на зберігання запасних частин для ремонту двигуна-генератора ДвГ1А-500 зав. №32-375, тому вимоги про повернення цих запчастин є безпідставними.

5.7. У зв’язку із зазначеним ТОВ «Мотортєх» звернулося до суду з цим позовом.

6. Позиція ВС

<…> 6.7. Відповідно до ст.256 ЦК позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

6.8. Згідно з ч.1 ст.261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

6.9. Статтею 267 ЦК визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

6.10. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§1 ст.32 конвенції), наголошує, що позовна давність — це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб’єктивним фактором, а саме — обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пп.62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

6.11. Як уже зазначалося, у справі, що переглядається, господарськими судами встановлено, що у січні 2017 року ТОВ «Мотортєх» зверталося до ГСІФО з позовом до ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» про стягнення заборгованості за виконані роботи (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 21.08.2017) у розмірі 273088,42 грн., що є вартістю використаних для ремонту двигуна запчастин (справа №909/75/17).

Зазначений позов, з посиланням на норми стст.1212, 1213 ЦК, було обґрунтовано відмовою відповідача підписати договір та здійснити оплату за аварійний ремонт.

Постановою ЗАГС від 19.03.2019 у справі №909/75/17 встановлено укладення сторонами договору на виконання робіт у спрощений спосіб, однак відмовлено у задоволенні вказаного позову з огляду на те, що договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч.1 ст.1212 ЦК, якими позивач обґрунтовував свій вимоги.

6.12. Статтею 264 ЦК визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Позовна давність переривається у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пред’явлення позову до суду — це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов’язується початок процесу у справі.

Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом.

Виходячи з аналізу наведених норм, перебіг позовної давності шляхом пред’явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах ВС від 23.01.2019 у справі №712/21651/12, від 15.05.2020 у справі №922/1467/19.

6.13. Таким чином, враховуючи наведену правову позицію ВС, а також те, що у справі №909/75/17 ТОВ «Мотортєх» визначило правовими підставами позову про стягнення з ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» заборгованості за ремонт двигуна в сумі 273088,42 грн. саме норми стст.1212, 1213 ЦК (які регулюють кондикційні зобов’язання), подання зазначеного позову не перервало перебігу строку позовної давності за вимогами позивача у цій справі (які обґрунтовані порушенням відповідачем договірного зобов’язання), у зв’язку з чим відповідні висновки господарських судів попередніх інстанцій є необґрунтованими.

6.14. Відповідно до ст.257 ЦК загальна позовна давність встановлена тривалістю у 3 роки.

6.15. Як встановлено місцевим господарським судом, остання юридично значуща дія між сторонами відбулася 15.07.2015 (підписання акта прийому-передачі запасних частин для проведення робіт з аварійного ремонту двигун-генератора ДвГ1А-500), а отже, з цього моменту і починається обрахунок строку позовної давності.

6.16. При цьому з матеріалів справи вбачається, що позов у цій справі було подано до ГСІФО у жовтні 2019 року.

6.17. Отже, з огляду на викладене строк позовної давності за вимогами позивача про стягнення з відповідача 273088,42 грн. боргу розпочався 15.07.2015 та на момент звернення ТОВ «Мотортєх» у жовтні 2019 року до ГСІФО з позовом до ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» сплинув.

6.18. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов’язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст.267 ЦК і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв’язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої палати ВС від 19.11.2019 у справі №911/3677/17.

6.19. Таким чином, враховуючи встановлення господарськими судами попередніх інстанцій обґрунтованості позовних вимог ТОВ «Мотортєх» та подання ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ухвалення судом рішення по суті заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності, вимоги позивача про стягнення з відповідача 273088,42 грн. боргу задоволенню не підлягають з огляду на пропуск строку позовної давності за вказаними вимогами.

6.20. При цьому колегія суддів звертає увагу, що ч.5 ст.267 ЦК передбачено: якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, чинне законодавство не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.

При цьому аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що подання позову з іншими матеріально-правовими підставами не перериває перебігу позовної давності, але, разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах КГС від 02.04.2019 у справі №902/326/16 та від 24.09.2019 у справі №922/1151/18.

6.21. Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності заявлено не було.

6.22. З огляду на викладене доводи скаржника про неврахування господарськими судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень висновків ВС щодо застосування норм ст.264 ЦК у подібних правовідносинах знайшли своє підтвердження.

6.23. У разі, коли за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з’ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв’язку з чим, висновки суду першої та апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення <…>.

7. Висновки Верховного Суду

7.3. Відповідно до чч.1 та 3 ст.311 Господарського процесуального кодексу суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

7.4. За наведених обставин, висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову не відповідають положенням чинного законодавства, а саме нормам стст.256, 257, 261, 264, 267 ЦК.

7.5. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних і правових підстав позову і заперечень на них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

7.6. Зважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, а також допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити — скасувати рішення та постанову і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову<…>.

Керуючись стст.300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» задовольнити.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2020 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

4. Стягнути з ТОВ «Мотортєх» на користь ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» 14337,15 грн. витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді апеляційної та касаційної інстанцій.

5. Стягнути з ТОВ «Мотортєх» на користь ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

6. Видачу наказів доручити ГСІФО.

 

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.  

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

29 грудня 2020 року                        м.Київ                                                №909/1165/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого — ЗУЄВА В. А.,

суддів: БАГАЙ Н. О., ДРОБОТОВОЇ Т. Б. —

у письмовому провадженні розглянув касаційну скаргу Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2020 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мотортєх» до ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» про стягнення 273088,42 грн. заборгованості.

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У жовтні 2019 року ТОВ «Мотортєх» звернулося до ГСІФО з позовом до ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» про стягнення 273088,42 грн. боргу.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у лютому 2013 року позивач виконав на замовлення відповідача ремонт газового двигуна-генератора ДвГ1а зав.№32-0375 та, за актом прийому-передачі від 13.02.2013, передав відповідачу на зберігання запасні частини, необхідні для проведення ремонту. Однак після виконання робіт з аварійного ремонту вказаного двигуна відповідач відмовився підписувати договір та оплачувати поставлені запасні частини і виконані роботи.

1.3. Позивач також зазначав, що у січні 2017 року він звернувся до ГСІФО з позовом до ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» про стягнення боргу (справа №909/75/17). Під час розгляду вказаного позову судом було призначено судову товарознавчу експертизу, якою визначено, що вартість запчастин, використаних для аварійного ремонту двигуна, становить 273088,42 грн. За результатами розгляду зазначеного позову рішенням ГСІФО у справі №909/75/17 стягнуто з відповідача 273088,42 грн. Проте постановою ЗАГС від 19.03.2019 у вказаній справі відмовлено у задоволенні позову з тих підстав, що сторони уклали договір на виконання робіт у спрощений спосіб і договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу.

З урахуванням зазначеного позивач посилався на ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу та вказував на встановлені апеляційним судом обставини, які не потребують повторного доказування, а саме: укладення сторонами договору на виконання робіт у спрощений спосіб, передачу запасних частин для виконання ремонтних робіт та виконання позивачем аварійного ремонту двигуна.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням ГСІФО від 16.01.2020 у справі №909/1165/19, залишеним без змін постановою ЗАГС від 16.06.2020, позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 273088,42 грн. боргу.

2.2. Зазначені судові рішення обґрунтовано тим, що між сторонами виникли правовідносини зобов’язального характеру, які випливають з договору підряду, укладеного у спрощений спосіб, та договору зберігання. Суди зазначили, що факти укладення сторонами договору у спрощений спосіб, передача відповідачу на зберігання запасних частин для виконання ремонту та проведення ремонтних робіт встановлені постановою ЗАГС від 19.03.2019 у справі №909/75/17 і в силу ст.75 ГПК не потребують доказування. У той же час відповідач не оплатив виконаних позивачем робіт, що свідчить про порушення зобов’язання з боку ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго», а отже, і про обґрунтованість позовних вимог.

2.4. Щодо спливу позовної давності, про застосування якої заявив відповідач, суди на підставі ст.264 ЦК дійшли висновку, що перебіг строку позовної давності перервався та почався заново у зв’язку із зверненням позивача до суду з позовом у справі №909/75/17.

При цьому суди відхилили доводи відповідача про те, що позов у вказаній справі заявлений з інших правових підстав, зазначивши, що норми ст.264 ЦК не ставлять переривання позовної давності у залежність від підстав для заявленого позову.

2.5. Крім того, за висновком судів, кошти, які просить стягнути позивач, є витратами відповідно до ст.843 ЦК і обраний ним спосіб захисту відповідає способам, визначеним законодавством.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» просить скасувати повністю зазначені судові рішення та ухвалити нове, яким в позові відмовити.

3.2. При цьому у зазначеній скарзі ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» зазначає про те, що вона має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, а справа має виняткове значення для скаржника, оскільки стосується видатків підприємства щодо ремонту об’єктів теплопостачання, їх підготовки до експлуатації в опалювальному сезоні та фінансування виплати заробітної плати працівників.

3.3. Заявник також зазначає, що підставами для касаційного оскарження вищевказаних рішення і постанови є неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм ст.264 ЦК у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 9.04.2020 у справі №10/Б-743, від 15.05.2020 у справі №922/1467/19, від 29.05.2018 у справі №903/509/17, від 02.04.2019 у справі №902/326/16, від 19.12.2019 у справі №910/15740/18, від 21.01.2020 у справі №910/2538/19, від 22.01.2020 у справі №916/521/18, від 30.03.2020 у справі №916/299/19, від 11.12.2018 у справі №917/100/17, від 17.06.2020 у справі №916/1689/17, а також викладених в постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі №544/525/15-ц.

3.3. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

3.4. Крім того, від ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» надійшло клопотання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу <…>.

5. Обставини, встановлені судами

5.1. Господарськими судами встановлено, що, за актом прийому-передачі на відповідальне зберігання від 13.02.2013, ТОВ «Мотортєх» передало, а ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» прийняло на відповідальне зберігання майно, опис (назва, кількість) якого викладено у цьому акті.

5.2. Згідно з технічним актом щодо встановлення причин аварії (поломки) двигуна-генератора №32-375 від 19.02.2013 спеціалістами ТОВ «Мотортєх» в період з 15.02.2013 до 16.02.2013 проведені роботи з встановлення причин аварії двигуна-генератора та визначено перелік необхідних робіт для його ремонту.

5.3. 4.03.2013 представники сторін підписали технічний акт з проведення ремонту двигуна-генератора ДвГ1А 500 зав. №32-375, відповідно до якого для ремонту вказаного двигуна були виконані такі роботи: заміна пошкодженої втулки робочого циліндра на нову; заміна пошкодженого поршня (з’єднання з шатуном) на новий вагою 42,2 кг; заміна пошкодженої кришки робочого циліндра на нову (в зборі з клапанами); заміна нового пускового клапана; встановлення і під’єднання ремонтованого турбокомпресора до двигуна, системи змащення і охолодження; обкатка двигуна-генератора (регулювання) на режимах від 0 до 420 кВт; огляд аварійного робочого циліндра №3 після обкатки.

При цьому у вказаному акті зазначено, що після проведених робіт двигун-генератор в робочому стані та відповідає параметрам, наведеним у технічній документації. Сторони претензій одна до одної не мають.

5.4. 15.07.2015 сторони підписали акт приймання-передачі запасних запчастин для проведення робіт з аварійного ремонту, що підтверджується «Технічним актом з проведення ремонту двигуна-генератора ДВГ1А-500, зав. №32-375». У вказаному акті сторони зазначили:

опис майна, переданого згідно з актом приймання-передачі на відповідальне зберігання від 13.02.2013 (таблиця №1);

— перелік запчастин, в застосуванні яких додатково виникла необхідність у процесі ремонтних робіт (таблиця №2);

— перелік запчастин, переданих замовнику — ДМП «Івано-Франнківськтеплокомуненерго» для виконання робіт з капітального ремонту турбокомпресора-генератора ДВГ1А-500, зав. №32-375 (таблиця №3).

Крім того, цим актом сторони підтвердили той факт, що роботи за договором на виконання робіт аварійного ремонту двигуна-генератора ДвГ1А-500 зав. №32-375 виконані в повному обсязі, з належною якістю та в строк. Замовник зі свого боку підтвердив відсутність будь-яких претензій технічного, технологічного характеру тощо.

5.5. У січні 2017 року ТОВ «Мотортєх» зверталося до ГСІФО з позовом до ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» про стягнення боргу у розмірі 273088,42 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) у зв’язку з відмовою замовника оплатити проведений аварійний ремонт газового двигуна-генератора і вартість отриманих запчастин.

Ухвалою ГСІФО від 30.03.2017 у справі №909/75/17 призначено судову товарознавчу експертизу, за результатами проведення якої надано висновок експерта №4.3-140/17 від 31.07.2017.

Як вбачається з вказаного висновку, експерт визначив ринкову вартість запасних частин до двигуна-генератора згідно з переліком, наведеним в таблиці 2 акта прийому-передачі від 15.07.2015, яка станом на 27.03.2017 могла становити 64638,66 грн.; та згідно з переліком, наведеним в таблиці 3 акта прийому-передачі від 15.07.2015, яка станом на 7.03.2017 могла становити 208449,76 грн. При цьому за висновком експерта визначити вартість запчастин, наведених в таблиці 1, не є можливим у зв’язку з відсутністю цінової інформації щодо таких об’єктів у наданих на дослідження вихідних даних.

Рішенням ГСІФО від 25.09.2018 у справі №909/75/17 позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 273088,42 грн. заборгованості.

Однак постановою ЗАГС від 19.03.2019 у справі №909/75/17 (яка набрала законної сили та є чинною) скасовано рішення місцевого суду від 25.09.2018 та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позову.

Приймаючи зазначену постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що сторонами було укладено договір на виконання робіт у спрощений спосіб, тобто правовідносини між ними регулюються нормами зобов’язального права, а тому кошти, які просить стягнути позивач, є вартістю запасних частин і такі кошти не можуть бути витребувані відповідно до ст.1212 ЦК (нормами якої ТОВ «Мотортєх» обґрунтовувало свої вимоги).

5.6. Господарськими судами у цій справі також встановлено, що у липні 2019 року позивач звернувся до відповідача з листом про повернення запасних частин, у відповідь на який ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» зазначило, що з урахуванням підписаного сторонами акта від 15.07.2015 сторони підтвердили використання переданих на зберігання запасних частин для ремонту двигуна-генератора ДвГ1А-500 зав. №32-375, тому вимоги про повернення цих запчастин є безпідставними.

5.7. У зв’язку із зазначеним ТОВ «Мотортєх» звернулося до суду з цим позовом.

6. Позиція ВС

<…> 6.7. Відповідно до ст.256 ЦК позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

6.8. Згідно з ч.1 ст.261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

6.9. Статтею 267 ЦК визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

6.10. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§1 ст.32 конвенції), наголошує, що позовна давність — це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб’єктивним фактором, а саме — обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пп.62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

6.11. Як уже зазначалося, у справі, що переглядається, господарськими судами встановлено, що у січні 2017 року ТОВ «Мотортєх» зверталося до ГСІФО з позовом до ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» про стягнення заборгованості за виконані роботи (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 21.08.2017) у розмірі 273088,42 грн., що є вартістю використаних для ремонту двигуна запчастин (справа №909/75/17).

Зазначений позов, з посиланням на норми стст.1212, 1213 ЦК, було обґрунтовано відмовою відповідача підписати договір та здійснити оплату за аварійний ремонт.

Постановою ЗАГС від 19.03.2019 у справі №909/75/17 встановлено укладення сторонами договору на виконання робіт у спрощений спосіб, однак відмовлено у задоволенні вказаного позову з огляду на те, що договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч.1 ст.1212 ЦК, якими позивач обґрунтовував свій вимоги.

6.12. Статтею 264 ЦК визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Позовна давність переривається у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пред’явлення позову до суду — це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов’язується початок процесу у справі.

Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом.

Виходячи з аналізу наведених норм, перебіг позовної давності шляхом пред’явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах ВС від 23.01.2019 у справі №712/21651/12, від 15.05.2020 у справі №922/1467/19.

6.13. Таким чином, враховуючи наведену правову позицію ВС, а також те, що у справі №909/75/17 ТОВ «Мотортєх» визначило правовими підставами позову про стягнення з ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» заборгованості за ремонт двигуна в сумі 273088,42 грн. саме норми стст.1212, 1213 ЦК (які регулюють кондикційні зобов’язання), подання зазначеного позову не перервало перебігу строку позовної давності за вимогами позивача у цій справі (які обґрунтовані порушенням відповідачем договірного зобов’язання), у зв’язку з чим відповідні висновки господарських судів попередніх інстанцій є необґрунтованими.

6.14. Відповідно до ст.257 ЦК загальна позовна давність встановлена тривалістю у 3 роки.

6.15. Як встановлено місцевим господарським судом, остання юридично значуща дія між сторонами відбулася 15.07.2015 (підписання акта прийому-передачі запасних частин для проведення робіт з аварійного ремонту двигун-генератора ДвГ1А-500), а отже, з цього моменту і починається обрахунок строку позовної давності.

6.16. При цьому з матеріалів справи вбачається, що позов у цій справі було подано до ГСІФО у жовтні 2019 року.

6.17. Отже, з огляду на викладене строк позовної давності за вимогами позивача про стягнення з відповідача 273088,42 грн. боргу розпочався 15.07.2015 та на момент звернення ТОВ «Мотортєх» у жовтні 2019 року до ГСІФО з позовом до ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» сплинув.

6.18. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов’язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст.267 ЦК і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв’язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої палати ВС від 19.11.2019 у справі №911/3677/17.

6.19. Таким чином, враховуючи встановлення господарськими судами попередніх інстанцій обґрунтованості позовних вимог ТОВ «Мотортєх» та подання ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ухвалення судом рішення по суті заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності, вимоги позивача про стягнення з відповідача 273088,42 грн. боргу задоволенню не підлягають з огляду на пропуск строку позовної давності за вказаними вимогами.

6.20. При цьому колегія суддів звертає увагу, що ч.5 ст.267 ЦК передбачено: якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, чинне законодавство не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.

При цьому аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що подання позову з іншими матеріально-правовими підставами не перериває перебігу позовної давності, але, разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах КГС від 02.04.2019 у справі №902/326/16 та від 24.09.2019 у справі №922/1151/18.

6.21. Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності заявлено не було.

6.22. З огляду на викладене доводи скаржника про неврахування господарськими судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень висновків ВС щодо застосування норм ст.264 ЦК у подібних правовідносинах знайшли своє підтвердження.

6.23. У разі, коли за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з’ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв’язку з чим, висновки суду першої та апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення <…>.

7. Висновки Верховного Суду

7.3. Відповідно до чч.1 та 3 ст.311 Господарського процесуального кодексу суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

7.4. За наведених обставин, висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову не відповідають положенням чинного законодавства, а саме нормам стст.256, 257, 261, 264, 267 ЦК.

7.5. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних і правових підстав позову і заперечень на них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

7.6. Зважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, а також допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити — скасувати рішення та постанову і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову<…>.

Керуючись стст.300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» задовольнити.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2020 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

4. Стягнути з ТОВ «Мотортєх» на користь ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» 14337,15 грн. витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді апеляційної та касаційної інстанцій.

5. Стягнути з ТОВ «Мотортєх» на користь ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

6. Видачу наказів доручити ГСІФО.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.