Закон і Бізнес


Слепи себя сам

Почему адвокатом нужно становиться, начиная со второго курса?


№3-4 (1509-1510) 16.01—29.01.2021
Виктория ЯКУША
7739

За границей юрист, только выпустившийся из университета, уже является полноценным специалистом. В украинских реалиях выпускник юридического факультета все еще потенциально тот, кто говорит «Свободная касса!». Как это изменить?


На власному досвіді

Ліга студентів Асоціації правників України провела для майбутнього покоління адвокатів вебінар «Шлях адвоката». Спікером заходу виступила адвокат, директор Школи молодого юриста Тетяна Лежух-Вовк.

Свою правничу кар’єру вона розпочала ще на другому курсі університету. Із профорієнтацією визначилась ще в 16 років. Причому обирала між двома сферами — кардіохірургією та адвокатурою. Т.Лежух-Вовк розповіла, що її альма-матер став Київський національний університет культури і мистецтв, і закликала не соромитися всіх тих, хто здобуває освіту у ВНЗ, що не входять до топової п’ятірки. За її словами, головне — це мрія, яка дозволяє гарному фахівцю вийти із будь-якого університету.

У 18 років Т.Лежух-Вовк почала своє становлення у професії з посади юрист-консульта. Вона зізналась, що тут у неї не було наставника, який так потрібен будь-якій людині на початку кар’єри. Тому майбутня адвокат знайшла людей, які допомогли їй розібратись з усіма складними питаннями та надихнули рухатися далі до втілення своєї мрії. А завдяки нагоді попрацювати кілька днів у Печерському районному суді м.Києва дівчина зрозуміла, що не хоче продовжувати свій шлях як суддя чи прокурор. Це допомогло визначитись із подальшим вектором діяльності в юридичній сфері.

Втім, сприйняття дійсності у більшості випадків не збігається із тим, що юрист отримує на практиці. Адвокат порадила пробувати себе у різних ролях, проходити стажування у різних державних органах та компаніях і прислухатися до свого внутрішнього сприйняття тих реалій, які є у тій чи іншій професії.

Свідоцтво не чарівна паличка

Т.Лежух-Вовк зізнається: щойно зрозуміла, що серце відгукується на адвокатську діяльність, поставила собі за мету якнайшвидше після закінчення університету стати адвокатом. Тому порадою для майбутнього покоління юристів стало чітке формулювання своєї мети та планування тих кроків, які допоможуть наближатися до неї кожного дня.

Так, спікер розповіла, що свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю отримала у 23 роки, але дива не відбулося. Адже фільми, якими надихаються студенти, не мають нічого спільного із реальною професією адвоката. Свідоцтво дало лише право, а попереду був пошук клієнтів або компанії, в якій можна було почати реалізовувати себе  як адвокат.

Т.Лежух-Вовк порадила майбутнім адвокатам шукати можливість працювати саме у великій компанії. Це допоможе навчитися спілкуватись із клієнтами на прикладі колег, які мають більший досвід в адвокатурі. Для цього адвокат порадила ознайомитися зі щорічними рейтингами юридичних компаній та адвокатських об’єднань і скласти для себе список тих, де хотілося б попрацювати. Зазвичай великі компанії активно публікують на своїх сайтах інформацію про вакансії та охоче беруть студентів на стажування.

Також адвокат порадила скласти список soft-skills та hard-skills, які є важливими в омріяній професії. А після того раціонально проаналізувати, які із цих навичок вже є або здобуваються, а над якими ще доведеться попрацювати. Окрім того, варто скласти для себе перелік адвокатів, які надихають або на яких ви можете рівнятись. При цьому варто звернути увагу на ті якості, які вирізняють цього адвоката серед інших.

Вимогливий до самого себе

Т.Лежух-Вовк зауважила, що нині університетська освіта все ще є далекою від тих вимог, які ставить ринок юридичних послуг та потенційний роботодавець. Тому виростити із себе фахівця, живлячись лише тим, що викладають та вимагають в університеті, не вийде. Спікер додала, що робота адвоката часто є монотонною і багато в чому нецікавою, тому що велику частину часу адвокати приділяють пошукам практики, прецедентів та аналізу законодавства. Тому й успіх адвоката багато в чому залежить від уміння аналізувати інформацію, систематизувати її і виконувати ті завдання, які перед ним ставлять.

Т.Лежух-Вовк зізнається, що для стажистів, які хочуть влаштуватись на роботу в її компанію, передбачено проходження тестувань, перевірка знань та ставлення людини до роботи.

Одному з кандидатів адвокат озвучила фабулу із реальної справи і поставила завдання знайти практику вирішення такої справи. Справа не була простою, але відповідь свіжоспеченого випускника-юриста спантеличила. Адже хлопець замість аналізу практики та пошуку рішень зазначив, що клієнту в цій справі потрібно відмовити, адже такого просто не може бути.

Після цього Т.Лежух-Вовк наголосила, що такої відповіді, як «Немає такої практики», в адвокатській професії бути не може. А ще порадила майбутнім фахівцям вірити у себе і робити те, що на перший погляд здається неможливим. Адже у цьому і полягає покликання адвоката.