Квартира полковника
Суд вправе обязать орган власти изменить статус служебного жилья с учетом Всеобщей декларации прав человека. Такое заключение сделал ВС в постановлении №750/8002/19, текст которого печатает «Закон и Бизнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
22 грудня 2020 року м.Київ №750/8002/19
Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:
суддів: КОРОТУНА В.М. (суддя-доповідач), БУРЛАКОВА С.Ю., ЧЕРВИНСЬКОЇ М.Є. —
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Виконавчого комітету Чернігівської міської ради на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 19.09.2019 та постанову Чернігівського апеляційного суду від 11.12.2019.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року Особа 1 звернувся до суду із позовом до ВК Чернігівської міськради, третя особа — квартирно-експлуатаційний відділ м.Чернігова.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням ВК Чернігівської міськради «Про розгляд клопотання щодо зміни статусу службового житла» від 13.12.2018 №631 відмовлено Особі 1 у зміні статусу службової квартири за Адресою 1 та закріпленні її за його сім’єю.
Вказаним рішенням порушено його право на забезпечення постійним житлом, що гарантоване Конституцією та законами; дане рішення ухвалено, незважаючи на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 14.09.2018, яким визнано протиправним попереднє рішення ВК Чернігівської міськради від 17.05.2018 №214 про відмову КЕВ м.Чернігова у зміні статусу службової квартири за Адресою 1 та закріпленні її за зареєстрованою і проживаючою у ній сім’єю позивача. Вказував, що він проходить безперервну військову службу у Збройних силах та має вислугу 33 роки, є учасником бойових дій та має контузію, а тому відповідно до вимог закону має право на отримання житла для постійного проживання.
Особа 1 просив визнати протиправним та скасувати рішення ВК Чернігівської міської ради «Про розгляд клопотання щодо зміни статусу службового житла» від 13.12.2018 №631 щодо відмови у зміні статусу службової квартири за Адресою 1 та закріпленні її за його сім’єю; зобов’язати ВК Чернігівської міськради прийняти рішення, яким виключити із числа службових квартир квартиру за Адресою 2 з наданням її для постійного проживання йому та членам його сім’ї.
Ухвалою Деснянського райсуду м.Чернігова від 18.07.2019 до участі в справі як третю особу на стороні позивача залучено квартирно-експлуатаційний відділ м.Чернігова.
Ухвалою Деснянського райсуду від 5.08.2019 до участі в справі як третю особу на стороні відповідача залучено Міністерство оборони.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Деснянського райсуду від 19.09.2019 позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано п.1.1 рішення ВК Чернігівської міськради від 13.12.2018 №631 про відмову КЕВ м.Чернігова у зміні статусу службової трикімнатної квартири за Адресою 1.
Зобов’язано ВК Чернігівської міськради прийняти рішення про виключення квартири за Адресою 1 із числа службових жилих приміщень з подальшим її наданням Особі 1 для постійного проживання разом із членами сім’ї.
Стягнуто з ВК Чернігівської міськради на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що відмова у зміні статусу службової трикімнатної квартири за Адресою 1 та в закріпленні її за сім’єю Особи 1, що зареєстрована і проживає в ній, є незаконною і такою, що порушує житлові права позивача.
Постановою ЧАС від 11.12.2019 апеляційну скаргу ВК Чернігівської міськради залишено без задоволення.
Рішення Деснянського райсуду від 19.09.2019 залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ВК Чернігівської міськради, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
23.12.2019 ВК Чернігівської міськради через засоби поштового зв’язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Деснянського райсуду від 19.09.2019 та постанову ЧАС від 11.12.2019 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Особи 1 відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, помилково вважаючи незаконним рішення ВК Чернігівської міськради, не навели жодної норми, яка порушувала б норми законодавства <…>.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Мотиви, з яких виходить ВС, та застосовані норми права
Відповідно до ч.1 ст.31 Житлового кодексу УРСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, ЖК та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР, УРСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім’ю.
Згідно з ч.1 ст.12 закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК УРСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів. Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених п.10 цієї статті.
Частиною 1 ст.118 ЖК УРСР передбачено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв’язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службового рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.
Відповідно до п.6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 4.02.88 №37, жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових. Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Про виключення жилого приміщення з числа службових у журналі обліку службових жилих приміщень робиться відповідна відмітка.
Пунктом 3 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою КМ від 3.08.2006 №1081, передбачено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
У п.8 порядку №1081 визначено, що житлове приміщення включається до числа службового згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини, погодженого з квартирно-експлуатаційним органом.
При цьому житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень. Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу (п.11 порядку №1081).
Станом на час подання пакета документів про виключення з числа службових квартири за Адресою 1 та надання їй статусу квартири для постійного проживання була чинною Інструкція про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям ЗСУ та членам їх сімей житлових приміщень, затверджена наказом Міністерства оборони від 30.11.2011 №737, яка втратила чинність 16.10.2018 та яка визначала механізм і порядок виключення квартир із числа службових у ЗСУ.
Пунктом 2.2 цієї інструкції передбачено, що всі рішення щодо включення (виключення) житлового приміщення до (із) числа службового приймаються Міноборони. У подальшому житлове приміщення включається (виключається) до (із) числа службового за рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини, погодженим з начальником відповідних територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь.
Згідно з п.3.5 інструкції для включення (виключення) квартир до (із) числа службових на підставі наказу начальника гарнізону про ї визначення кількості службових жилих приміщень та жилих приміщень для постійного проживання в гарнізоні начальником гарнізону за погодженням з КЕВ (КЕЧ) району направляються листи до сільських, селищних, міських, районних у місті (у разі їх створення) рад (відповідних державних адміністрацій) про включення (виключення) квартири до (із) числа службових. До листа щодо виключення квартир із числа службових обов’язково додається відповідний протокол засідання комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах ЗСУ.
Відповідно до абз.16 пп.3.3 цієї інструкції рішення (пропозиції) комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах ЗСУ є остаточними для начальника гарнізону, керівника квартирно-експлуатаційного органу, голови гарнізонної житлової комісії та командира військової частини.
Згідно з абзацами 4, 5 пп.3.5 інструкції для виключення квартири з числа службових військовослужбовець чи особа, звільнена у запас (відставку), подає начальнику КЕВ (КЕЧ) району рапорт (заяву), підписаний (підписану) всіма повнолітніми членами сім’ї.
Обов’язковою умовою для виключення квартир із числа службових є перебування військовослужбовців і осіб, звільнених у запас або відставку, на квартирному обліку в ЗСУ і відповідність займаного житла нормам законодавства, встановленим для даного населеного пункту, що буде підставою для зняття сім’ї військовослужбовця з квартирного обліку.
На час розгляду оскаржуваного рішення ВК Чернігівської міськради від 13.12.2018 діяла інструкція з організації забезпечення військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджена наказом Міноборони 31.07.2018 №380. Згідно з п.10 розд.VIІ «Надання житлових приміщень для постійного проживання» цієї інструкції військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров’я, віком, у зв’язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пп.3—7 цього розділу. Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, правильно виходив із того, що вимоги заявленого Особою 1 позову є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у спосіб, обраний позивачем.
Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що умови, визначені нормативно-правовими актами для виключення квартири позивача з числа службових, дотримані, а саме: полковник Особа 1 станом на 1.07.2019 має календарну вислугу в ЗСУ 29 років 11 місяців та загальну вислугу — 32 роки 4 місяці 2 дні; перебуває в загальній черзі на покращення житлових умов Чернігівського гарнізону (м.Чернігів) як учасник бойових дій.
При цьому суди правильно виходили з того, що Особа 1 вже звертався до суду по захист свого порушеного права з аналогічних підстав і судовим рішенням його позов було задоволено в інший спосіб — шляхом покладення на Виконавчий комітет Чернігівської міськради обов’язку розглянути клопотання начальника квартирно-експлуатаційного відділу м.Чернігова щодо виключення квартири за Адресою 1, в якій проживає родина Особи 1, із числа службових і надання їй статусу квартири для постійного проживання відповідно до порядку, передбаченого чинним законодавством, та прийняти мотивоване рішення за наслідками його розгляду.
Водночас у цій справі встановлено, що раніше застосований судом спосіб захисту не привів до відновлення порушених прав Особи 1 і його житлові права було порушено відповідачем вдруге за аналогічних обставин і підстав.
Тому Особа 1 як особа, житлові права якого повторно були порушені відповідачем, не має іншого ефективного способу захисту свого порушеного права, ніж той, який застосований судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
В оцінці спірних правовідносин ВС виходить з того, що суд має право зобов’язати орган вчинити певні дії, які гарантували б захист прав і свобод людини, оскільки Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (ст.8).
Таким чином, унаслідок бездіяльності відповідача позивач фактично позбавлений можливості реалізувати свої права на житло, що є порушенням житлових прав у розумінні ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Подібні за змістом висновки ВС зробив у постановах від 13.02.2020 у справі №750/13081/18, від 13.02.2020 у справі №750/13081/18, від 27.05.2020 у справі №750/1063/19, від 9.10.2020 у справі №750/3925/18 та від 12.11.2020 у справі №750/967/19, підстав для відступу від яких колегія суддів не вбачає.
Посилання в касаційній скарзі на те, що задоволення позовних вимог Особи 1 призведе до порушення прав інших громадян, які перебувають в черзі на отримання житла, є безпідставними, оскільки спірне житло не є вільним, зайняте Особою 1 і його сім’єю, який має право на покращення житлових умов і в такий спосіб буде забезпечений житлом та знятий з черги на його отримання.
З огляду на викладене ВС дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі, що не належить до компетенції касаційного суду.
Згідно з ч.3 ст.401 ЦПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, й підстав для їх скасування немає.
Відповідно до ч.3 ст.436 ЦПК суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Оскільки дію рішення Деснянського райсуду від 19.09.2019 та постанови ЧАС від 11.12.2019 зупинено ухвалою ВС від 28.12.2019, у зв’язку із залишенням цих судових рішень без змін їх дію необхідно поновити.
Керуючись стст.400, 401, 409, 416, 436 ЦПК, ВС
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу виконавчого комітету Чернігівської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 19.09.2019 та постанову Чернігівського апеляційного суду від 11.12.2019 залишити без змін.
Поновити дію рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 19.09.2019 та постанови Чернігівського апеляційного суду від 11.12.2019.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.